9.2 Визначення масломісткості
Апаратура і матеріали: пігмент, фарфорова чашка або стакан, бюретка, лляна олія, скляна паличка.
Масломісткість характеризується кількістю олії, необхідної для надання сухому пігменту пастоподібного стану (густотерта фарба). Чим менша масломісткість пігменту, тим він більш економічний і тим більш стійким буде олійне пофарбування, тому що воно руйнується в основному за рахунок старіння олійної плівки.
Для визначення масломісткості зважують 5 г сухого пігменту з точністю до 0,01 г і всипають у фарфорову чашку або стакан з верхнім діаметром біля 10 см. Із бюретки (з поділками до 0,01 мм) об'ємом 2 мл в стакан вливають лляну олію (спочатку 5...6, а потім по 2...З краплі і в кінці по 1 краплі), змішуючи при цьому пігмент із олією скляною паличкою. Спочатку утворюються окремі грудочки, які поступово з'єднуючись між собою, утворюють суцільну грудку з блискучою олійною поверхнею, що означає повне насичення пігменту. Кількість витраченої олії визначають за різницею рівня в бюретці до початку досліду і після його закінчення.
Масломісткість пігменту М у процентах визначають за формулою
,
де V – кількість витраченої олії, мл; ρ – густина олії, г/см3 ;
m – маса сухого пігменту, г.
Визначення масломісткості проводять два рази. Допускається розбіжність в результатах випробувань не більше 4 %, приймаючи максимальну масломісткість за 100 %.
9.3 Визначення лугостійкості пігменту
Апаратура і матеріали: пробірка 20 мл, пігмент, 50%-ний розчин їдкого лугу (NaОН), фільтрувальний папір, лійка, посудина для стікання розчину NaОН.
Проведення випробування. У пробірку всипають 0,5 г пігменту і вливають 50%-ний розчин їдкого лугу (NaОН), потім інтенсивно збовтують. Через 10 хвилин фільтрують і одночасно спостерігають за зміною кольору пігменту і рідини.
Пігменти, стійкі до дії лугів, не змінюють свого кольору і не фарбують рідину. Малостійкі пігменти фарбують рідину. Нестійкі пігменти повністю руйнуються і втрачають свій колір.
Лугостійкість є надто важливою якістю пігменту тому, що в малярних роботах, особливо з використанням вапняних, казеїнових, клейових сумішей, а також при фарбуванні цементно-бетонних поверхонь без ґрунтовок, у виробництві кольорових бетонів і декоративних штукатурок на пігмент може негативно діяти лужне середовище.
9.4 Визначення умовної в'язкості лакофарбових матеріалів
В'язкість лакофарбового матеріалу характеризує легконанесеність його на поверхню, що фарбують. При недостатній в'язкості фарба швидко стікає з вертикальної або похилої поверхні.
Лабораторна робота передбачає визначення в'язкості віскозиметром ВЗ-4.
Апаратура: віскозиметр ВЗ-4 (об'ємом 100 мл, діаметром сопла 4 мм і заввишки 4 мм), штатив для віскозиметра, посудина для зливання матеріалу, термометр, секундомір.
Проведення випробувань. Лакофарбовий матеріал фільтрують крізь сітку №028, ретельно перемішують і залишають у спокої на 5-10 хвилин, щоб вийшли бульбашки повітря. Резервуар віскозиметра необхідно промити розчинником; звернути особливу увагу на чистоту отвору сопла і, якщо необхідно, промити розчинником; закріпити віскозиметр у штативі і за допомогою гвинтів встановити в потрібному положенні.
Для проведення випробувань під віскозиметр ставлять посудину об'ємом не менше 110 мл для стікання випробуваного матеріалу. Потім затискають знизу пальцем отвір сопла і заповнюють резервуар віскозиметра фарбувальною сумішшю, температура якої повинна бути 20°С, швидко віднімають палець від отвору і одночасно вмикають секундомір.
Секундомір зупиняють при появі переривчастого струменю. Час витікання 100 мл випробуваного матеріалу із віскозиметра ВЗ-4 і буде його умовною в'язкістю в секундах. Дослід повторюють три рази. Значення в'язкості обчислюють як середнє арифметичне результатів трьох дослідів.