Книга з радіожурналістики

Отак нації потрібна незалежність, як людині дихати. Але якщо когось уже так ціка­ вить, що ж це дасть нам економічно, чи стане нам легше жити, то я можу сказати: Україна — дуже багатий край. Ми маємо дуже багаті ресурси, маємо прекрасні наші землі. Саме наша республіка цілком спроможна жити самостійно. Це не зна­ чить, що ми збираємося обрубати живі зв'язки. Це не значить, що ми не будемо дотримуватись економічних та інших зв'язків з Росією, Білоруссю і т. д. Це було б сьогодні божевіллям розривати корисні зв'язки, які нам будуть потрібні. Тим більше, що з нашою відсталою технологією сьогодні нас не чекає західний ринок. Чи стане нам краще жити? Можна дати однозначну відповідь: "Так, стане краще жити!" Може, не відразу. Тому що запустити ринкові механізми непросто. Десь якийсь період може бути ще й складним, але перспектива в умовах незалежності прекрасна.

Козак: Незалежність як така має кілька аспектів. Ви назвали економічний, а вза­ галі —- це й політичний, культурний, екологічний і навіть історичний, можна так сказати?

Чорновіл: Звичайно, що все інше також треба враховувати, і в першу чергу. Який народ не хоче бути вільним?! Адже наш народ прагнув цієї волі протягом століть. Чи можливий в умовах незалежної держави такий масовий голодомор, який був в Україні 1933 року? Треба бути божевільним, щоб нищити так свій влас­ ний народ. Отже, тільки в умовах московської імперії можна було вчинити над нами, українцями, таку страшну наругу. Уже це доказ, щоб ми не потрапили в таку за­ лежність, щоб хтось не проводив над нами ось такі страшні експерименти. Хоча би для цього нам потрібна Незалежність.

Козак: Нагадаю: ця думка В'ячеслава Чорновола, висловлена ним на початку вересня 1991 року. Мабуть, це і є відповідь тим політикам, які сьогодні не святкува­ тимуть День Незалежності.

(На фоні музики звучить XVII вірш Дмитра Павличка з циклу "Пісні печалі")

Диктор:

Куди не гляну — скрізь вожді, Сини Вкраїни щирозлоті, Порожні, як горшки на плоті, Та досконалі і тверді У міжусобній ворожді.

0мамо, приготуйсь до свята: Тебе твої отаманята Розпнуть з любові на хресті

1спишуть на чужого ката Московського твої святі Глибокі рани. Я не знаю, За що каралися в тюрмі, В снігах Мордовії й Алтаю,

Утаборах на Колимі

Мої брати! Вже не питаю. Живем, немов глухонімі.

Я вже не кличу їх до згоди, Як їхнє серце кам'яне

Голос: Коли ми подивимося на це все трошки зверху, то побачимо, що йде закономірний процес творення модерної української нації.

Козак: Говорить людина, яка стояла біля витоків незалежної держави, голова Держкомітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Іван Драч.

Драч: Звичайно, переважна більшість державників, які все робили для того, щоб незалежна Україна утверджувалася, розуміють, що велику частину своєї душі віддали для творення держави. На жаль, при цьому упосліджували і забували лю­ дину, заради якої ця держава творилася. І ми маємо найбільший здобуток з цього всього, що є ця держава. І ми маємо справді велику прикрість, що у цій державі людина далеко не в такій мірі захищена і поставлена у відповідні цивілізаційні нор­ ми, як би хотілося. І все це є нашою великою бідою, нашим великим болем.

(Музична перебивка)

Козак: Друга за важливістю подія після проголошення незалежності України — прийняття Верховною Радою Конституції. У 1996 році Україна була останньою з пост­ радянських держав, яка не мала свого Основного закону. І певні політики поширю­ вали думку, що українське суспільство не здатне на державотворення. І тому не може мати власної держави. Отож, прийняття Конституції було дуже важливою полі­ тичною подією: завершувалося оформлення держави, утверджувалася незалежність України, гарантувалися права і свободи її громадян. Наша держава зайняла належ­ не їй місце у світі. Конституційна ніч ввійшла в історію як приклад порозуміння між різними силами: правими і лівими, законодавчою і виконавчою владами.

(Шумовий образ залу засідання Верховної Ради)

Голоси:Є! Є! (Бурхливі оплески)

Голос: Тепер можна встати. Є Конституція! (Оплески. Вигуки "Слава! Ура!") Голос: Неможливо пояснити простими словами, що це було тоді. Козак:Михайло Сирота, народний депутат України, голова комісії з доопрацю­

вання проекту Конституції.

Сирота: Конституція потрібна була суспільству. Вона збігалася із загальним розвитком нашої держави. Боже благословення було з нами і тому була величезна полегкість з почуттям виконаної надзвичайно важливої роботи.

Козак: Ви тоді цілу ніч стояли за трибуною, були дуже втомлені.

Сирота: Я стояв близько 15-ти годин за трибуною, але до того ще було багато ночей, коли я не спав під час конституційного процесу. Але не в цьому річ. Річ полягала в тому, що багато не вірило, що ми виконаємо цю роботу, а ми її таки виконали. Саме в цьому було щастя, величезне емоційне піднесення. Ми зробили доброякісну Конституцію. Це визнали не тільки міжнародні експерти. Це показала і п'ятирічна історія її існування, бо за 5 років не змогли внести жодної поправки. Конституція у нас добра. її потрібно виконувати — це найголовніше!

Козак: В Американській конституції є такий пункт, де записано, що держава гарантує прагнення людини до щастя. Тобто, держава не гарантує саме щастя, а прагнення людини. Скажіть, будь ласка, у нашій Конституції держава колись буде гарантувати прагнення людини до щастя?

Сирота: Конституція сама собою — це юридичний документ. Сам документ не робить суспільство щасливим. Щасливим можуть зробити суспільство самі люди,

Козак: Яким продуктам надаєте перевагу: імпортним чи українським? Голос:Тільки своїм виробникам, тільки українським виробникам.

Козак: Чому?

Голос/:Імпортного нічого не купую. І вважаю, що кожен українець, який пова­ жає себе і державу, повинен купувати свої товари і таким чином підтримувати сво­ го виробника.

Голос II: Я не купую нічого заграничного, ні п'ять грамів не купую чужого. Тільки українське.

Козак: Чому?

Голос II: Я знаю, що у наших селян високоякісні продукти.

Козак: Гадаю, кожний із нас приєднається до цих слів моїх співрозмовників. Ми купуємо українське не тільки з патріотичних почуттів, а насамперед тому, що впевнилися: наші продукти якісніші і безпечніші для здоров'я. Однак згадаємо: на початку 90-х Україна фактично втратила власний ринок продовольчих товарів. Десь на 90 відсотків його заполонила продукція імпортного виробництва. Полиці мага­ зинів були завалені імпортними напоями, пивом, горілкою, кондитерськими виро­ бами, різними ковбасами сумнівної якості, йогуртами, маргаринами — всього й не перелічиш з усього світу у привабливих, яскравих обгортках. Сьогодні ситуація змінилася кардинально. За даними Держкомітету продовольства, на українському ринку понад 94 відсотки вітчизняних продуктів. Щороку зростають обсяги вироб­ ництва. Ось як пояснив причини успішного розвитку галузі голова Державного де­ партаменту продовольства України Леонід Сватко.

Сватко: Перше, це те, що за останні 6—7 років близько 800 мільйонів доларів інвестовано у харчову промисловість іноземних коштів і близько 2 мільярди гри­ вень власних інвестицій. Друге, наші стандарти набагато жорсткіші від усіх інших стандартів світу. Ми не застосовуємо хімічних добавок, консервантів, у нас еколо­ гічно чисті продукти. І третє, це позиція міністерства, державного департаменту, Кабінету Міністрів. Ми вдало здійснювали митно-тарифне регулювання.

Козак: На думку фахівців, підприємства харчової промисловості досягнули ус­ піху насамперед тому, що першими взяли курс на приватизацію. Молокозаводи, м'ясокомбінати, пивзаводи. Кондитерські фабрики давно уже стали акціонерними товариствами. Свідоцтво №1 про приватизацію Фонд держмайна України вручив відомому у нашій країні акціонерному товариству "Оболонь". Підприємство щоро­ ку нарощує потужності, технологічно переоснащується, освоює нові ринки збуту і випускає продукцію на рівні світових стандартів. Пиво та безалкогольні напої тор­ гової марки "Оболонь" відзначені численними престижними міжнародними наго­ родами. Сьогодні підприємство виробляє четверту частину українського пива, 12 відсотків безалкогольних напоїв та мінеральних вод, експортує продукцію у 15 країн світу і входить до числа 25-ти кращих пивоварних заводів Європи. Пре­ зидент акціонерного товариства "Оболонь" Олександр Слободян наголошує:

Слободян: Серед заводів, принаймні, останні 10 років завжди були першими. Але серед окремих компаній ми ще минулого року були другими. Транснаціональ­ на корпорація "Інтербрю" мала більшу долю на ринку пива в Україні. Сьогодні ми фактично з нею зрівнялися. Крім того, ми конкуруємо з транснаціональними кор­ пораціями не тільки на нашому внутрішньому ринку, а й на зовнішніх ринках. "Обо­ лонь" ще не є транснаціональною компанією, але "Оболонь" сьогодні стовідсотково

536 Розділ 10

українська компанія з стовідсотковим українським капіталом. І ми показуємо при­ клад іншим, як потрібно створювати середній клас, як потрібно творити наш націо­ нальний капітал. Це є надзвичайно важливе державне завдання.

Козак: Прошу сказати, за 10 років змінилася психологія людей, які працюють на Вашому підприємстві?

Слободян: За 10 років відбулися надзвичайно великі зміни в житті нашого колективу і психології наших працівників. Ми підняли рівень зарплати, рівень диві­ дендів. Це говорить про те, що наші сім'ї стали жити краще і суспільство стало краще теж. Наприклад, "Оболонь" — це величезний платник податків. Це — найбіль­ ший платник податків сьогодні у місті Києві. Минулого року ми заплатили 205 міль­ йонів гривень податку у різні рівні бюджету. Це підкреслює нашу позитивну роль у суспільстві. Врешті-решт, ми працюємо для людей, для держави. І своєю працею зміцнюємо державу.

(Музична перебивка)

Козак: Минулого року підприємства харчової галузі України експортували про­ дукції на 2,5 мільярди доларів. У нас є підстави завойовувати європейський та інші ринки збуту. Адже є багаті, родючі землі, працьовиті люди, сучасні технології, під­ приємства, які випускають високоякісну продукцію. Серед них Кам'янець-Поділь- ський "Адамс", Мелітопольський м'ясокомбінат, Харківська бісквітна фабрика, ком­ панія "Чумак" і багато інших. На думку Леоніда Гладкова — голови держдепарта­ менту продовольства, на українському ринку продукція іноземних фірм невдовзі буде просто зайвою.

Гладков: Ми дійсно так стоїмо на ринку України, що можемо стартувати і за­ воювати інші ринки.

(Музична перебивка)

Козак: Приблизно 25 мільйонів гектарів землі сьогодні перебуває у власності селян. Що це дало власникам і державі? У 2000 році приріст виробництва у сільсько­ му господарстві склав більше 7 відсотків. Вперше з часу незалежності України аграр­ ний сектор спрацював з плюсом. А цього року, як стверджують фахівці, результати будуть ще кращі, бо програма "Зерно-2001" уже перевиконана. Це — результат праці нового господаря землі. Нещодавно я побував на фермі одного з таких влас­ ників.

(Виробничий шум на полі)

Козак:Зараз ми, шановні радіослухачі, перебуваємо на полі селянського фер­ мерського господарства "Трембіта". Це селоЖиленці Ярмолинського району Хмель­ ницької області. Тут господарює Володимир Данилович Горобець зі своєю сім'єю.

Горобець: Сьогодні ми завершуємо збирання 20-гектарної площі гороху. Ми отримали по 28 центнерів врожаю, 420 гектарів пшениці найвищих репродукцій. Ми сподіваємось зібрати більше, ніж по 60 центнерів зерна з гектара.

Козак: Я знаю, що у вашому господарстві 1375 гектарів землі.

Горобець:426 сімей приєдналося до нашого господарства із сусіднього села, віддавши свої земельні наділи нам в оренду. І зараз ще 83 особи просять, щоб земля їхня була у нас. За оренду землі і майнового паю ми даємо по 3 відсотки від вартості. Менше як 5 центнерів зерна — платні за 2,5 гектара землі ми не даємо людям. Вчасно розраховуємося, щоб люди бачили, що добру плату отримують

Козак:Ви слухаєте радіокомпозицію "Україна: роки перетворень". Перед мікро­ фоном журналіст В'ячеслав Козак.

(Музика заглушується)

Козак: Якщо більшість галузей економіки існували десятиріччями, то малий бізнес зароджувався на межі 80—90-х років. Ініціативні, відчайдушні люди вирі­ шили працювати самі на себе. І зуміли навіть за дуже несприятливих умов вести ефективний бізнес. Хоча у суспільстві ставлення до них ще наприкінці 90-х років було неоднозначним.

(Запис бліц-інтерв'ю на вулиці)

Козак: Як ви ставитесь до малого і середнього бізнесу, до дрібних підприємців? Голос І: Я вважаю, що дрібні підприємці — взагалі спекулянти і треба з ними

боротися.

Голос II: Я до них ставлюся з величезною повагою і рада за Україну, що вона на початковому етапі змогла створити умови для їх появи. У будь-якій країні і в Україні в тому числі малий і середній бізнес — це основа економіки держави.

Козак: Підприємців можна по-різному оцінювати, але, погодьтеся, працювати у сфері малого бізнесу надзвичайно складно. Ця праця часто пов'язана з певним ризиком. В усьому світі вважають, що мале та середнє підприємництво — основа основ економіки будь-якої держави. І ніхто не вважає бізнесменів спекулянтами. В Україні малий та середній бізнес тільки-но прокладає свій шлях до реальної еко­ номічної сили в державі і його частина у валовому внутрішньому продукті ще мала. До того ж і клімат для розвитку приватного підприємництва поки що далекий від сприятливого. Негативне ставлення чиновників і контролюючих органів до бізнес­ менів уже стало притчею во язицех. Сьогодні підприємців найбільше непокоїть той факт, що немає чітких правил гри. А це, з одного боку, продукує нечесну конкурен­ цію на ринку, а з другого, — свавілля владних структур, яке знищує саму ідею добросовісної конкуренції. Можливо, саме це і змушує бізнесменів працювати в тіні. За неофіційними даними, приблизно 50 відсотків підприємств малого бізнесу сьо­ годні працює напівлегально. Тим більше вражає життєва сила, з якою паростки підприємництва пробиваються через бюрократичні перешкоди. І у приватних підприємців уже є досягнення.

(Музична перебивка)

Козак: Як повідомив міський голова Хмельницького Михайло Чекман, сьогодні у цьому обласному центрі з населенням 260 тисяч чоловік працює понад 6 тисяч малих підприємницьких структур і 20 тисяч приватних підприємців. Саме від них надходить левова частка до бюджету міста. Тому місцева влада активно підтримує розвиток малого бізнесу.

Чекман:До речі, малі підприємці рекомендували нам створити структуру у міськ­ виконкомі, яка би безпосередньо займалася малим бізнесом. І ми створили відділ розвитку малого підприємництва, який показує нам постійно проблеми, на які ми реагуємо.

Козак:У Хмельницькому давно зрозуміли, що малий бізнес — це не тільки нові робочі місця. Це — основа економіки міста. Якщо минулого року обсяги виробниц-

тва на великих підприємствах склали 380 мільйонів гривень, то малі підприємства надали послуг і вупустили промислової продукції лише на 80 мільйонів менше.

Чекман:Я коли зустрічаюся з підприємцями, то завжди кажу, що вони сьогодні годують місто.

(Гуцульську мелодію виконують троїсті музики. На фоні музики автор розповідає)

Козак:У центрі Чернівців, у парку імені Шевченка, розташоване улюблене ба­ гатьма мешканцями обласного центру кафе. Воно має назву "Літо". Його орендує багатодітна сім'я Мигалюків. У В'ячеслава Васильовича і Ніни Василівни десятеро дітей. Майже всі вони з вищою освітою. Серед них є фінансист, економіст, медик, музиканти — всіх об'єднує праця в сімейному кафе. Сімейний бізнес Мигалюків з кожним роком розвивається. І це вигідно не лише їм, а й державі. Так думає один із власників кафе Ніна Мигалюк.

Мигалюк:9і авторитетно, чесно кажу що цих останніх 14 років ми, багатодітна сім'я, жодної копійки ні в кого не просили. Ми дорожимо кожним клієнтом: чи це молода людина з профтехучилища зайшла, чи це зайшов студент, чи зайшла мати з дитиною. Абсолютно усі вони для нас дорогі, і можна сказати, що відсотків 65—70 — це відвідувачі, які знають нас, яких ми знаємо. У нас відкриті серця, відкриті душі. Відповідно, це людям подобається.

Козак:До речі, в кафе "Літо" продають продукцію тільки українських товарови­ робників. Це — стратегія багатодітної сім'ї. Мигалюки добрі господарі і в Чернівцях про це знають. Вони планують зробити реконструкцію кафе, збільшити кількість місць. Уже складено бізнес-план на найближчі два-три роки.

Мигалюк: Ми не просто заробітчани. Ми заробляємо на кусок хліба. Але ми вболіваємо за державу, ми хочемо, щоб утвердилася наша національна ідея; щоби була Україна українською, щоби у нашій незалежній державі усі жили заможно, були порядними, чесними, дбайливими. Ми працюємо для міста і всі наші плани не лише для заробляння грошей, а для того, щоб люди приємно відпочили і, звичай­ но, відчували, що тут працює українська сім'я, з українським духом.

Козак: Мигалюки сьогодні дійсно нові господарі. Саме від таких людей зале­ жить відродження і становлення України.

(На фоні музичної перебивки диктор читає куплет з вірша Олеся Дудина "Пісня відроджень — мій храм")

Диктор:

Тривожно сьогодні, вибратись треба нам, Зібгавши себе в кулак воєдино.

Без шарпанини, без крові, без драм Треба вознести тебе, Україно!

(Музична перебивка)

Козак:Американці на мисі Канаверал, з якого стартують космічні кораблі бага­ торазового використання, спорудили українському вченому Юрію Кондратюку па­ м'ятник. Чому у США така пошана до нашого земляка? А тому, що видатний вче­ ний — теоретик космічних польотів на далекі відстані Юрій Кондратюк на початку XX століття розробив систему польоту і посадки на Місяці багатоступеневої раке­ ти. Його розробки настільки випередили свій час, що їх вважали утопією. Тільки

в 60-х роках спеціалісти НАСА знайшли у бібліотеці Конгресу США книгу Кондра­ тюка "Організація міжпланетних польотів". І з її допомогою розробили траєкторію польоту "Аполлона-11" та здійснили успішний політ на місяць влітку 1969 року. Мабуть, нестримне бажання зазирнути бодай за межі Землі підштовхувало наших співвітчизників до геніальних відкриттів. І, можливо, невипадково сьогодні Україна має потужний космічний потенціал. Космос — одна із сфер, де наша держава пра­ цює на рівних з технологічними грандами зарубіжжя.

(Шумовий фон космодрому США. Стартовий відлік часу та повідомлення англій­ ською мовою про запуск космічного корабля)

Козак: 19 листопада 1997 року на борту космічного корабля багаторазового використання "Колумбія" здійснив політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Каденюк: Основна мета польоту — виконання спільного українсько-амери­ канського біологічного експерименту з трьома видами рослин.

Козак: Я пригадую вислів ведучого російського телебачення, який сказав, що Каденюк цілий день трудився, як бджола, запилював рослини. Ось такими вислов­ люваннями росіянин хотів применшити Вашу роль, а заодно і роль України у цьому міжнародному космічному проекті.

Каденюк: Тепер які-будь експерименти, які проводяться на орбіті: чи то біо­ логічні, чи зв'язані з астрономією, астрофізикою, — мають однакову ціну для нау­ ки. Якщо хтось хотів принизити нас, то просто він не розуміє суті експерименту.

Козак: Другорядних експериментів на орбіті немає.

Каденюк: І не може бути, бо вони однаково цінні для людства, для науки. Цей політ для України мав величезне значення і політичне, і наукове. Після цього польо­ ту світ дізнався, що є така держава як Україна.

Козак:Україна бере участь у кількох найпрестижніших космічних проектах. І на­ самперед у проекті "Морський старт", у якому задіяна наша ракета-носій "Зеніт". У ньому беруть участь також США, Росія і Норвегія. Уже успішно здійснено сім запусків космічних апаратів. А 31 липня цього року запущено науковий супутник, який вивчатиме сонячне випромінювання. Немає сумніву, що Україна надалі про­ довжуватиме брати участь у престижних міжнародних проектах, далі утверджува­ тиме себе як авторитетна космічна держава.

(Музична перебивка)

Козак: Ви слухаєте радіокомпозицію "Україна: роки перетворень". її веде жур­ наліст В'ячеслав Козак.

(Музика заглушується)

Голос: До Дня Незалежності ставлюся як до великого свята українського на­ роду. Це свято було здобуте і кров'ю, і життям патріотів, щоб нарешті Україна стала вільною. Незалежність нам дуже потрібна і є сумніви, але не може так бути, щоб все легко давалося. Обов'язково треба перебороти всі ці труднощі, пройти цей важкий шлях.

Козак: Що Вас найбільше зараз непокоїть?

Голос: Найбільше мене непокоїть те, що населення України зневажливо ста­ виться до рідної мови, також мене хвилює те, що Україна знову зближується з Моск­ вою. Мені здається, що ця інтеграція з Москвою несе певну небезпеку для України.