Книга з радіожурналістики

витку дійсності з його відтворенням у слові. Автор вибирає ту форму, яка має виражальні засоби, здатні найповніше відтворити те чи інше явище. Проте, це перший крок автора, який ще не робить з нього фейлетоніста. Іноді сатирик знаходить яскраві, переконливі, "фейлетонні" факти [15], свіжо, оригінально, дотепно їх викладає, а матеріал визнають невдалим. Автор не зумів "піднестися над фактами". Саме такого публіцистичного "піднесення", узагальнення фактів часом не вистачає.

Другий важливий крок радіожурналіста, який готує фейлетон, поля­ гає в тому, щоби жанрова композиція містила, відкривала всі необхідні можливості для фейлетонної типізації реальної дійсності. І річ не тільки у тому, щоби викликати сміх; в основі фейлетону можуть лежати драма­ тичні події. Радіофейлетон повинен бути смішним, та це не означає, що завдання радіожурналіста — будь-що розсмішити слухача. Усі засоби са­ тири повинні бути підпорядковані одному завданню: якомога повніше розкрити суспільну шкідливість негативних фактів, подій, явищ.

Важливою умовою ефективного впливу радіофеилетону на слухачів є літературно-художній аспект. Фейлетоніст може використати весь вели­ кий арсенал виражальних засобів: порівняння, епітети, алегорії, метафо­ ри, гіперболи, прислів'я, приповідки. Але все повинно бути доречним, працювати на гумористично-сатиричне розкриття теми і належне сприй­ мання матеріалу слухачами.

Використання сатиричних перебільшень (гіперболізації) у радіофейлетоні А. Капелюшний відносить до загальних закономірностей побудови творів цього жанру, які дають змогу рельєфніше показати соціальну суть негативного явища. Яскравішим, оригінальнішим роблять радіофейлетон елементи пародії. Але використовувати їх треба надзвичайно обережно. Інакше оригінальність перетвориться в оригінальничання і в свою проти­ лежність — банальність. При цьому виникає питання про співвідношення документальності та домислу. У радіофейлетоні так само, як і у радіонарисі, домисел допускається, але він не повинен спотворювати фактів, подій, явищ, людської діяльності, а лише загострювати на них увагу слухачів. Тому з негативним "героєм" радіофеилетону потрібно зустрічатися також і для того, щоб не "домислювати" деталей, подробиць, які стосуються зов­ нішності "героя", його манери розмови, поведінки тощо.

Отже, творча робота радіофейлетоніста вимагає прискіпливого вивчен­ ня кожного факту, пильної уваги до коленого слова, громадянської муж­ ності, бо критика, а тим паче висміювання когось (особливо високої поса­ дової особи) — нерідко веде автора або й радіоорганізацію до суду. Тому, пам'ятаючи про це, радіофейлетоніст повинен надійно захистити себе до­ стовірними, правдивими фактами, точними мовностилістичними зобра­ жально-виражальними засобами, володіти і виявляти "особливу винахід­ ливість, віртуозність, юридичну грамотність" [14].

Значно частіше, ніж фейлетони, звучать у наш час по радіо байки, гу­ морески, усмішки, пародії, епіграми, афоризми, анекдоти.

Байка — це сатиричний чи гумористичний твір повчального характе­ ру з алегоричним змістом [15]. Персонажами байок, зазвичай, є фантастич­ ні антропоморфні істоти, в діях і вчинках яких вгадується світ людей з їх стосунками, конфліктами тощо. Дослідники виділяють три різновиди ба­ йок: сюжетні байки, байки-мініатюри, байки у прозі:

ПОМАРАНЧЕВІ

Яких лиш див у світі не буває!

Вже он і в Штатах кожен дім і ранчо Дня України валянки збирає І не якісь там, братці, — помаранчеві.

Увесь Хрещатик одягнув взувачку Новесеньку, добротну, закордонну, Товар о'кей — це ж не якась жувачка, Шикуємо від Сяну і до Дону.

А що ж Росія? Допоможе, жди:

Чомусь "сестра" усе сумна, як хмаронька, У неї, звісно, горе, як завжди:

"Ах, валенки, валенки, неподшиты, стареньки".

Утім, чому ж, вона також готова, Уже пакують, кажуть, (будем жить!) Мільйони картузів, як у Лужкова,

Та "чем подарочки носить, лучше б валенки подушить".

Кипів Майдан, була там також дама, Яка і досі не прийде до тями:

Глип, валянки оранжеві рядами. Оце така комедія і драма.

Валерій БАРАН

Селище Згурівна на Київщині

ПОКАРА

В князівство — Заяче! — пробрався Вовк Сірома й повівся там, немов у себе вдома.

Ще був не проти робити за кордон свої нальоти. Одного дня страшний переполох здійняв в імперії Слона за дальніми дубами:

Овець передушив, пропали кози й лами...

О-о-о, це не жарт! Нахабу тут провчити варт. Слон Зайцю заявив сердитий ультиматум: Якщо із ним не хоче справу мати,

—А як хоч зимуєте? В хаті тепло?

—Яке там тепло? Часто дрижаки їмо.

—А чого дрижаки?

—Та нам же газ провели, грубу переобладнали. А газ чужий, тепер уже із сусідньої держави. З добрим тиском подають — гріє, послаблять тиск — то ледьледь тепло. А ви як зимуєте?

—Ми — нівроку. Холод до нас у гості не заходить. У теплі розкошуємо.

—А у вас хіба не газ?

—Не газ. Нам труб не вистачило. Ми від чужого газу не залежні.

—Як же обходитесь? Тепер же в нашій державі тільки й мови про енергоносії.

—Я ж сказала тобі, Віро, що ми від того далеко. У нас свій енергоносій.

—Ану поясни. Бо геть затуркала мене.

—У нас енергоносій вдома. Завжди під рукою.

—Ну?!

—Енергосієм у нас Сергій, чоловік. Він у нас як віце-прем'єр з енергетики при уряді. З літа заготовить і дровець, і торфу, і ще там чого. Він ніде ні пня, ні гілляки сухої не обмине в лісі, ні бадилля сухого на розтопку — все додому тягне.

—Бач, які ви мудрі із своїм Сергієм. Треба й свого Івана настрополити на реконструкцію опалення в хаті. А то й далі дрижаки їстимемо. Хоч, правду сказати, він у мене якийсь слабосильний. Чи й потягне на енергоносія.

—А мій Сергій, слава Богу. То й зимуємо в теплі і добрі. Ні від кого не залежні.

Іван СОЧИВЕЦЬ

КОНЦЕРТ ДЛЯ КАРТОПЛІ

—Ларисо, у тебе картопля зійшла?

—Слава Богу!

—Бур'яну багато?

—Бог милував!

—Дивно...

—Що?..

—Та, бачу, твій Геннадій щодня на город не з сапою, а з акордеоном ходить. Сідає в картоплі і грає, і грає...

—Хай грає. Музика добре впливає на ріст сільськогосподарських культур. Вчені кажуть.

—Я теж таке чула. Але благодійно впливає на рослини лише гарна музика.

Атвій чоловік, вибач, партаче так, що вуха в'януть.

—Тут є секрет... Кожна рослина реагує не взагалі на музику, а на якусь пев­ ну... Огірок, скажімо, на спокійну, меланхолійну... Горох — на барабанний дріб...

—А картопля?..

—Цього ми не знаємо. Тому чоловік і сидить на городі з акордеоном... Підби­ рає мелодію для картоплі.

—І з успіхом?

—Розумієш, картопля не реагує, а ось бур'ян під його музику в'яне на очах. Крім того, колорадські жуки втрачають здатність розмножуватися.

—Ларисо, голубонько!

-Щ о ?

—То, може, Геннадій дасть кілька концертів на моєму городі? Я заплачу!..

Микола ВОЗІЯНОВ

Усмішка виникла у творчості Остапа Вишні. їй властивий м'який ліризм, присмачений легким гумором — не регіт, не сміх, а саме усмішка [16]. Найважливішою рисою усмішки є те, що автор, відштовхуючись від конкретного випадку — факту, переходить на домисел і в результаті відда­ ляється від життєвої реальності.

ТУРОК

Збирається мій знайомий В далеку мандрівку. Придбав собі в Туреччину На тиждень путівку. Костюм купив елегантний, Вчить турецьку мову.

Уже знає, як звуть турки Свиню і корову, Як спитати по-турецьки, Почім у них шуби,

Де купити мило й пасту, Яка чистить зуби. Голова тріщить у нього Від отих уроків...

Він, до речі, в Україні Живе тридцять років. Ходить всюди як хазяїн, Аж дверима гурка, Хоча мову українську Знає гірше турка.

Павло ГЛАЗОВИЙ

БІЗНЕСМЕН

Робота — не вовк, у ліс не втече. Усього не переробиш. Давно ми так жартува­ ли? А тепер? Догосподарювалися, що й робота від нас утекла. Коли на нашому підприємстві зникли спершу зарплата, а потім і робота, перед нами з Валерієм постало питання: що робити? Але Валерій швидко себе знайшов. Почав писати. Сам романи пише. Правда, сам і читає... Дружині на кухні, коли вона приходить з роботи й готує їсти. Коли їй сподобається, то він має вечерю. А ні — чекай сні­ данку.

додому. У під'їзді будинку заглянув у свою поштову скриньку. Там на мене чекало повідомлення: "Терміново з'явитися в районну податкову адміністрацію!".

Звідки вже й там дізналися, що я бізнесмен?!

Григорій СОЛОМОНЧУК

Пародія — сатиричний чи гумористичний твір, в якому автор, насліду­ ючи творчу манеру письменника або цілого літературного напряму, навмис­ но перебільшує реальні якості та властивості об'єкта пародіювання для виявлення його внутрішнього комізму [15]. Гіперболізуючи окремі — ті чи інші характерні ознаки твору, виставляючи їх на всезагальне осміян­ ня, пародія рішуче виступає проти графоманства, сірості в художній літе­ ратурі, здебільшого в поезії.

АСПЕКТИ КОНТЕКСТІВ

І Оксаночка Забужко уві сні

Все муркоче йому тендерні пісні..

І хай мені не вірить О. Забужко,

Доводячи, що Ти — не із ребра...

Я на ручках тебе, наче вітер, поніс би у гай,

Тільки ти, мов Забужко, поважчала аж на пір'їну...

Літає Забужко — на чому? забув...

А я собі бачу кобилу рябу...

Він приручив мене, підступний дятел,

І далі до Забужко полетів,..

Тож з переляку пригадав всі тексти

Своєї Тані, і не тільки тексти...

З пародій СергіяДзюби на Ігоря Бондаря-Терєщенка, Романа Скиби, Андрія Криштальського, Олександра Коржа, Віктора Кордуна, Мойсея Фішбейна

("Любов з тролейбусом", 2003)

Щоночі клав поетів під подушку — Ачей, якась пародія насниться.

Та в кожній римі бачив О. Забужко, Досліджень в сексі знану витівницю.

Сплю чи не сплю — Оксана не в конспекті, Жива ява: плоть в грішному аспекті...

І присоромлено де й ділись тексти Моєї Тані. І не тільки тексти...

Прокіп КРОПИВКО

Данило КУЛИНЯК, з листа "Давайте займемося ділом", вміщеного в "Літера­ турній Україні" 19 травня 2005 року.

Ви в листі написали яскраво, як ми ділом займатись повинні,

Римським правом керуючись. Браво! Ми про нього й не знали донині.

Жаль, що пізно античні аннали ви розкрили в супліці майстерній. От якби ви те право згадали на збіговиську в Пущі-Озерній!

АУТОДАФЕ

Нема пророка в ріднім краї — Ніхто не йде вогонь гасить.

Атут ще Гамлет набридає:

—Спинися, мить! Спинися, мить!

ГАННА ЧУБАЧ,

вірш "Ян Гус", книжка "Дзвінкаріка".

Ніхто не йшов на те благання — пекельний дух гасити, ні, коли за єресь Чубач Ганя каралась тяжко на вогні

В руках палала ніжна ліра.

Авсе ж, у чім її вина? Утім, що Гете і Шекспіра безбожно плутала вона.

МОВОБЛУДНЕ

Знов модно вудити на мовного гачка,

тому скажу відверто вам:

за одного російськомовного Кличка всіх Шуфричів з Вітренками віддам!

ВОЛОДИМИР КРАСІЛЕНКО,

епіграма "Новомодне", збірка "Вибране. Про мене".

Хоча у вас гачок блискучий ззовні, — не там, шановний, вудите й не те. Особи ті також російськомовні, яких ви за Кличка віддаєте.

Вони, еге ж, облудники типові. Та ви знічев'я схибили, коли не стільки їм, як українській мові, мов той боксер, удару завдали.

НЕЗАБУТНІ ІГРИ

Валентинові Чемерису, який час від часу публікує унікальні спогади про спілку­ вання з відомими людьми.

Завзята гра — то ваше амплуа. Під знаком дурня, а чи розумахи з Малишком ви у карти грали, а із Леонідом Кравчуком у шахи.

Змагальний дух між вами гарячів. Пишіть же й далі про азартні шквали. І, зокрема, цікавить читачів, — у що ж із Януковичем ви грали?

ЕРОТИЧНА ГРЕЧКА

Петрові Осадчуку — на вихід його збірки "Сто спокус, або Розсекречена не­ винність " (редактор-консультант Ю. Каплан).

З-під пера твого квітує гречка. Хоч-не-хоч, а скочиш мимохідь. Читачів-паломників вервечка за "Стома спокусами" стоїть.

Ти довів, що лірика й така є. Та чомусь (це дивна таїна)

замість чорта, що в ребро штрикає, консультантом взяв ти Каплана.

ПЕРЕБІЛЬШЕНЕ ПОРІВНЯННЯ

Миколі Холодному, прочитавши його монографію "Каменюк і Петрарка".

Зазнали хай обидва творчих мук, й обох вогонь проймав перед Мадонною,

та паралель — Петрарка й Каменюк здається все ж, колего, безпардонною.

Для чого вам гіпербола така? Дивують уподібнення довільні ці. Адже Петрарці до Каменюка далеко, як від Падуїдо Вінниці!

Анатолій БОРТНЯК