Книга з радіожурналістики

1934 роках. "У цьому розумінні оригінальна радіодрама нагадує канарку, яку брали з собою під землю шахтарі: чутливий до метану птах першим гинув, потрапивши у загазований штрек — і попереджав ціною власного життя про небезпеку" [40, с 225]. Мабуть, тому дослідники називають радіоп'єсу "сейсмографом часу" [ЗО, с 5]. Цей образний вислів цілком відповідає природі оригінальної радіодрами.

Має слушність І. Хоменко, коли стверджує: як і репортер, радіодра­ матург завжди працює у міцному зв'язку з реальністю. Але інформаційна радіожурналістика за функціональним призначенням традиційно відпові­ дає на запитання: "Що? Де? Коли?". Сфера інтересів радіодраматурга, хоч і не виходить за межі актуальності, окреслюється іншою формулою: "Якщо.,., то...". Коментатор-аналітик теж мислить у такий спосіб, та дум­ ки його завжди прикуті до конкретної ситуації, що стає предметом аналі­ зу і тлумачення. Індивідуальні, нетипові риси проблеми, яка розглядається, не дають йому зосередитися на універсальному принципі, що її визначає. Висловлюючись мовою інформатики — моделі, якими оперує аналітична радіожурналістика, можна назвати напівабстрактними. І конкретна, ви­ значена злободенними фактами, складова в них домінує. Це спрощує ро­ зуміння предмета, але заважає збагнути принцип. "Ступінь абстрактності у моделях, що створює радіодраматург, незбагненно вищий за той, який може дозволити собі радіожурналіст. Беручи завдання з життя, автор ра­ діоп'єси розв'язує їх не в межах реальної ситуації, а в "лабораторних", відірваних від конкретики, умовах, створених його фантазією. На нього не впливають зайві, але обов'язкові для коментатора подробиці і факти. На рівні схеми виразнішим стає зв'язок між причинами і наслідками" [40, с 226].

Отже, узагальнення радіодраматурга ширші, прогнози сміливіші, а на­ роджені його творчою уявою герої часто проходять шлях, на який люди справжні ще тільки мають ступити. Подарувавши слухачеві півгодини розваги, автор оригінальної радіодрами (радіоп'єси) водночас може спону­ кати його до духовних шукань, національного самоусвідомлення, озброїти інтелектуальною моделлю дійсності, яка виявиться потрібною для утвер­ дження українського життєвого середовища.

10.Елементи радіорепортажу, радіоінтерв'ю, радіоповідомлення у радіонарисі.

11.З яких передумов випливає доку ментально-художня природа радіо­

нарису?

12.Виражальні засоби у радіонарисі.

13.Поліфонія радіонарису.

14.Авторське "Я" в радіонарисі.

15.Вимоги до радіонарису.

16. "Звукова документація" дійсності в радіонарисі.

17."Художній монтаж" у радіонарисі.

18.Мовні потоки в радіонарисі.

19.Різновиди радіонарису.

24.Методика підготовки радіонарису.

25.Творчі етапи роботи над радіонарисом.

26.Найголовніший акт творчого процесу підготовки радіонарису.

27.Монтаж — засіб створення звукового образу в радіонарисі.

28.Два основних способи створення радіонарису.

Радіофейлетон

10.Чи є різниця між змістовим наповненням "конкретного" і "доку­ ментального" радіофейлетону.

11.Чи є змістова різниця між поняттями "проблемний" і "художній" радіофейлетон.

Завдання для лабораторних і практичних занять

Радіонарис

Розкажіть про методику підготовки радіонарису. Прослухайте два-три радіонариси, обговоріть їх, осмисліть набуті знання про радіонарис, його різновиди. З допомогою викладача оберіть тему, різновид свого майбут­ нього радіонарису, підготуйте його. Підготовлені радіонариси попередньо обговоріть, а потім запишіть у навчальній радіостудії. Прослухайте оста­ точний варіант готового радіонарису, обговоріть і оцініть свій матеріал.

Радіофейлетон

Охарактеризуйте сатирично-гумористичні радіожанри. Прослухайте записані на звуконосіи гумористично-розважальні радіопередачі, осмисліть процеси трансформації, модифікації радіофейлетону, проаналізуйте при­ чини рідкісного звучання нині в ефірі класичних радіофейлетонів. Зосе­ редьте свою увагу на особливостях малих сатирично-гумористичних радіожанрів (байка, гумореска, усмішка, пародія, епіграма, афоризм, анекдот).

Радіокомпозиція

Розкажіть про жанрові особливості радіокомпозиції у зіставленні з ра­ діорепортажем і літературно-музичним концертом, осмисліть методику підготовки радіокомпозиції, підкресліть важливість взаєморозуміння журналіста, режисера і звукооператора під час добору матеріалу і монта­ жу радіокомпозиції. З'ясуйте причини, чому в програмах сучасного радіо­ мовлення рідко звучать радіокомпозиції. Визначте тему радіокомпозиції, підготуйте її сценарний план.

Радіофільм

Охарактеризуйте жанрові ознаки радіофільму, його спільні риси з кіно­ фільмом, радіорепортажем і радіокомпозицією та характерні відмінності, які дають підставу виокремлювати радіофільм як оригінальний жанр, що побудований на основі звукозапису і сконцентрував у собі художні та пуб­ ліцистичні можливості відображення дійсності. Складіть своєрідний ката­ лог мовностилістичних і акустичних виражальних засобів, які викори­ стовують для створення радіофільму.

Оригінальна радіодрама (радіоп'єса)

Прослухайте записані під час трансляції Національною радіокомпа­ нією України оригінальні радіодрами (радіоп'єси) Іллі Хоменка та Воло­ димира Фоменка. Під час обговорення зосередьте увагу на тому, що оригі­ нальна радіодрама (радіоп'єса) — це драматичний твір, написаний спеці­ ально і виключно для радіомовлення з урахуванням специфіки створення звукового образу героїв. Оригінальна радіодрама є найскладнішою фор­ мою художнього мистецтва, в якій закладено синтез елітарної та масової культури. Розкажіть про вплив виражальних засобів (органічний і при­ родний діалог, специфічна акустика) оригінальної радіодрами (радіоп'є­ си) на формування морально-громадянських цінностей, утвердження на­ ціональних ідеалів, державницького, патріотичного мислення і діяльності.

Список використаної літератури

1.Аграновский А. Суть дела. Заметки писателя. — М., 1968.

2.Архипов Ю. Биография и характер юного жанра / Концерт для че­ тырех голосов: Радиопьесы / Сост. Н. Павлова. — М., 1972.

3.Бараневич Ю. Жанры радиовещания. — К.; Одесса, 1978.

4.Барноу Э. Как писать для радио. — М., 1960.

5.Бахтин М. Проблема речевых жанров / Эстетика словесного твор­ чества. — М., 1979.

6.Беневоленская Т. О языке и стиле газетного очерка. — М., 1973.

7.Владко В. Діти слухають радіо // Радіомовлення, слухання, техні­ ка, аматорство. — 1933. — № 13.

8.Выготский Л. Избранные психологические исследования. — М.,

1956.

9.Гальперин Ю. Слово в эфире. — М., 1962.

10.Гід журналіста: Збірка навчальних матеріалів, складена за фран­ цузькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. — К., 1999.

11. Голдовская М. Человек крупным планом: Заметки теледокумента­ листа. — М., 1981.

12.Дзаридзе Л. Звуковая документальность события / Радиорепор­ таж. — М., 1967.

13.Дидро Д. Салоны. — М., 1989. — Т. 1.

14.Здоровега В, Теорія і методика журналістської творчості: Підруч­ ник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ПАІС, 2004. — 268 с.

15.Капелюшний А. Фейлетон / Теорія і практика радянської журна­ лістики (Основи майстерності. Проблеми жанрів) / Під ред. проф., д-ра філол. наук В. Й. Здоровеги. — Л., 1989.

16.Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації. — К., 2002.

17.Карпенко О. Радіомовлення УРСР на сьогодні // Радіомовлення, слухання, техніка, аматорство. — 1934. — № 5.

18. Лизанчук В., Кузнецова О. Методи збирання і фіксації інформації

вжурналістиці. — К., 1991.

19.Ліхтенштейн Е. Помнить о больном: Пособие по медицинской деотологии. — К., 1978.

20.Ляшенко Б. Радио без тайн: Рассказ неизвесного диктора. — М.,

1990.

21. Маграчев Л. Сюжеты, сочиненные жизнью. — М., 1972.

22.Марченко Т. Радиотеатр: страницы истории и некоторые пробле­ мы. — М., 1970.

23. Мать и сын: Сборник финских радиопьес / Сост. С. Тихменева. — М., 1987.

24.Микрюков М. Эстетические проблемы радиоискусства// Радиоис­ кусство: Теория и практика / Сост. В. П. Зверев. — М., 1981.

25.Минков М. К проблеме жанров в радиовещании / Телевидение и ра­ диовещание за рубежом. — М., 1973.

26.Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення: Підруч­ ник. — К., 1996.

27.Мицич П. Как проводить деловые беседы? — М., 1983.

28.Музырл А. Радиоочерк (к проблеме жанра и мастерства): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. — М., 1973.

29.Мурзина М. Александр Сокуров: поищем истину вне слова // Из­ вестия. — 1989. — 12 октября.

30.Ночной разговор с палачом: Радиопьесы Австрии, Германии, Швей­ царии. — М., 1991.

31. Олейник В. Радиопублицистика. — К., 1978.

32.Основы радиожурналистики / Под ред. Э. Г. Багирова, В. Н. Ружникова. — М., 1984.

33. Попов И. Радиотрибуна Арчибальда Маклиша // Радиоискусство: Теория и практика / Сост. В. П. Зверев. — М., 1981.

34.Радкевич Е. Становление и развитие молодежного вещания на Бе­ лорусском радио: Автореф. дис. ... канд. ист. наук. — Минск, 1977.

35.Ревенко А. Заповедное слово. — М., 1975.

36.Смирнов В. Радиоочерк. — Ростов, 1984.

37.Темная башня: Радиопьесы Великобритании и Ирландии / Сост.

М.Шишлина. — М., 1990.

38.Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес.— 2-ге вид. — К., 1989.

39.Филд С. Как писать для радио и телевидения. — М., 1962.

40.Хоменко І. Оригінальна радіодрама: Навч. посіб. / За ред. В. Я. Миронченка. — К., 2002.

41. ШерелъА. Эволюция средств художественной организации матери­ ала в радиожурналистике: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. — М., 1981.

42.Шлемкевич М. Новочасна потуга (Ідеї до філософії публіцистики. Верхи життя і творчості. Промови-доповіді). — Нью-Йорк; Торонто, 1958. — Т. 5.

43. Яхонтов В. Театр одного актера. — М., 1958.

ПІСЛЯМОВА

Міжнародна концепція державного суверенітету передбачає право бути господарем інформаційного простору на своїй території, визначати політи­ ку в цій галузі, яка має гарантувати національну безпеку. Інтеґрування Української держави в єдине інформаційне суспільство здійснюється на основі Конституції України, Законів "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомов­ лення", "Про інформаційні агентства", "Про рекламу", засад державної політики України в галузі прав людини, міжнародних договорів та угод, ратифікованих Україною, загальної Декларації прав людини, загальнови­ знаних норм і принципів міжнародного права. Свобода руху інформації у суспільстві, якість та швидкість творення нових її різновидів україн­ ською мовою є інтеґральним показником і водночас доленосним чинником розвитку української нації.

Інформація як духовно-інтелектуальна національна вартість у демо­ кратичному суспільстві повинна вільно пульсувати по вертикалі — від по­ коління до покоління, — і по горизонталі — на рівні одного покоління чи особи. Свідоме й активне прискорення руху інформації знань, досвіду академік С. Вовканич називає духовною інформаційною мобільністю нації. Важливість застосування концепції інформаційної мобільності нації вихо­ дить за рамки творення українського інформаційного простору і поля куль­ тури, науки, освіти, мови. Вона стосується всіх народів, які звільнилися чи звільняються з-під інформаційного імперіалізму. Ця концепція ставить на порядок денний проблему світового масштабу — збереження єдності розмаїття мов, культур усіх народів, донесення історичної правди про упослідження багатьох культур і мов, адекватну оцінку з позицій неупередженої християнської науки і моралі різним тоталітарним режимам та ідеологіям, які зловмисно переривали спадкоємність і новаторство націй і таким чином зменшували інтелектуальний потенціал людства. Адже кожен народ може внести в інформаційну скарбницю людства вагомий доробок, якщо забезпечити умови створення його власного інформаційно­ го потенціалу.

Устрімкому потоці світових інформаційних процесів до національно­ го потрібно ставитись як до феномену і вічного джерела творчості, плідність якої є найвищою за умов адекватності (природної комфортності) інформа­ ційного середовища — мови, культури, духовності, звичаїв.

Феномен невмирущості нації завжди міститься в інформаційному фе­ номені збереження, незнищенності, розвитку слова у найширшому його значенні для суспільного розвитку. Саме з таких позицій варто оцінювати інформаційну агресію на українські національні засади. Антиукраїнські сили добре розуміють живодайну снагу національного інформаційного середовища для розвитку держави. Не будучи господарем власного інфор­ маційного простору, реально не зробивши українську мову державною, перебуваючи в чужій інформаційній блокаді, Україні важко реалізовува­ ти свою державотворчу національну ідею, з'єднувати поняття етнічного та політичного українця в одне поле, йти своїм шляхом розвитку, акумулюючи і використовуючи вітчизняний і світовий досвід. Тому важливо оптимізувати використання засобів масової інформації, зокрема радіомовлен­ ня, в українському державотворенні.

Удемократичних країнах світу радіомовлення, як і інші засоби масо­ вої інформації, пройнято духом держави, тобто воно державотворче, патріо­ тичне, об'єднує суспільство на мовно-національних засадах. І лише в цих рамках радіомовлення плюралістичне, вільнодумне й незалежне. Кожна держава на законодавчому рівні дбає, щоб енергія слова не спрямовувала­ ся на руйнацію національних державних підпор. Кожний матеріал радіожурналіста, які б ідеї він не сповідував, має бути спрямований не на розме­ жування, роз'єднання українського суспільства на Схід, Захід, Південь, Північ, а на згуртування, глибоку інтеґрацію різних областей в єдиний державний організм з відповідними українськими національними пріори­ тетами в економіці, політиці, культурі, мові, інформаційному просторі...

Молоде покоління радіожурналістів має всі можливості сприяти утвер­ дженню розумного, побудованого на принципах моралі українського гро­ мадянського суспільства, яке повинно прислужитися тому, щоб у кожній клітині державного організму повнокровно, життєдайно пульсувала укра­ їнська мова. Це забезпечить всебічний розвиток мов, культур національ­ них меншин, які живуть на гостинній українській землі, міжнаціональну злагоду, підґрунтям якої має бути обов'язкове визнання України Батьків­ щиною, а не "країною проживання". Такий засадничо-принциповий підхід до українського державотворення є одним із гарантів створення національ­ ного єдиного інформаційного простору — органічної частини світового інформаційного суспільства.

Сучасному суспільству потрібне серйозне і відповідальне радіомовлен­ ня, передачі якого побудовані на соціально значущих фактах, на висвіт-