179. Зміст та форма процесуальних документів суду в апеляційному провадженні.

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції приймає ухвалу або рішення (ст. 312. 314 ЦПК). Зазначені процесуальні документи викладаються на письмі й підписуються усім складом суду, який розглянув справу (ст. 311 ЦПК). Апеляційна ухвала за змістом має складатися з чотирьох частин: вступної (п. 1-4 ст. 313 ЦПК), описової (п. 5-7), мотивувальної (п. 10) та резолютивної (п. 9).

У вступній частині ухвали мають бути зазначені: час і місце її прийняття; назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; прізвище й ініціали секретаря судового засідання; особи, які беруть участь у справі.

В описовій частині ухвали спочатку необхідно стисло викласти зміст заявлених вимог (вимоги позивача, заперечення відповідача, позиція третіх осіб), після цього — зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Виклавши зміст рішення, слід навести: узагальнені доводи апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора; надані додаткові докази; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. При викладенні змісту апеляційної скарги (подання) слід зазначити не лише прохання особи, яка її подала, а й докази, згідно з якими вона вважає рішення неправильним. У мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції має вказати, на якій підставі дійшов висновку про необхідність залишити рішення без зміни, скасувати або змінити його. Відповідним чином слід аргументувати і висновок суду про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Висновок про законність (незаконність), обґрунтованість (необґрунтованість) судового рішення суд апеляційної інстанції робить на основі аналізу як матеріалів, що містяться у справі, так і додатково наданих, відповідно до чинного законодавства, особами, котрі беруть участь у справі. Свої висновки він повинен порівняти з висновками, яких дійшов суд першої інстанції, що дає змогу з'ясувати питання про їх правильність або неправильність.

Суд апеляційної інстанції зобов'язаний викласти в мотивувальній частині ухвали свої міркування щодо правильності застосування судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм і послатись на закон, котрим керувався при прийнятті ухвали. Відхиляючи апеляційну скаргу чи подання, суд апеляційної інстанції повинен навести в ухвалі конкретні обставини й факти, які спростовують докази апеляційної скарги чи подання. У разі скасування рішення і подачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі суду зазначається, в чому полягала неправильність рішення. Згідно з практикою, що склалась, в ухвалі, як правило, зазначається, які обставини справи необхідно з'ясувати, яких доказів слід зажадати (виправити через суд), а також які ще дії належить викопати судові першої інстанції при новому розгляді.

У резолютивній частині ухвали слід вказати наслідки розгляду апеляційної скарги чи подання. Висновки суду мають узгоджуватись із мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями, наданими судові апеляційної інстанції. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без зміни в резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суду і в якій справі скасовується або залишається без зміни.

У разі часткового скасування рішення точно зазначається, в якій частині воно скасовується, а в якій залишається без зміни. Якщо провадження у справі, в якій рішення вже викопано, закривається судом апеляційної інстанції, в резолютивній частині ухвали має бути зазначено про поворот виконання рішення (ст. 420 ЦПК).

Ухвала суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою (поданням) набирає чинності негайно після її прийняття (ст. 317 ЦПК). Суд (суддя), який розглядав справу, протягом десяти днів із дня заяви вимоги зобов'язаний підготувати зазначений процесуальний документ, який оформляється відповідно до ст. 314 ЦПК. Передбачені строки для звернення та виготовлення обґрунтування висновків суду є процесуальними, а тому можуть бути продовжені або поновлені, якщо суд знайде для цього підстави (ст. 85 ЦПК). Прийняте судом апеляційної інстанції рішення проголошується відповідно до вимог ст. 212 ЦПК і набирає чинності негайно після його ухвалення.