7. Проблема визначення поняття «теорія соціальної роботи» та її головні структурні елементи як науки.

Теорія соціальної роботи- це сукупність сформованих у процесі пізнавальної практичної діяльності уявлень, концепцій, які відображають закони, закономірності, принципи тенденції розвитку ср, обгрунтовують моделі практики та техніки втручання.

3 основні елементи т. ср.:

1)філософські ідеї та принципи

2)ідеали та норми досліджень соц.явищ

3)загально наукова картина досліджуваного явища

+інфа з інету

Як і в кожній науці в соціальній роботі виділяються такі основні елементи теорії: вихідні основи (фундаментальні поняття, принципи, закономірності, аксіоми тощо); ідеалізований об´єкт (своєрідна абстрактна модель суттєвих властивостей і зв´язків); сукупність законів і тверджень, які виводяться із основ теорії відповідно до принципів логіки. З огляду на це теорію соціальної роботи можна розглядати як сукупність фундаментальних понять, принципів, закономірностей, абстрактних моделей і тверджень, які виражають її суть у всій цілісності і конкретиці. Теорія соціальної роботи становить основу соціальної роботи як унікальної сфери наукового знання.

Таким чином, необхідно розрізняти поняття "теорія соціальної роботи" і "соціальна робота як наука".

Теорія соціальної роботи — система основних ідей у суспільній сфері знань, форма наукового пізнання, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв´язки дійсності. Критерієм і основою розвитку теорії соціальної роботи є практика.

Соціальна робота як наука — сфера діяльності особистості, функція якої — вироблення і теоретична систематизація об´єктивних знань про дійсність; це одна з форм суспільної свідомості, що включає як діяльність з отримання нового знання, так і її результат — суму знань, які лежать в основі наукової картини світу; висвітлення окремих галузей наукового знання, що стосуються системи соціального захисту населення і підтримки особистості у складній життєвій ситуації. Безпосередня мета науки — опис, пояснення і передбачення процесів і явищ соціальної дійсності, які становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває.

Предметом дослідження теорії соціальної роботи є соціальні процеси і явища, що зумовлюють життєдіяльність особистості, соціальні чинники і фактори щодо удосконалення соціальних умов життя різних цільових груп і категорій населення. У російських наукових джерелах предмет дослідження теорії соціальної роботи визначається як соціальні явища, процеси різних рівнів, що відображають складну полі центричну систему.

Теорія соціальної роботи є соціальною, суспільною і прикладною наукою, завдання, зміст і перспективи якої формуються у контексті розвитку практики соціальної роботи, у тісному зв´язку з державним соціальним забезпеченням і як виявлення суспільно-історичних структур і тенденцій розвитку.

8. Дати характеристику об'єкту та суб'єкту соціальної роботи.

Об’єкт і суб’єкт соціальної роботи є основними структурними елементами соціальної роботи. Під об’єктом розуміють всіх тих, хто потребує допомоги, незалежно від її характеру та специфіки. Всі, хто надає таку допомогу, належать до суб’єктів соціальної роботи. Отже соціальна робота виступає як своєрідна взаємодія між об’єктом і суб’єктом, результатом якої є допомога людям у вирішенні їх життєвих проблем.

Зауважимо, що ця взаємодія, яку ще можна визначити як об’єкт-суб’єктні відносини, не є застиглою. Адже об’єкт сам бере активну участь у здійсненні соціальної допомоги, виступаючи якоюсь мірою суб’єктом соціальної роботи, яка в цьому випадку набуває суб’єкт-суб’єктного характеру. Саме посилення суб’єктної ролі людей, котрим надається соціальна допомога, спостерігається як прогресивна тенденція розвитку соціальної роботи у світі.

Обєкт-субєктні відносини

Індивідуальні Угромаді

Групові Адміністрування і планування

У цьому зв'язку в науковій літературі дискутується питання щодо назви об'єкта соціальної допомоги [128, 34]. Більшість авторів такі назви, як "пацієнт", "потерпілий" справедливо відкидають, оскільки вони мають пасивний характер. Адже індивід, який хоча б частково зберігає самосвідомість і має змогу нехай і обмежено, під керівництвом інших осіб брати участь в усуненні власних життєвих перешкод, є дієвою активною особою у наданні допомоги, її оцінці та відповідній корекції. У такому розумінні індивід є скоріше замовником і споживачем соціальних послуг. У цьому зв'язку в літературі із соціальної роботи утвердилася термінологія, згідно з якою особу, яка отримує допомогу від соціального працівника, називають клієнтом, а ті чи інші різновиди такої допомоги — соціальними послугами. Клієнтом може бути як індивід, так і група (сім'я, шкільний клас, групи індивідів та ін.).

Окремі автори [108, 83] розподіляють об'єкти соціальної роботи на три основні категорії: соціально незахищені групи, маргінальні групи і люди з відхиленнями у поведінці. Більш узагальнену класифікацію здійснено за критерієм масштабності об'єкта. У цьому розумінні об'єктами соціальної роботи є індивіди, сім'ї, групи і спільноти, які перебувають у скрутній життєвій ситуації. Скрутною зазвичай називають ситуацію, що порушує нормальне соціальне функціонування чи ефективну соціалізацію зазначених об'єктів або загрожує їм.