Результати випробувань силікатної цегли на стиск
|
№ зразків |
Розміри,м |
Площа поперечного перерізу, м2 |
Руйнівне навантаження, МН |
Rcm, МПа |
Марка цегли | ||
|
а |
b |
зразків |
цегли
| ||||
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
| ||
|
3 |
|
|
|
|
| ||
|
4 |
|
|
|
|
| ||
|
5 |
|
|
|
|
| ||
За результатами випробувань на згин і стиск визначають марку цегли, користуючись вимогами стандарту. За одержаними результатами випробувань треба дати загальну характеристику відповідності цегли вимогам стандарту, навести умовне позначення за стандартом і визначити сфери її застосування.
Список літератури
ДСТУ БВ.2.7-80-98 Цегла та камені силікатні. Технічні умови.
ДСТУ БВ.2.7-42-97 Методи визначення водопоглинання, густини і морозостійкості будівельних матеріалів і виробів.
ГОСТ 8462-85 Материалы стеновые. Методы определения пределов прочности при сжатии и изгибе.
Лабораторна робота 8 випробування деревини
Випробування деревини проводять на малих чистих зразках, які вирізують з ділянок деревини, позбавлених вад (сучків, гнилі, тощо).
Відбирання і підготування зразків до випробування виконують у відповідності до ГОСТ 16483.0. Відбирання зразків проводять за одну або більше стадій з використанням методів випадкового або систематичного відбору. Мінімальну кількість зразків для випробувань визначають, користуючись методами математичної статистики (з урахуванням коефіцієнта варіації властивостей деревини, довірчої вірогідності, квантиля розподілення Стьюдента, відносної точності визначення відбіркового середнього).
З навчальною метою (для економії матеріалів і часу) при проведенні навчального практикуму приймається мінімальна кількість зразків для кожного виду випробування – три.
Найголовніші випробування деревини: визначення вологості і середньої густини, міцності в різних напрямках і твердості. Оскільки властивості деревини змінюються із зміною її вологості, для одержання порівняльних результатів числові показники властивостей приводять до стандартної вологості (12%).
8.1. Визначення вологості
Засоби випробування:
бюкси з притертими кришками;
ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г;
сушильна шафа, що забезпечує висушування деревини при (103±2) °С;
ексикатори;
безводний хлорид кальцію;
зразки деревини у вигляді прямокутних призм з основою 20x20 мм і висотою вздовж волокон 30 мм.
Проведення досліду.
Зразки вміщують у попередньо зважені бюкси з притертими кришками, зважують їх з похибкою не більше 0,01г і визначають масу вологого зразка (т1). Потім знімають кришки з бюксів і вміщують бюкс із зразками у сушильну шафу з температурою (103±2) °С. Перше зважування проводять не раніше 6 годин після початку висушування для деревини м'яких порід і не раніше 10 годин для деревини твердих порід. Потім зважування повторюють кожні 2 години. Висушування вважають закінченим, коли для кожного зразка різниця між результатами двох останніх зважувань буде не більше 0,01г. Зразки із смолистої деревини хвойних порід не слід сушити у шафі більше 20 годин.
Після цього зразки в бюксах закривають кришками, охолоджують, вмішуючи їх в ексикатор з хлоридом кальцію, і визначають масу висушеного зразка (т2). Вологість зразка (з округленням до 1%) розраховують за формулою
Вологість деревини визначають як середнє арифметичне результатів випробування трьох зразків.
Результати випробування заносять до табл.8.1.
Таблиця 8.1