224. Стадії створення юридичної особи.

Створення юридичних осіб складний процес, який можна поділити на чотири стадії: 1) ініціативну; 2) організаційну; 3) легалізаційну; 4) постлегалізаційну.

На ініціативній стадії відбувається “обдумування ” мети, заради здійснення якої створюється юридична особа, формується партнерська команда, розробляється бізнес-план майбутньої підприємницької діяльності та ін. Характерною ознакою цієї стадії є відсутність юридичних дій.

Організаційна стадія має на меті вчинення юридичних дій, спрямованих на заснування юридичної особи. Зокрема, обирається організаційно-правова форма юридичної особи, розробляються і затверджуються установчі документи, підшуковується приміщення для розташування підприємства, обирається найменування, скликаються установчі збори, формуються органи управління.

Мета легалізаційної стадії – офіційне визнання створеної юридичної особи. Легалізація здійснюється шляхом державної реєстрації.

На постлегалізаційній стадії зареєстрована юридична особа відкриває банківський рахунок, виготовляє печатку, стає на облік в державній податковій інспекції, управлінні статистики, відділенні Пенсійного фонду, фонду зайнятості, фонду соціального страхування. Ці необхідні для того, що б юридична особа могла діяти.

225. Державна реєстрація юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється з метою контролю за законністю їх створення.

Законодавством України передбачено різні процедури державної реєстрації підприємницьких і непідприємницьких юридичних осіб. Реєстрація підприємницьких юридичних осіб здійснюється районними (міськими) виконавчими комітетами за заявницьким принципом протягом не більше п'яти робочих днів (термінова - протягом одного дня). За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством. 

Відмова у державній реєстрації можлива лише з підстав, визначених законом: 1) невідповідність установчих документів вимогам закону; 2) відсутність частини документів, необхідних для реєстрації. 

Документи, що подаються для здійснення державної реєстрації:

1) рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

Установчий договір подається при створенні господарських товариств усіх видів.

2) статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва; Статут подається лише в тому випадку, коли його наявність передбачена законом для підприємства певної організаційно-правової форми. Так, законом не передбачено наявності статуту для створення повного та командитного товариства (договірні товариства). Не визначено чіткого переліку установчих документів для створення об’єднань підприємств. Об’єднання підприємств конкретного виду не може мати одночасно два установчих документи: статут і договір. Аналіз ст. 3 Закону України «Пропідприємства в Україні», дає підстави асоціації і корпорації віднести до договірних об’єднань (діють на підставі договору), а консорціуми і концерни – до статутних (діють на підставі статуту). 

3) реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію.   Реєстраційна картка заповнюється заявником особисто.

4) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

5) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Ця плата становить 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі термінової реєстрації – потроєний розмір реєстраційного збору. Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС. 

Установчі документи подаються у трьох примірниках, з яких два – оригінали, а один – нотаріально завірена копія. 

Після проведення державної реєстрації заявнику видається під розписку про отримання:  1)оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

2) три копії свідоцтва про державну реєстрацію, завірених реєстраційним органом. 3) оригінал та копія статуту з відміткою про реєстрацію;

4) оригінал та копія установчого договору з відміткою про реєстрацію.

Для реєстрації об'єднання громадян до реєструючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками об'єднання громадян або їх уповноваженими представниками. До заяви додаються:

1) статут (положення) в двох примірниках;

2) протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення);

3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи);

4) дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів);

5) документ про сплату реєстраційного збору (для місцевих об”єднань – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; для всеукраїнських – 10; для міжнарожних – 500 доларів США);

6) відомості про засновників об'єднання громадян або спілок об'єднань громадян (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об'єднань громадян - назви об'єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію).

Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов'язання, протоколи, документи про легалізацію тощо).

Спілка об'єднань громадян додатково подає рішення центральних статутних органів об'єднань громадян про їх вступ до спілки.

Після реєстрації юридична особа повинна вчинити ряд дій.1) На протязі 20 днів з дня реєстрації стати на облік як платник податків в державній податковій інспекції за місцем знаходження.

2) Виготовити печатку і штампи на підставі дозволу, що видається дозвільною системою органів внутрішніх справ.

3)Стати на облік у районному відділенні Пенсійного фонду України. 4) Відкрити банківський рахунок, через який будуть здійснюватися безготівкові операції.

225. Статутний капітал юридичної особи.

Статутний капітал — це сукупність в грошовому еквіваленті внесків засновників в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначеними засновницькими документами.

Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. Порядок формування та зміни статутного капіталу залежить від форми та виду діяльності підприємства. Всі зміни статутного капталу повинні бути документально оформлені.

Оцінка внесків в статутний капітал здійснюється в грошовому еквіваленті за сумісною згодою учасників відповідно до статутних документів.

Внески засновників можуть бути в таких формах: – майно та матеріали (обладнання, будівлі та матеріальні цінності); – цінні папери (акції, облігації та інші); – права на володіння природними ресурсами; – права на володіння майном (будівлями, обладнанням); – права на використання об’єктів інтелектуальної власності; – грошові кошти.

Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, що підтверджують їх вартість. Майно, що вноситься до статутного капталу без підтвердження первинними документами, оцінюються на підставі протоколу зборів засновників.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається.

		Розмір статутного капіталу господарських товариств
		Суб’єкти господарської діяльності.		Розмір статутного капіталу.
	1.Акціонерне товариство			Статутний капітал не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства). Засновники акціонерного товариства можуть мати акції товариства на суму не менше 25% і строком не менше двох років.
	2.Товариство з обмеженою відповідальністю.			Розмір статутного капіталу не може бути менший суми, еквівалентній 625 мінімальним заробітним платам (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення товариства).
	3.Товариство з додатковою відповідальністю.			Статутний капітал розділено на частки, передбачені статутними документами.
	4.Повне товариство.			Конкретний розмір статутного капіталу не встановлено.
	5.Інвестиційна компанія.			Статутний капітал повинен бути не менше 50 тис. мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру заробітної плати на момент створення компанії).
	6. Підприємства з іноземними інвестиціями.			Іноземна інвестиція в статутному капіталі повинна складати не менше 10%.

225. Фонди і резерви корпорацій.

Корпорація формує свої грошові фонди за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Сума джерел повинна дорівнювати сумі витрат.

Внутрішні джерела капіталу формуються за рахунок грошових потоків від поточної підприємницької діяльності, а також від продажу частини активів.

Внутрішні фонди можуть поповнюватися за рахунок продажу активів.

Зовнішні фонди корпорація залучає через випуск облігацій, позичок у кредитних установах і збільшення акціонерного капіталу.

Фонди, що перебувають у розпорядженні корпорації, витрачаються на: 1) виплату дивідендів за акціями; 2) проценти за облігаціями; 3) інвестиції в довгострокові активи; 4) інвестиції в короткострокові активи; 5) погашення боргів і викуп акцій.

Інвестори повинні мати інформацію не тільки про рух прибутку, а й про всі фонди всередині фірми. Потоки чистих фондів дають важливу інформацію про фінансовий стан корпорації.

На пркладі банків про резерви. Побоюючись посилення соціального невдоволення, ланцюгової реакції банкрутств, що починається з краху банків, уряди розвинених країн один за одним у 30-х роках XX ст. ввели для банків обов'язкові мінімальні резерви.

Цей засіб грошово-кредитного регулювання має розв'язати чотири завдання.

Економічне завдання: в умовах свободи прийняття рішень і можливості ризикованих операцій забезпечити мінімальну стійкість корпорацій.

Завдання забезпечення мінімальної гарантованої стабільності корпорацій. Вони мають бути достатніми, щоб забезпечити роботу на термін щонайменше один місяць.

Соціальне завдання: обов'язкові мінімальні резерви є гарантією від повного розорення.

225. Поняття і види засновницьких документів.

Установчі документи – це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична особа.

До установчих документів господарських товариств відноситься: 1)статут (на його підставі діють акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю),2)засновницький договір (який укладають учасники повного товариства та командитного товариства з двома і більше повними учасниками),3)меморандум (він є установчим документом командитного товариства з одним повним учасником).

Статут — найпоши­реніший установчий документ підприємницьких організацій (господарських товариств — ТОВ, ТДВ, AT (ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»), підприємств, у тому числі приватних, комунальних, державних. Він також є установчим до­кументом різноманітних видів суб'єктів господарювання, що здійснюють некомерційну гос­подарську діяльність (згідно із спеціальними нормативними актами, які визначають право­вий статус організації певного виду.)

Засновницький договір виступає установчим документом тільки для повних і командитних товариств.

Для державних органів — юридичних осіб установчим документом є положення.

Слід підкреслити, що в окремих випадках спеціальні норми вимагають наявності одно­часно двох видів установчих документів. Це стосується банків, фермерських господарств, різних видів господарських об'єднань — кооперативних об'єднань, а також банківських корпорацій.

Натомість рішення про створення чинним законодавством, установчим документом не визнається. Якщо при створенні окремих видів підприємницьких організацій, наприклад ВАТ, необхідно приймати узгоджене рішення,тобто договір, то за законом він не є установчим документом (абз. 2 ч. 2 ст. 153 ЦК). Такий підхід має рацію, у першу чергу, через суттєву різницю у функціональному призначенні зазначених документів. Статут, засновницькій договір і положення є документами, в яких визначаються особливості статусу певної господарської організації. Кожний з них — це голов­ний корпоративний акт, на підставі якого певна організація діє й бере участь у комерційному обороті. Рішення про створення такої функції не виконує. Воно є лише елементом процесу створення господарської організації.

225. Форма та зміст засновницьких документів.

Уставовчі документи завжди в письмовій формі.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворен­ня або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені: 1)найменування суб'єкта господа­рювання, 2)мета і предмет господарської діяльності, 3)склад і компетенція його органів управління, 4)порядок прийняття ними рішень, 5)порядок формування майна, 6)розподілу прибутків та збитків, 7)умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити: 1)відомості про його найменуван­ня, 2)мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, 3)порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, 4)їх компетен­цію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомо­сті, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, перед­бачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законо­давству.

Невідповідність установчих документів закону призводить до серйозних правових наслідків.

 Як свідчить судова практика, невідповідність змісту установчих документів юридичної особи вимогам законодавства досить часто фіксується у корпоративних спорах і може стати підставою для визнання установчих документів недійсними. Але такі спори суди вирішують по різному.