8.3. Визначення границі міцності при стиску вздовж волокон

Засоби випробування:

• машина випробувальна з похибкою вимірювання навантаження не більше 1 %;

• штангенциркуль з похибкою вимірювання не більше 0,1 мм;

• пристосування до випробувальної машини;

• зразки деревини у вигляді прямокутної призми з основою 20x20 мм і довжиною вздовж волокон 30 мм (рис.8.1).

Рис. 8.1. Зразок для випробовування деревини на стиск вздовж волокон

Проведення випробувань.

Вимірюють штангенциркулем розміри а та в поперечного перерізу зразка посередині довжини з похибкою не більше 0,1 мм.

Зразок вміщують у пристосування для випробування на стиск і навантажують рівномірно з такою швидкістю, щоб він зруйнувався через (1,0+0,5) хв після початку навантаження. Максимальне навантаження Р вимірюють з похибкою не більше 1 %.

Границю міцності при стиску у МПа кожного зразка при вологості w обчислюють за формулою

,

де P_max – максимальне навантаження, Н;

а, b – розміри поперечного перерізу зразка, мм.

Обчислення виконують з округленням до 0,5 МПа. Границю міцності при стиску у МПа кожного зразка перераховують на вологість 12 % за формулою

σ_{12 =} σ_W [1+ α (W - 12)],

де σ_W – границя міцності зразка з вологістю W в момент випробування, МПа;

α – поправковий коефіцієнт, що дорівнює 0,04 для всіх порід;

W – вологість зразка в момент випробування, %.

Результати випробувань заносять до табл. 8.3.

Таблиця 8.3

Результати визначення границі міцності деревини при стиску

№ зраз­ка	Поро-да дере­вини	Розміри поперечного перерізу зразка, мм		Максима­льне наван­таження Pmax, H	Воло­гість W, %	Границя міцності при стиску, МПа
						σW	σ12
		а	b
1
2
3
Середні значення:

8.4. Визначення границі міцності при сколюванні вздовж волокон

Засоби випробування:

• машина випробувальна з похибкою вимірювання навантаження не більше 1 %;

• штангенциркуль з похибкою вимірювання не більше 0,1 мм;

• зразки деревини, форма і розміри яких наведені на рис.8.2;

• пристосування до випробувальної машини (рис.8.3);

Рис.8.2. Зразки для випробування деревини на сколювання вздовж волокон за площиною: а – тангентальній; б – радіальній

Рис.8.3. Пристрій для випробування деревини на сколювання вздовж волокон:

1 – корпус; 2 – пружина; 3 –рухома планка; 4 – ролики; 5 – натисна призма з кульковою опорою; 6 – зразок; 7 – рухома опора; 8 – пристрій для притиснення рухомої опори

Проведення випробувань.

Штангенциркулем вимірюють з похибкою не більше 0,1 мм ширину зразка b та очікувану довжину площини сколювання l. Зразок встановлюють у пристосування і рухому опору 7 підводять до стискання із зразком. Навантаження на зразок передають через натисну призму з кульковою опорою 5. Зразок навантажують з постійною швидкістю. Швидкість має бути такою, щоб зразок зруйнувався через (1,0+0,5) хв з моменту навантаження. Максимальне навантаження Р вимірюють з похибкою не більше 1 %.

Після випробування визначають вологість зразків.

Границю міцності при сколюванні вздовж волокон у МПа обчислюють за формулою

,

де Р_mах – максимальне навантаження, Н;

b – ширина зразка, мм;

l – довжина сколювання, мм.

Обчислення виконують з точністю до 0,1 МПа. Границю міцності при сколюванні у МПа перераховують на вологість 12 % за формулою

τ_{12 =} τ_W [1+ α (W - 12)],

де α – поправковий коефіцієнт, що дорівнює 0,03 для всіх порід;

W – вологість зразка в момент випробування, %.

Результати випробувань заносять до табл.8.4.

Таблиця 8.4