Книга з радіожурналістики

між предметами), узагальнення (об'єднання предметів за їхніми подібни­ ми рисами) та абстрагування, тобто формування образів реальності (уяв­ лень, понять, суджень).

До загальних методичних засад підготовки радіобесіди належить розу­ міння автором (авторами) її специфіки: бесіда (крім прямоефірної) відріз­ няється від безпосередньої живої бесіди тим, що слухач не може перерва­ ти виступаючого, задати йому запитання, перепитати, уточнити, тому виступаючий (виступаючі) повинен передбачити можливі запитання і відпо­ відати на них так, як він би відповідав "живій" аудиторії. Для того, щоб контакт виступаючого і слухаючого був дійсно міцним, стійким, корисно застосовувати форми прямого звернення до радіослухачів. Ця, на перший погляд, формальна методична вимога психологічно глибоко вмотивована.

Хоча радіобесіді як жанру притаманні широкі узагальнення, вона, за­ звичай, буває вдалою лише тоді, коли в ній розглядається одна основна, наскрізна тема. Взаємозв'язок подій нерідко викликає спокусу показати цю широку взаємозалежність. Але тут автора підстерігає небезпека бага­ тотемності, а, отже, поверхової, поспішливої, побіжної розмови про все потроху. У радіобесіді доцільно послідовно розглядати нові факти й яви­ ща. Кожний новий термін, який може бути невідомий радіослухачеві, треба пояснювати з допомогою понять, які йому вже відомі. Допускається міні­ мальне використання цифр за умови їх порівняння.

Під час підготовки монологічної радіобесіди журналіст разом з її авто­ ром (це повинна бути авторитетна людина, яка не лише знає, що сказати, а й знає, як сказати, щоб зацікавити слухачів) визначає тематичну спря­ мованість бесіди, її обсяг, день, годину запису в студії. Далі основний тя­ гар лягає на автора: він розробляє тему, обдумує логіку викладу матеріа­ лу. Адже радіобесіда повинна бути не лише актуальною, а й композиційно оригінальною, насиченою позитивною енергією. її динамічний сюжет скла­ дається з початку, викладу теми (основної частини) і висновків. Кожна радіобесіда (монологічна, діалогічна) починається з оголошення теми, прізвищ (прізвища) її учасників. Мовиться про важливість проблеми, яку будуть розглядати, осмислювати компетентні люди (учасники діалогічної радіобесіди) або один автор (монологічна бесіда). Початок бесіди, зазви­ чай, спокійний, але з підтекстовим, драматичним напруженням. Та яким би не був початок, він повинен зацікавлювати радіослухачів, привертати увагу до радіобесіди.

В основній частині радіобесіди всебічно, компетентно розглядається проблема. Головне напруження зосереджується навколо запитання "Чо­ му?" й обґрунтованої відповіді "Тому". При цьому важливо не відходити від суті бесіди, а розмовляти у визначеному руслі, щоби всебічно розгляну­ ти проблему, зробити належні висновки, тобто досягнути поставленої мети.

442 Розділ 9

Після закінчення радіобесіди радіожурналіст (диктор) дякує авторові (ав­ торам), нагадує їхні прізвища, посади, наукові ступені (звання) тощо.

Підготовка діалогічної радіобесіди також складається з вибору теми, її розробки, обдумування сюжету викладу матеріалу. Але тут однаково на­ полегливо, цілеспрямовано повинні готуватися і журналіст, і його співбе­ сідник. Особливістю діалогічної радіобесіди є її інтимність і гласність, тобто учасники бесіди розмовляють перед мікрофоном, рідко згадують слухачів (за винятком прямоефірної бесіди, в якій радіослухачі беруть активну участь), але їх розмова призначається саме для них. Під час такої радіобе­ сіди автор (автори) повинні найповніше обговорити проблему, зацікавити нею слухачів. Це може здійснюватися також за умов, коли "говоритимете про те, що стосується їх безпосередньо; узгодите виклад матеріалу з рівнем знань слухачів; поставите запитання, на яке самі ж і відповісте; наведете захоплюючі факти; висунете якусь неймовірну гіпотезу" [11, с. 289].

Готуючись до радіобесіди за "круглим столом", радіожурналіст пови­ нен налагодити психологічний контакт зі своїми співрозмовниками. І кон­ такт цей повинен базуватися на взаємній симпатії, бажанні поговорити, послухати один одного, максимально реалізувати задумане. Такий підхід є підґрунтям підготовки до радіобесіди її учасників, які за кілька днів до запису отримують від ведучого основні пункти розмови. Учасники радіо­ бесіди складають плани своїх виступів, роблять короткі нотатки для пам'я­ ті, але не пишуть повних текстів, фіксують цитати, які можуть бути вико­ ристані під час розмови.

Радіожурналіст повинен ознайомити учасників дискусії з правилами поведінки перед мікрофоном під час запису бесіди. Вони повинні вільно висловлювати свої думки, але не одночасно, почергово, дотримуючись ви­ значеного обсягу часу.

Під час бесіди за "круглим столом" радіожурналіст (ведучий) координує розмову, вміло впливає на дискусію представників різних поглядів, сте­ жить за рівновагою бесіди. Враховуючи інтереси радіослухачів, ведучий сумнівається або заперечує, дає пояснення, уточнює, зауважує, тобто на­ магається передбачити ті думки й почуття, які можуть виникати в ауди­ торії. Водночас радіожурналіст є рівноправним учасником бесіди. Він уваж­ но слухає своїх партнерів, критично оцінює їх висловлювання й обстоює власну позицію, спільно із учасниками бесіди намагається знайти відповідь на запитання, які виникають. Особливо напруженою є робота радіожурналіста й учасників бесіди під час прямого ефіру. Адже потрібно одра­ зу ж вичерпно, толерантно відповідати на будь-який телефонний дзвінок.

Радіобесіда за "круглим столом" створює можливість для розкриття індивідуальних якостей та особливостей людей: інтелекту, поінформова­ ності, політичної заангажованості, позиції щодо вирішення проблем

державотворення, захисту національних інтересів, української мови, куль­ тури, духовності. Один здатен охопити явище в загальних рисах і допо­ могти іншим не поринати у деталі, другий вміє коротко сформулювати суть проблеми, третій — відшукати потрібний факт для ілюстрації важли­ вої тези. Усі ці індивідуальні риси разом сприяють досягненню мети радіобесіди за "круглим столом".

Сприйняття складного матеріалу полегшується, якщо автор використо­ вує вдалі порівняння, взяті із життя приклади й якщо він уміє викликати у слухачів зорові уявлення того, про що говориться у бесіді. Чим складні­ ша, специфічніша тема, тим яскравішими повинні бути приклади, тим більше ілюстрацій треба залучати для роз'яснення. Найкраще сприймаєть­ ся усна радіобесіда. Чи схвалює він те, про що говорить, або засуджує, сумує чи радіє, висміює чи по-дружньому жартує — особисте ставлення автора до мовленого повинно бути зрозумілим зі змісту і тону бесіди.

Отже, основою діалогічної радіобесіди є форма усного розмовного спілкування людей. Предмет бесіди всебічно розглядають компетентні осо­ би, а слухачі стають свідками процесу, під час якого досліджується й з'ясо­ вується предмет обговорення. При цьому вони мають можливість відчути атмосферу дискусій, побачити всю різноманітність шляхів, якими учасни­ ки бесіди доходять якогось певного висновку. У цьому саме і полягає основ­ на виховна цінність діалогічної бесіди на радіо. "Діалогічна, "багатоголо­ са" подача матеріалу не тільки легше сприймається, але безпосередньо сприяє відображенню різних поглядів, різних думок і концепцій, — зазна­ чає В. Й. Здоровега. — А це неодмінна умова успішного функціонування аналітичних матеріалів у сучасних мас-медіа" [3, с. 190].

9.4, Радіоогляд

Призначення і жанрові особливості радіоогляду. В радіоогляді (росій­ ською — радиообозрение) розглядають, аналізують, оцінюють найхарактер­ ніші, наитиповіші факти, події, явища реальної дійсності, які об'єднують однією темою, часом (тиждень, місяць, рік, п'ятиліття) або географічним місцем (територією) з метою дати радіослухачам об'єктивну і цілісну кар­ тину, панораму тієї чи іншої сфери життєдіяльності людей. Радіоогляд будується на розгортанні думки автора. Факти, події, явища зіставляють, осмислюють і на цій основі визначають характерні, загальні тенденції їх розвитку. Кожний факт у радіоогляді розглядають не окремо, а лише в си­ стемі взаємозв'язків.

Якщо радіоповідомлення чи радіорепортаж в основному інформують слухачів, що і як відбулося, то радіооглядач на основі аналізу фактів, подій, явищ дає можливість радіослухачам побачити, відчути складні процеси в різних сферах життєдіяльності. Радіооглядач, як і радіокоментатор, не­ рідко користується "вторинним" матеріалом, тобто вже відомим, а іноді й прокоментованими фактами. Хронікери, репортери постачають новини. Схематично можна показати, що радіокоментатор досліджує окремий факт, подію, явище і те, що довкола них; автор радіобесіди визначає спів­ відношення між двома і більше явищами, подіями, фактами, тоді як пред­ метом радіоогляду є ціла низка однорідних подій, явищ протягом певного часу.

Отже, на відміну від радіобесіди об'єкт дослідження в радіоогляді хро­ нологічно значно ширший. Радіооглядач, як уже зазначалося, створює радіослухачам можливість ширше, панорамніше побачити, відчути, збаг­ нути сучасні тенденції розвитку політичного, економічного, соціального, культурного, мистецького, спортивного та інших сфер життя в Україні і за кордоном. У радіоогляді можуть бути використані компоненти різних жанрів: радіоповідомлення, радіоінтерв'ю, радіорепортажу, радіонарису,

атакож документальні записи художніх творів. Усі ці матеріали об'єднує

уструктурі радіоогляду коментар радіожурналіста.

Вимоги до радіоогляду. Зрозуміло, що радіоогляд, як і всі інші жанри радіожурналістики, характеризується особливим способом освоєння жит­ тєвого матеріалу. Важливо підкреслити, що автор радіоогляду — важли­ вого засобу формування громадської думки — вибираючи тему, насампе­ ред повинен оцінити її суспільно-політичне значення на цьому часовому етапі та аналізувати явища, події, факти у контексті українських націо­ нальних інтересів.

Радіожурналістська практика свідчить, що трактування радіоогляду як сукупності фактів, подій, явищ можна сприймати як робоче. У теоретич­ ному відношенні воно дає підстави для довільного добору фактів, ситуацій, тобто ототожнення поняття предмета з поняттям об'єкта дослідження.

Предмет відображення і зміст радіоогляду не можна ототожнювати. Адже вони відображають дійсність у її різних площинах. За допомогою предмета відображення автор радіоогляду намагається проникнути у гли­ бину фактів, подій, явищ і розкрити тенденції, закономірності у тій чи іншій сфері суспільного життя. Зміст радіоогляду — поняття значно кон­ кретніше. Сюди входять не лише факти, що є фундаментом для визначен­ ня предмета огляду, а й усі ті, що допомагають обґрунтувати певну тезу, узагальнюючу думку, висновок. Тому в радіооглядах побутують публіци­ стичні, ліричні відступи, портретні характеристики, зарисовки, пейзажні описи, акустичні засоби.

Радіоогляд повинен бути емоційно багатим, інформаційно насиченим, ілейно цілеспрямованим. Якщо радіоогляд за стилем нагадує канцеляр­ с к и й звіт, що зводиться до поверхового коментування розрізнених фактів, то такий радіоогляд ніколи ефективно не вплине на слухачів. Словом, для радіоогляду важливим є не коментування окремих фактів і подій, а вияв­ лення тенденцій і закономірностей їх розвитку і створення на цій основі об'єктивної картини реальної дійсності у тій чи іншій сфері життєдіяль­ ності протягом певного періоду. Отже, поняття змісту треба розуміти глиб­ іне. Зміст радіоогляду включає у себе і предмет відображення, тобто сукуп­ ність явищ і фактів, і міркування, судження про них. Радіоогляд цінний насамперед тим, наскільки глибокі, повчальні думки висловлює автор, яку енергію посилає в ефір, до яких дій (добротворчих чи зловорожих щодо України) спонукає радіослухачів.

Різновиди радіоогляду. За змістом радіоогляди поділяють на загальні та тематичні. Загальний радіоогляд характеризується тим, що в ньому розглядається сукупність проблем у певному реґіоні за певний проміжок часу. До тематичних належать радіоогляди на політичні, економічні, нау­ кові, освітні, соціальні, культурні, мистецькі, спортивні та інші теми.

Диктор: Не для кожного українця питання імпорту-експорту країни — розкрита книга, однак кожний рано чи пізно відчуває це на своєму гаманці. Піклування про ці тонкі матерії громадянин довіряє уряду і Нацбанку, сподіваючись, що там, у висо­ ких кабінетах, дбають про його інтереси. Скільки Україна продає своїх товарів і по­ слуг, а скільки завозить — це й справді сфера, на якій розуміються тільки вузькі спеціалісти. Проте і розмір експортно-імпортного сальдо, буває, при всій своїй недоступності стає предметом обговорення в суспільстві. Отже, запрошуємо про­ слухати радіоогляд Тетяни Ковтун.

Ковтун: Вважається, що для нашої країни найоптимальніший торговельний баланс — це коли обсяг експорту приблизно на 2—3 мільярди доларів перевищує імпорт. Однак з початку цього, 2005 року, експорт майже не зростає через погану зовнішню кон'юнктуру і зміцнення гривні на 10 відсотків з початку року. Заданими Держкомстатистики, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в січнічервні 2005 року становило 381,3 мільйона доларів, тоді як за відповідний період у минулому році цей показник — 2 мільярди 371,3 мільйона доларів. Вивозили ми майже стільки, скільки ввозили: за січень-червень цього року експорт товарів ста­ новив 16 мільярдів 935,1 мільйона доларів США, імпорт — 16 мільярдів 553,8 мільйо­ на. Порівняно з першим півріччям 2004 року експорт збільшився на 9,2 відсотка, імпорт — на 26. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися в Російську Федерацію — 20,1 відсотка від загального обсягу експорту, найбільші імпортні надходження ми мали теж із цієї країни — 36,1 відсотка. При тому, що структура імпорту у вигляді енергоносіїв, хоч-не-хоч, становить певну константу, від якої ніку­ ди подітися, можна було б варіювати з експортом.

446 Розділ S

Ми маємо зовнішньоторговельні операції майже з 200 країнами світу. Тож, зви­ чайно, хотілося б кращої структури експорту. Кращої не тільки в "географічному* сенсі, тому що важливо ще й чим торгуєш. Щодо цього сказано немало. Не самим же металом і продукцією хімічної промисловості торгувати (вони становлять більше половини українського експорту), тим паче, що є зерно і олія на продаж. А з готово^ продукції є наробки легкої промисловості, яка взагалі першою пробилася на захід­ ноєвропейський ринок, причому ще тоді, коли тільки уклали партнерську угоду з Європейським Союзом (1993 рік). У тій угоді було взято зобов'язання підготува­ тися і вступити до Світової організації торгівлі. Тому коли голова Нацбанку абс перший віце-прем'єр, який опікується промисловістю, говорять, що потрібно поліп­ шити структуру експорту, це означає, що вони мають на увазі виконання всіх СОТівських зобов'язань. А політики з Банкової і Грушевського повинні про це подбати, зокрема зробити так, щоб парламент прийняв увесь пакет законів, потрібних для прийняття до цієї Світової організації торгівлі.

Принаймні суть такого розрахунку зрозуміла: після того, як Україна вступить до COT, доступ її товарів на ринки країн — членів COT буде спрощено, антидемпін­ гові розслідування, які розпочато, припинять. Це підтвердила виконавчий дирек­ тор Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев'янко.

Дерев'янко: Членство у COT дасть імпульс для збільшення експорту україн­ ських товарів, оскільки буде скасовано кількісні обмеження на продукцію, що ви­ робляється в Україні. Однак із потрібних для вступу в цю організацію законів Вер­ ховна Рада прийняла лише сім, а також два — в неостаточному вигляді. На осінь парламентарії залишили розгляд пакета з 19 законів.

Ковтун: Президент Віктор Ющенко вважає, що голосування законопроектів щодо вступу до Світової організації торгівлі деякі сили використовують у політич­ них цілях.

Ющенко: Не чув жодної дискусії щодо змістовної частини... У нас не розу­ міють, що за кожною полемікою стоїть втрата мільярдів доларів. Нас витісняють із зовнішніх ринків.

Ковтун:Так заявив Президент на прес-конференції у ході форуму "Відроджен­ ня села — справа молоді", яка відбулася минулого місяця, коли Верховна Рада забуксувала на прийнятті основних законопроектів. Щодо погіршення експортноімпортного сальдо він зауважив, що нам необхідно боротися за кожен клаптик ринку, адже так можна дійти до того, що ми будемо лише завозити товари.

Ухваливши частину пакета, парламент підтвердив послідовність обраного кур­ су України до Європи. Але поки що ми виконали лише певну частину зобов'язань, які передбачено здійснити у цьому році планом дій "Україна — ЄС". Нагадаємо, вони стосуються імплементації законодавства до вимог багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), ввізного мита на сільськогосподарську продукцію, страхування, експортного мита на насіння дея­ ких видів олійних культур, аудиторської діяльності, імпорту автомобілів, мита на відходи та брухт кольорових металів і легованих сталей, доступу філій іноземних банків на територію України. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що Україна поки не втратила шансів приєднатися до СОТ цьогоріч. Проте уряд виявив свою занепокоєність щодо цих шансів, коли прийняв заяву щодо подій у Верховній Раді, які розгорнулися під час розгляду пакета законопроектів щодо вступу до СОТ, —

чк відомо, тоді нардепи просто побилися. Попри це, Голова Верховної Ради Воло­ димир Литвин висловив сподівання, що парламенту та уряду вдасться знайти пооозуміння і ухвалити ще 19 законопроектів, необхідних для вступу України до Світової організації торгівлі. Однак очікування не скрізь однакові. Навіть при тому, що міністр економіки Сергій Терьохін заявив, що після ухвалення Верховною Радою змін до Митного тарифу в нього стало більше оптимізму щодо можливості вступу України до COT у 2005 році (нагадаємо, що ВР двічі відхиляла цей законопроект), а віцепрем'єр Олег Рибачук зазначив, що Верховна Рада усунула головний бар'єр на шляху до COT, затвердивши закон про захист прав на інтелектуальну власність, — адже Україна посідає перше місце у світовому чорному списку порушників цього права.

Унашій країні завжди були величезні проблеми з виконанням законодавства,

інашим партнерам доведеться дуже примружити очі, щоб сказати самим собі: "Так, вони виконали вимоги вступу до COT". Крім того, виконавчий директор Євро­ пейської бізнес-асоціації Ганна Дерев'янко звернула увагу на те, що існує така поважна причина для неприйняття України до згаданої організації, як непідписання угоди з 13 країнами з 43 держав — членів COT. Хоча, судячи з повідомлень Мінеконо­ міки, цю машину розкочегарили, як слід. Завершується робота над проектом звіту робочої групи з вступу України до COT. Очікується розгляд зазначеного проекту та його затвердження на 15-му засіданні робочої групи у вересні. Завершено двосто­ ронні переговори з 36 країнами. Для вступу до СОТ до кінця поточного року, як зазначили в Міністерстві економіки, необхідно: завершити гармонізацію законо­ давства, прийняти 19 законопроектів, здійснити заходи для забезпечення повного узгодження звіту робочої групи, завершити двосторонні переговори з доступу до ринків товарів та послуг до жовтня 2005 року.

Значним кроком у цьому процесі стало підписання в Токіо двостороннього протоколу про доступ до ринків товарів і послуг між Україною і Японією, в чому багато допоміг візит Президента Віктора Ющенка в цю країну. Цікаво, що одна з японських бізнесових корпорацій тоді ж заявила про намір вкласти кошти у лізинг нашої авіаційної техніки. Якщо задум справді реалізують, це означатиме шанс для українського літакобудування вийти на світові ринки, що досі було важко зробити через проблеми із сертифікацією техніки. Однак Україна повинна вчасно реалізу­ вати свої виграшні сторони, оскільки, як свідчать експерти, якщо вона вступить до COT пізніше від Росії, їй знадобиться більше часу і зусиль для досягнення домов­ леностей про вступ до цієї організації. А конкуренція на ринку авіабудування при цьому зіграє не останню роль.

На запитання: "Чи зможе Україна стати членом СОТ, не отримавши статусу країни з ринковою економікою?" — віце-прем'єр Олег Рибачук зазначив.

Рибачук: Китай став членом СОТ, не отримавши такого статусу (в 2001 році). Але Україна не має наміру скористатися цим досвідом, оскільки статус країни з рин­ ковою економікою дозволить уникати антидемпінгових переслідувань, а також за­ стосування 60—70 відсотків податків на товари, що експортуються. Україна вико­ нала всі формальні вимоги, тому може отримати статус країни з ринковою еконо­ мікою на осінньому саміті "Україна — ЄС", який пройде за участю Віктора Ющенка і Тоні Блера. Однак саміт перенесли з жовтня на грудень.

448 Розділ 9

Ковтун: Ідея перенесення саміту, як заявив заступник державного секретар? Маркіян Лубківський, належить Великій Британії, що головує в ЄС. Зважаючи на _ обставини, мабуть, варто уважніше проаналізувати побажання, які висловлюют= на нашу адресу західноєвропейські сусіди та їхні найголовніші партнери. Утім ці побажання, швидше, виглядають як додаткові вимоги, до виконання яких Україна поки що не готова.

Скажімо, у США, за інформацією заступника держсекретаря Деніела Фріда Міністерство торгівлі розглядає заяву України щодо отримання статусу країни з рин­ ковою економікою. Пан Фрід пообіцяв, що уряд співпрацюватиме з Конгресом, щоб прискорити скасування поправки Джексона — Веніка. "Ухвалення закону про захист інтелектуальної власності допоможе прискорити це питання, проте є ще торговельні питання, які треба вирішити, щоб Конгрес прийняв відповідне рішен­ ня", — зауважив він. Окрім цього, заступник держсекретаря зазначив, що можна очікувати кроків його країни у відповідь на скасування Україною з 1 липня візового режиму для громадян США. Така обіцянка була спочатку. Але потім його думка змінилася. Пан Фрід наприкінці минулого місяця заявив, що США не нададуть Україні статус держави з ринковою економікою в 2005 році і що це питання може виріши­ тися в середині січня 2006-го. За його словами, для досягнення цієї мети Києву "необхідно зняти схвильованість західних інвесторів".

Активними учасниками дискусії був голова підкомітету Конгресу США Елтон Геллеглі, який зізнався, що "Конгрес бариться зі скасуванням поправки Джексо­ на — Веніка і з наданням Україні режиму найбільшого сприяння". Українська сторо­ на відреагувала на останнє досить спокійно. "Узагалі поправка Джексона — Веніка не варта такої уваги, яку їй приділяють у нашому суспільстві. В сухому залишку вона є рудиментом "холодної війни", до якого Україна не має жодного стосунку. Нехай в американських конгресменів голова болить, що вони погоджуються жити з цим рудиментом, який не відповідає ні часу, ні реаліям", — заявив Борис Тарасюк в інтерв'ю газеті "День" 22 липня 2005 року. На питання газети "Комерсант", коли ж Конгрес отямиться, пан Геллеглі повідомив, що "цього року змін чекати не варто". Про одну з причин неквапливості американських законодавців можна було почути в кулуарах: мовляв, багато хто тут незадоволений рішенням Віктора Ющен­ ка вивести війська з Іраку.

У свою чергу, Єврокомісія очікує від України поступового скасування експорт­ ного мита на металобрухт у контексті загальної домовленості щодо збільшення квот на постачання на ринок ЄС української сталеливарної продукції. Утім, як скромно зауважила при цьому речник Єврокомісії Клауді Верон-Ревіль, ця домовленість не пов'язана з процесом вступу України до СОТ. Проте, це досить чутливе питання для нашої промисловості. Європейська комісія висуває вимогу знизити експортне мито на брухт чорних металів упродовж п'яти років з ЗО евро за тонну до 5 евро. Заступник міністра промислової політики Віктор Баранчук заявив.

Баранчук: Раніше малося на увазі плавне і поетапне зниження експортного мита з існуючого сьогодні ЗО євро за тонну до 18 євро. З урахуванням графіка ведення переговорного процесу щодо вступу до СОТ, це може стати одним із "провальних питань".

Зараз ми все відкинули і робимо загальну аналітику щодо залежності наших підприємств від цього брухту — це ж практично закриття нашого виробництва".

Ковтун: З-поміж жорстких вимог Єврокомісіі, які можуть створити певні про­ блеми на переговорах, заступник міністра також назвав повне зняття заборони на ЕЗЄЗЄННЯ до України автомобілів, які були у вжитку. Якщо негативний прогноз проісловиків справдиться, вступу України до COT раніше, ніж відбудуться парла­ ментські вибори, годі й очікувати. Політичні баталії не дозволять просунутися з па-

< етом СОТівських документів ні на йоту, підкреслив Віктор Ющенко.

Ющенко:Приватний інтерес переважає над нормами закону. Одному потрібна сталь, іншому — вовна, тому — "роги і копита". Кожен дивиться зі своєї шпаківні.

Ковтун:Так говорив Віктор Ющенко, ще коли жоден із потрібних для вступу до GOT законів не було прийнято. Принаймні є сподівання, що після виборів до Вер-

• овної Ради прийдуть нові люди, які будуть згуртованіші навколо інтересів держави. А все-таки, не хотілося б чекати так довго, тому що сьогоднішні невідкладні -ооблеми, як, скажімо, ситуація на ринку м'яса, могли б стабілізуватися після всту­ пу України до Світової організації торгівлі.

Диктор: Ми передавали радіоогляд Тетяни Ковтун на тему "Україна і Світова срганізація торгівлі".

* * * * *

(Радіопозивні)

ГОВОРИТЬ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК!

(Заставка)

Диктор: В ефірі "Свято, славне на порі, не знайдеш в календарі". Автор — журналіст Василь Ботюк1.

(Музика)

Ботюк:Тема, яку хочу зачепити сьогодні, не нова. Вона визрівала довго і дала про себе знати наприкінці першого десятиліття незалежності держави, коли у селі було остаточно повалено колгоспний лад. Ця тема стосується кадрів у сільсько- "осподарському виробництві. І кадрів не лише середньої і вищої ланок, а й безпо­ середньо виконавців, тобто ланки нижчої— механізаторів, доярок, скотарів тощо. "Торік, наприклад, трактористи Ясенова-Пільного, що у Городенківському районі, заявляли керівникові місцевого приватно-орендного господарства: якщо не кла­ деш на місяць 700 гривень, то ми сідаємо на "пижик" і їдемо в Прибалтику і мати­ мемо по тисячі двісті. Інший приклад. Керівник "Господаря" з Тлумацького району Павло Ткачук торік узимку об'їздив усі довколишні села у пошуку доярки на 600 -ривень місячних — і не знайшов. Бо ті, котрі могли би доїти — молоді і бадьорі, зже не уявляють себе у стайні, а котрі хотіли б мати таку зарплатню, вже сил фізич­ них не мають, аби 30—50 корів подоїти.

Ото щораз важче знайти для села тракториста. І не лише такого, аби умів за <ермо триматися і від фоси до фоси їхати, але й такого, що вміє виставити маркер, зідрегулювати сошники у сівалці на задану відстань міжрядь і між насінинами, знає технології вирощування зернових, кормових і технічних культур, словом, професіонала.

1 Журі II міжрегіонального конкурсу творчої майстерності працівників телебачення і ра­ діомовлення "Професіонал ефіру України", який проходив у Ялті 2005 p., відзначило радіо9ГЛЯД "Свято, славне на порі, не знайдеш в календарі" В. Ботюка дипломом II ступеня і спеціальним призом у номінації "Радіоведучий".

15 В. В. Лизанчук

450 Розділ З

Він, професіонал, звісно, хоче і відповідної оплати за свою працю. А у нас водиться, що вимагають, як від мудрого, а заплатити хочуть, як... най не кажу кому.

Нині важко назвати господарство, яке б собі власні кадри готувало. Не у себе звісно, а у певному навчальному закладі та за свій кошт. При тій колгоспній си­ стемі, яку ми так ганимо, така практика була. То навіщо було з помиями вихлюпувати дитину?

На дояра — скажете — вчитися не треба. Може, щоб оволодіти примітивним доїльним апаратом, часу тратити не варт. Але на таку установку імпортну, яку торік восени придбали у Турці Коломийського району, юнак чи юнка з середньою осві­ тою вже працювати не зможуть, бо вона обладнана електронікою, доїть відразу 16 корів, а за годину встигає видоїти до ста голів.

Ото якщо Україну приймуть до COT, молоко у глечиках заводи від селян вже не прийматимуть, їм подавай таке, що не спілкувалося з повітрям: тобто з дійки в труб­ ку, з трубки з цистерну, з цистерни в трубку заводську. І мешканці Крички, що в Богородчанському районі, вже не будуть лідерами в реалізації молока, як було дотепер, а запишуться в банкрути. Вихід із ситуації один: на отих 470 корів, які зареєстровані на 1 січня 2005 року, потрібно у складчину купити таку ж доїльну установку, як оце є в коломийській Турці, або вимагати від надвірнянського моло­ козаводу такої щедроти. Є й інший вихід, однак дуже клопітний: просити Верховну Раду змінити адміністративний статус села і приєднати його до невизнаної рес­ публіки Придністров'я, яка ще ні в COT, ні в Євросоюз вступати на меті не має. І не думайте сміятися з мого жарту, бо така доля чекає усе молоко з сільських дворів Прикарпаття. А заодно і його виробників. І лише корові до того всього байдуже: вона, знай, ремиґає та помахує хвостом, відганяючи настирливого європейського ґедзя.

(Музична перебивка)

Вчених агрономів достатньо дипломують у Дублянах та інших вищих навчаль­ них закладах. А скільки їх нині у селах? У тому ж Богородчанському районі їх на пальцях одної руки полічиш, а сіл тих — пальців семи рук не вистачить. В області ж сіл і присілків — 744. Звичайно, на кожне село чи хутір по агроному — розкіш. А от при сільській раді — в акурат.

Агроном тут одержував би відповідну платню, за безпосередніми функціями слідкував за тим, хто і що сіє, яким насінням, як вирощує і який урожай збирає, а управління статистики володіло б не огульними, не приблизними, на око, а цілком достовірними даними, чого і скільки реально у селі виробляється. У нас же тепер як: фермер, наприклад, звітується раз у рік, урожай показав менший від справжньо­ го — менше зборів платитиме; дрібнотоварний виробник узагалі не звітується, а статзвітністю займається сільський голова, доволі часто далекий від арифмети­ ки, обліку і контролю. А хіба у великому приватно-орендному господарстві чи агро­ фірмі статзвіти усі достовірні? Торік, для прикладу, стихія наробила полям шкоди. Керівники заактували збитки, одержали підтвердження райсільгоспуправлінь, дані відправили в область, далі — в міністерство; і поки в міністерстві шукали кошти на повернення вартості затрат, у господарствах пошкоджені посіви зернових змоло­ тили, стерню злущили, одержане зерно доплюсували до зерна, зібраного з непошкоджених масивів — і піди перевір, як було насправді. А до всього ще й суму