975741

Вигодовування та харчування дітей

на основі лікарських трав. Чай з фенхелю фірми «НІРР» рекомендується при метеоризмі у грудних дітей, шлунковий чай «НІРР» — при кишкових коліках, чай від кашлю «НІРР» — при простудних захворюваннях у дітей раннього віку. Чай з ромашки фірми «НІРР» має легку протизапальну дію, заспокійливий чай «НІРР» — легку седативну дію. Дитячий чай «НІРР»включає екстракти трав, які також мають спазмолітичну дію, тому може застосовуватися для регулювання діяльності кишечника у грудних дітей.

Після 4-4,5 міс. потреба дитини в поживних речовинах продовжує збільшуватися, і одне материнське молоко, навіть у достатній кількості, вже не задовольняє всіх потреб організму, що розвивається. Тому починають вводити підгодовування (прикорм). Його мета — ввести в невеликому об'ємі достатню кількість білків, жирів, вуглеводів і забезпечити потреби в енергії, а також підготувати травний канал до відняття дитини від груді.

Дітям, які знаходяться на природному вигодовуванні, прикорм починають вводити з 5-місячного віку. В окремих випадках (при анемії, рахіті, гіпотрофії, алергічному діатезі та ін.) прикорм дають раніше — на 4-му місяці життя або пізніше — на 6-му місяці (при гострих шлунково-кишкових розладах, лихоманці).

Прикорм рекомендується вводити у період холодної пори року (взимку, навесні, восени), оскільки призначення нової, зовсім незвичної їжі в літні місяці, в спеку, коли секреторна функція травного каналу знижується, може викликати шшкові розлади. Якщо початок підгодовування приходиться на жаркі місяці, [•о слід починати раніше або пізніше на 3-5 тиж. При гострому захворюванні Ірикорм можна давати після одужання дитини, а при хронічних хворобах — |Соли її стан здоров'я поліпшиться.

? Перехід до більш густої їжі є своєрідним рубежем у житті немовляти. Це (уже відповідальний момент для дитини, і щоб його успішно подолати, слід Пам'ятати і виконувати такі правила:

- 1.Прикорм необхідно вводити методом тренування, перед годуванням груддю, починаючи з малих порцій і поступово збільшуючи їх до повної заміни ідного годування груддю. Перше підгодовування дитина не повинна втримувати в повному обсязі. Спочатку необхідно дати їй тільки 1-2 чайні їожки (5-10 г) прикорму і лиш поступово збільшувати його кількість, додаючи Щодня по 3-4 чайних ложки. Через 10-14 днів дитина може вперше отримати їовну порцію додаткової їжі, що повністю витіснить годування груддю.

2.Поки дитина одержує прикорм не в повному обсязі, слід давати їй ці іродукти перед годуванням груддю, коли у дитини найвищий апетит. Із збільшенням порції прикорму поступово вилучається одне годування груддю.

З.їжа, яку дають як прикорм, має бути однорідною, не викликати труднощів три ковтанні. Відповідно до віку дитини слід поступово переходити до густішої навіть твердої їжі. Підгодовувати слід з ложечки.

4.Найкраще перший прикорм давати вранці, на друге годування (10.00).

Розділ И

5.Другий прикорм можна дати через 2 тиж. після введення першого в повному об'ємі, тобто тоді, коли організм дитини достатньою мірою звикне до підгодовування. Не можна одночасно вводити дві нові страви.

б.Другий прикорм, який витісняє ще одне годування, не повинен бути після першого, найбільш оптимально — 18.00.

Першою стравою прикорму краще використовувати овочеве пюре. Овочі збагачують їжу мінеральними речовинами, вітамінами і сприятливо впливають на роботу шлунка і кишечника. Рекомендують картопляне, морквяне, змішане овочеве пюре, до складу останнього входять різні овочі — капуста з морквою або картоплею та ін. Але на перший прикорм готують пюре з овочів, які не містять грубої клітковини (морква, картопля, молода цвітна капуста, кабачки, білокачанна капуста). Гарбузи, зелений горошок і буряки можна вводити до раціону немовляти пізніше, в другому півріччі життя.

Смак овочевого пюре, зовнішній вигляд і поживна цінність значною мірою залежать від способу його приготування. Овочі слід варити щільно накритими в спеціальній паровій каструлі. При відсутності такої каструлі їх тушкують у звичайній з невеликою кількістю води, яку потім використовують для приготування інших страв. Готові овочі протирають через волосяне або капронове сито і готують пюре згідно з рецептом.

Для овочевого прикорму можна використовувати також деякі сухі імпортні суміші на овочевій і фруктовій основі («Бебимикс», «Фрутолино» та ін.).

У деяких випадках для першого прикорму використовують 5% молочні каші: манну, гречану, вівсяну, рисову.

Однак дітям з надмірною масою тіла, хворим на ексудативний діатез і рахіт на перший прикорм слід давати тільки овочеве пюре, пом'ятаючи при цьому, що воно має бути старанно протертим. Недостатньо протерте пюре може утруднювати ковтання, викликати блювання і відмову від нього.

Другий прикорм вводять з 6-місячного віку немовляти. Як і перший, його слід розпочинати з малої кількості, яку поступово збільшувати до необхідного об'єму, замінюючи ним одне годування груддю.

Якщо у дитини першим прикормом було овочеве пюре, то другим повинна бути молочна каша і навпаки. Як уже зазначалося, спочатку варять рідку (5%) манну кашу на молоці, розведеному наполовину водою або овочевим відваром (поживніше). Через 1-2 тиж. 5% кашу замінюють 10% на незбираному молоціДавати протягом дня 2 рази кашу недоцільно: їжа дитини в цьому випадку буде одноманітною і неповноцінною. Каші необхідно урізноманітнювати, чергуючи манну з добре розвареною і протертою гречаною, вівсяною або рисовою. Для розварювання крупів звичайно потрібно багато часу, тому ДЛЯ приготування каш зручно використовувати борошно з різних круп та їх сумішіКаші із змішаного борошна дуже поживні й смачні. Таке борошно можна придбати в магазинах дитячого харчування: його виробляють підприємства

харчової промисловості спеціально для дітей грудного віку.

492

Вигодовування та харчування дітей

Манну і рисову каші можна готувати з додаванням овочевих і фруктових пюре, наприклад манно-морквяну або манно-яблучну. Для цього застосовують тушковану, старанно протерту моркву, протерті печені або свіжі яблука ніжних сортів, додаючи їх по 1-2 столовій ложки на порцію каші.

З 7-го місяця до раціону дитини включають третій прикорм, використо­ вуючи для цього м'ясний фарш, який додають до овочевого пюре. Спочатку дитині дають м'ясний фарш (відварне протерте м'ясо) у кількості 1/2-1 чайної ложки (5-10 г), а потім поступово збільшують до 40 г наприкінці першого року.

В 7,5 міс. до раціону дитини включають м'ясний бульйон, починаючи з 5 мл і доводячи його об'єм до ЗО мл на добу. Багатий на екстрактивні речовини, м'ясний бульйон підвищує секреторну активність залоз травного каналу і поліпшує апетит. Додаючи м'ясний бульйон до овочевого пюре, готують суппюре або овочевий.

На 9-му місяці дитині готують фрикадельки, а починаючи з 10-11-го місяця

— парові котлети з різних сортів м'яса, за винятком жирної свинини. М'ясні страви дитині спочатку слід давати не частіше 3, а потім 4-5 разів на тиждень.

Т а к и м чином, з 9 міс. дитину слід годувати двічі груддю і тричі підгодовувати, замінивши до 11-12 міс. два годування іншими видами харчування. У жарку пору року зовсім відлучати дитину від груді не слід, треба залишити хоч одне годування груддю.

Вершкове масло класти в кашу і пюре слід не раніш як з 5,5-6 міс. — не більш ніж по 1/2-1 чайній ложці на порцію, інакше дитина швидко втратить апетит. Вершки, як і вершкове масло, містять багато жирів, їх можна додавати до овочевого пюре замість масла. В кожній чайній ложці 20% вершків міститься близько 1 г жирів, а в 10% — 0,5 г. Отже, замість 1/2 чайної ложки масла до однієї порції овочевого пюре можна додати 2-2,5 чайної ложки 20% або 4-5 ложок 10% вершків. Вершки слід, як і масло, додавати до їжі наприкінці її приготування. З 7,5 міс. діти можуть одержувати овочевий суп на м'ясному бульйоні з білим розмоченим сухариком. З 8-9 міс. їм можна давати з цим годуванням шматочок черствого білого хліба, а з 10-11 міс. — чорного. У цьому ж віці до харчового раціону рекомендується включати нежирне печиво.

Рекомендована схема харчування є орієнтовною і може бути доповнена або дещо змінена лікарем - педіатром, коли це необхідно в зв'язку з індивідуальними особливостями розвитку дитини та її станом здоров'я.

Готування їжі для немовлят у домашніх умовах вимагає великої затрати часу. Щоб полегшити матері цю працю, у нашій країні широко розвинуто мережу фабрик-кухонь, в яких спеціально для грудних дітей готують їжу з дотриманням гігієнічних правил і технології. З високоякісних продуктів готують різноманітні молочні суміші, кефір, ацидофільне та ацидофільнодріжджове молоко і пасту, сир, молочні каші, овочеве пюре, супи і соки.

Для корекції харчування застосовують різні добавки до основного (молочного) харчування. Вона передбачає поповнення складу їжі переважно

493

РозШЛ

тим чи іншим харчовим компонентом. Для збільшення кількості білків у раціоні призначають кисломолочний сир, вмісту жирів — олію, для корекції кількості вуглеводів — цукровий сироп.

Трапляються випадки, коли при достатній кількості молока у матері і добро­ му відсисанні його з груді у дитини все ж незадовільно збільшується маса тіла. Спостерігається це переважно у недоношених дітей або у тих, які народилися з великою масою тіла, а також при гіпотрофії. Причина цього полягає в тому, що недоношені немовлята і діти з гіпотрофією потребують підвищеної кількості білків та інших речовин, які неможливо забезпечити тільки за рахунок жіночого молока.

У немовлят, які народилися з надмірною масою тіла, потреба в білках нормальна, але їм не вистачає тієї їх кількості, яка міститься в належному для їхнього віку об'ємі молока. Тому цим дітям як додаток до материнського моло­ ка рекомендуються білкові речовини у вигляді свіжого сиру.

Необхідний продукт для корекції харчування, його кількість і час введення до харчового раціону дитини призначає лікар-педіатр після відповідних підрахунків.

Особливо це стосується проведення корекції білків, яка проводиться за суворими індивідуальними показаннями. Це пов'язано з тим, що переванта­ ження білками викликає зниження резистентності організму до інфекції, алергізацію, а також підвищене утворення іонів водню та аміаку, нейтралізація і екскреція яких у дітей першого року життя обмежені.

Дітям, які знаходяться на природному вигодовуванні, корекцію в білках проводять, якщо: а) дитина отримує менше 2 г/кг маси тіла на добу; б) маса тіла при народженні дитини 3800-4000 г і більше; в) низький вміст білка в материнському молоці; г) дитина знаходиться в стресовій ситуації і потреба в білках збільшується на 10%.

Корекцію вмісту білків в харчуванні проводять призначенням кисло­ молочного сиру в кількості від 5 г (в 3 міс.) до 50 г (у другому півріччі). Така кількість кисломолочного сиру повністю задовольняє потребу дитини в білках.

При дефіциті жирів у харчуванні дитини до її раціону додають олію, яка також є джерелом цінних поліненасичених жирних кислот і вітаміну Е, або 10% вершки. В першому півріччі дитині можна давати 3 г олії (1 чайна ложка), а в другому — 6 г (2 чайних ложки).

Для корекції потреби дитини у вуглеводах додають до харчування 5% цукрового сиропу (100%).

Нижче наведено декілька прикладів для розрахунків добового раціону харчування.

Приклад 1. Дитина, що народилася з масою тіла 3300 г і довжиною 50 см, знаходиться на природному вигодовуванні. На даний час їй 3 міс, скласти раціон харчування.

494

Вигодовування та харчування дітей

Необхідно вирахувати, якою повинна бути маса тіла дитина в 3-місячному віці: 3400 г + 800 • 3 = 5700 г.

Добовий об'єм їжі, вирахуваний за об'ємним методом, становить: 5700 г • 1/6 = 950 (мл).

Добовий об'єм їжі, вирахуваний за енергетичним методом, дорівнює: а)добова калорійна потреба= 115 ккал/кг • 5,7 = 655,5 ккал;

б) кількість необхідного жіночого молока (X) дорівнює: 655500 : 6 5 ^ 1008 (мл).

Середня добова кількість жіночого молока, необхідна дитині, становить: (950 мл + 1008 мл): 2 = 979 мл.

Оскільки число годувань дитини — 6, то об'єм їжі на одне годування дорівнює 163 мл.

Таблиця меню та розрахунків харчових компонентів:

Висновок: Наведений раціон харчування дитини 3-місячного віку сбалансований за основними харчовими інгредієнтами і повністю відповідає вимогам раціонального вигодовування дитини.

Приклад 2. Дитина, яка народилася з масою тіла 3500 г і довжиною 52 см, знаходиться на природному вигодовуванні. На даний час їй 5 міс, скласти раціон харчування.

Слід вирахувати, якою повинна бути маса тіла дитини: т = 3500 + (800 • 5) = 7500 г.

Добовий об'єм їжі за об'ємним методом становить:

У=7500 • 1/7 = 1071 мл, але дитині можна дати за добу не більше 1000 мл. Оскільки число годувань дитини становить 5, то кількість їжі на одне

годування дорівнює 200 мл (1000 мл : 5).

Таблиця меню та розрахунків основних компонентів їжі

495

Висновок: Наведений раціон харчування не задовольняє потреби дитини 5-місячного віку в білках та жирах, а також є недостатнім за енергетичною цінністю.

При цьому добовий дефіцит білка становить 0,7 г • 7,5 кг = 5,25 г, жиру — 0,7 г • 7,5 кг = 5,25 г, енергії — 6 ккал • 7,5 кг = 45 ккал.

Для корекції білкового вмісту в раціоні необхідно включити в до нього незбираний сир в кількості 40 г. Це дозволить задовольнити потребу дитини в жирі та енергії.

//. 10. Відняття дитини від груді

Отже, з 9-місячного віку дитина, крім грудного молока, отримує 2 рази на день різноманітні страви: овочевий суп або пюре з м'ясним фаршем (фрикадель­ кою), молочну кашу, а також різні поживні добавки, такі як : кисломолочний сир (або пасту) з молоком чи кефіром, яєчний жовток, овочеві і фруктові соки та пюре, печиво і навіть хліб. У зв'язку з цим грудне молоко ніби відступає в раціоні дитини на другий план, та й у грудях матері молока стає менше.

Проте, якщо в матері є молоко, то грудне годування рекомендується зберігати в харчуванні дитини до річного віку, оскільки воно все ще продовжує виконувати свої поживні та захисні функції, хоч роль їх значно менша, ніж У перші 6 міс. життя дитини.

При режимі п'ятиразового харчування груддю можна годувати дитину 2 рази на день, найкраще вранці, коли після нічного відпочинку у матері досить молока, і ввечері — перед нічним сном. Якщо молока з однієї груді не вистачає, то можна догодувати з другої. Коли ж молока у матері не вистачає на повне самостійне годування, то можна догодовувати дитину груддю після кожного або після деяких вживань їжі, поки це можливо.

496

Вигодовування та харчування дітей

Віднімання дитини від груді — це не простий захід, він іноді викликає неприємні фізичні та емоційні відчуття у матері та дитині.

Дитина в цей час може бути вередливою, відмовлятися від їжі, часто проки­ датися вночі, плакати. Це пов'язане не стільки із зміною їжі, скільки із звичкою до груді, потребою задовольнити смоктальний рефлекс, особливо перед сном.

Порушення стану дитини звичайно триває не більш як 3-5 днів. Щоб дитина 1 швидко відвикла від груді матері і не шукала її, необхідно на деякий час замінити матір під час годування дитини.

Іноді дитина при відніманні від груді так уперто відмовляється від вживання іншої їжі, що доводиться пропускати одне-два годування, щоб змусити її добре зголодніти, після чого вона їстиме і питиме з ложки з більшим бажанням. Примусове годування недопустиме, оскільки у дитини може сформуватись негативний рефлекс на процес вживання їжі.

Під час віднімання дитини від груді у матері може бути застій молока. У цьому випадку потрібно робити легкий масаж грудей, зціджуючи трохи молока, і поступово це явище зникне. На даний час треба обмежати себе у питті і туго бинтувати груди. На пов'язку можна класти міхур (грілку) з льодом або холод­ ною водою. Допомагає також компрес з камфорним маслом. Якщо віднімання від груді проводити поступово, то болісних відчуттів у молочній залозі, як правило, не виникає.

Деякі матері з доброю лактаційною функцією вважають за краще продов­ жувати годувати дітей груддю деякий час протягом другого року життя. Спостереження свідчать, що таке тривале годування груддю не приносить ко­ ристі дитині. Сила звички до ссання груді у неї стає дедалі сильнішою, що перешкоджає вживанню іншої необхідної для організму дитини їжі. Такі діти часто страждають від недокрів'я, рахіту, гіпотрофії, оскільки материнське моло­ ко не задовольняє їхніх потреб у цьому віці в багатьох важливих харчових речовинах.

11.11Штучне вигодовування

Вигодовування, при якому в першому півріччі життя дитина зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 1/5 необхідного добового раціону, називається штучним.

Тепер, завдяки досягненням дієтетики, штучне вигодовування може давати Добрі результати, але його ні в якому разі не можна вважати рівноцінним з природним.

Штучне вигодовування призначають у таких випадках:

1) якщо зовсім немає молока у матері (агалактія) і неможливо забезпечити Дитину зцідженим грудним молоком іншої жінки;

497

2)при тяжких захворюваннях матері (активний туберкульоз, декомпенсо­ вані вади серця, тяжкий діабет, тяжкі форми базедової хвороби, тяжкі форми захворювання крові або злоякісні новоутворення, психічні хвороби, тяжкі форми епілепсії, сифіліс, набутий в останні дні вагітності або після народження дитини, а також захворювання на стовбняк, сибірку);

3)якщо дитина не сприймає материнського молока.

Поряд з абсолютними протипоказаннями до годування дитини груддю можуть бути відносні, тимчасові, пов'язані з захворюванням матері на інфекційні хвороби (мастит та ін.). В цих випадках треба обов'язково зберегти лактацію, регулярно зціджуючи молоко, а дитину годувати зцідженим материнським молоком. В деяких випадках можна дозволити матері годувати дитину груддю, якщо дотримуватися необхідних протиепідемічних заходів.

При штучному вигодовуванні користуються звичайно молоком тварин, найчастіше коров'ячим, рідше козячим або від інших тварин. Коров'яче молоко, як і молоко інших тварин, дитячий організм погано перетравлює і важко засвоює, що пов'язано з тим, що жіноче молоко істотно відрізняється від молока тварин (див.розд.11.3). Коров'яче молоко містить білка і солей значно більше, а цукру менше, ніж жіноче. Ще різкіше виражена ця відмінність між козячим і жіночим молоком. У козячому молоці білка і солей ще більше, ніж у коров'ячому. Але було б помилково припускати, що надлишок білка в коров'ячому чи козячому молоці корисний для дитини. Дитина не може повністю використати цей білок, а на його перетравлювання і виведення з організму витрачає зайву енергію. Це пов'язане з тим, що відмінність у складі жіночого і коров'ячого молока не тільки кількісна, а й якісна: в коров'ячому молоці багато казеїну і низький вміст альбуміну та глобуліну. Крім того, білки коров'ячого молока є чужорідними для організму дитини, в той час як білки жіночого молока за своїм складом наближаються до білків дитячої крові. Чужорідність білка, низький вміст альбумінів і глобулінів визначають те, що дитячий організм важко перетравлює коров'яче молоко.

Застосовуючи коров'яче молоко для годування дитини раннього віку, треба пам'ятати зазначені відмінності в складі і біологічну цінність коров'ячого та жіночого молока, а також особливості травного каналу дитини.

Коров'яче молоко для годування грудної дитини повинне бути доброї якості, свіже, незабруднене, надоєне від здорової корови. Іншими словами, для харчування дитини можна вживати лише гарантійне коров'яче молоко, тобто таке, яке містить не менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л вуглеводів, має кислотність не вище 20° за Тернером, дає не менше 8,5 г/л сухої золи, загальна кількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл, титр кишкової палочки не вищий 1 мо­ крім того, в ньому не повинно бути патогенних мікроорганізмів.

Це молоко можна вживати тільки в кип'яченому або стерилізованому вигляді, незважаючи на те, що кип'ятіння збіднює молоко на білок, жир, руйнує вітаміни та ферменти, знищує бактерії у молоці.

498

Вигодовування та харчування дітей Таблиця 94

Класифікація і характеристика молочних сумішей, які використовуються для штучного вигодовування

Для штучного вигодовування дітей використовують різні молочні суміші, які виготовлені на основі коров'ячого молока (табл. 94). Зокрема, тривалий час для штучного вигодовування використовували неадаптовані суміші — солодкі або кисломолочні . Неадаптовані солодкі суміші — це просте розведення коров'ячого молока, що дозволяє зменшити кількість білка в ній і Наблизити її склад, за можливістю, до жіночого молока. Розводити можна як водою, так і круп'яними відварами (рисовим, гречаним, вівсяним та ін.).

Коров'яче молоко, розведене в 3 рази, тобто таке, що містить 1 частину Молока і 2 частини відвару, називається сумішшю №1 (або суміш А). Суміш Молока з однаковою частиною відвару (1:1) називається сумішшю №2 (або При розведенні відварами — відповідно Б-рис, Б-овес і т.д.). Молоко, розведене

499

Розділ 11

з розрахунку: 2 частини молока на 1 частину води або відвару, має вищу калорійну цінність і вищий вміст білка. При розведенні водою ця суміщ називається сумішшю №3, при розведенні відварами — В-рис, В-овес і т.д.

Використання для розведення круп'яних відварів порівняно з водою має перевагу, бо відвари сприяють при зсіданні випадінню дрібніших та ніжніших зсілих частинок казеїну і стимулюють діяльність травного каналу. Крім того, одночасно з відварами вводять додатково вуглеводи (два дисахариди лактоза, сахароза і полісахарид крупи — крохмаль), на які бідне коров'яче молоко, а з відварами гречаним і вівсяним — вітаміни групи В. При цьому покращується амінокислотний і сольовий склад суміші. Оскільки при розведенні коров'ячого молока значно зменшується вміст вуглеводів, то до суміші треба додавати 3% цукру у вигляді цукрового сиропу (100%). До солодких неадаптованих сумішей належать також сухі суміші «Крепыш» і «Здоровье».

До кисломолочних неадаптованих сумішей належить кефір і його розведення та ацидофільне молоко, призначені для змішаного і штучного годування.

Кисломолочні продукти виготовляють з цільного коров'ячого молока шляхом з а к в а ш у в а н н я його к и с л о м о л о ч н и м и бактеріями . В процесі приготування цих продуктів в них накопичуються ферменти, які стимулюють секрецію шлункового соку, ніжно зсідаються білки молока і тим самим полегшують і покращують процеси травлення. Дуже цінною властивістю кисломолочних продуктів є здатність зменшувати бродіння в кишках, пригнічувати і витісняти хвороботворні мікроби.

У нашій країні з кисломолочних продуктів найбільш поширений кефір, який не тільки стимулює секрецію травних соків, але й посилює виділення жовчі. Він повільніше і рівномірніше, ніж несквашене молоко, надходить з шлунка у дванадцятипалу кишку, створюючи тим самим сприятливі умови для травлення. Молочна кислота, яка міститься в кефірі, гідролізує жир і забезпечує більш ніжне сквашування молочного білка. В результаті молочнокислого бродіння в кефірі накопичуються вільні амінокислоти, вітаміни С та групи В, а також ферменти, які беруть участь в розщепленні вуглеводів (амілази, мальтази, зимази). Кефір, як і інші кисломолочні продукти, пригнічує в кишечнику ріст патогенної мікрофлори.

Тепер для штучного годування дітей, позбавлених материнського молока, використовуються різні види молочних сумішей. У всьому світі проводиться широка розробка молочних сумішей, значно наближених за складом Д° грудного молока; вони отримай» назву адаптованих молочних сумішей, оскільки використання різних технологічних способів дозволяє адаптувати коров'яче молоко до особливостей травлення та обміну речовин у грудН01 дитини.

500