- •1. Визначити основні категорії ср.
- •2. Дати характеристику принципам розвитку ср у суспільстві.
- •3. Проблема визначення поняття «соціальна робота».
- •4. Визначити функції ср у суспільстві
- •5. Визначити цілі і завдання ср, умови вирішення завдань
- •6. Умови виділення теорії соціальної роботи з кола інших соціальних наук
- •7. Проблема визначення поняття «теорія соціальної роботи» та її головні структурні елементи як науки.
- •8. Дати характеристику об'єкту та суб'єкту соціальної роботи.
- •9. Дайте визначення предмету «Теорії соціальної роботи».
- •10. Соціокультурні передумови зародження в Україні професійної соціальної роботи.
- •11. Проаналізувати зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Психологією»
- •12. Висвітлити зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Соціологією
- •13. Особливості підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників
- •15. Біхевіористські моделі соціальної роботи
- •16. Застосування у соціальній роботі біхевіористського підходу
- •17. Когнітивна модель соціальної роботи.
- •18. Проаналізувати застосування у соціальній роботі гуманістичних теорій а.Маслоу та к. Роджерса
- •19. Застосування у соціальній роботі психодинамічного підходу 3. Фрейда.
- •20. Концепція психосоціального розвитку людини у суспільстві Еріка Еріксона
- •21. Зазначте якими техніками психодинамічна модель збагатила соціальну роботу.
- •22. Екзистенційна модель соціальної роботи.
- •23. Дати характеристику застосуванню системного підходу у ср.
- •24. Екологічна модель соціальної роботи.
- •25. Використання у соціальній роботі теорії ролей.
- •26. Соціально-радикальна модель соціальної роботи.
- •27. Базові цінності у соціальній роботі.
- •28. Охарактеризувати професійні межі у ср.
- •29. Етичний кодекс соціального працівника.
- •30. Знання та навички як компоненти соціальної роботи.
- •31. Обов'язки та функції соціального працівника.
- •32. Визначити якості і ролі соціального працівника.
- •33. Комунікативна компетентність соціального працівника.
- •34. Проаналізувати проблему професійного «вигорання» соціального працівника.
- •35. Погляди на поняття «клієнт соціальної роботи».
- •36. Соціальне вразливі категорії громадян.
- •37. Стигмування та дискримінація клієнтів.
- •38. Представництво клієнтів, його головні принципи та кінцева ціль.
- •39. Модель імпауерменту в індивідуальній роботі з клієнтом.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •41. Визначити основні методи у ср.
- •42. Дати характеристику індивідуальному методу ср.
- •43. Дати визначення груповому методу ср.
- •44. Соціальна робота в громаді.
- •45. Визначити етапи процесу ср.
- •46. Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.
- •47. Поняття криза, кризовий стан та їх прояви.
- •48. Особливості соціальної роботи з кризою. (див питання 47)
- •49. Стратегії втручання в соціальній роботі.
- •50. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом.
- •51. Шляхи та методи виконання записів.
- •52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.
- •53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.
- •55. Різновиди команд в соціальній роботі.
- •56. Мультидисциплінарна команда у ср.
- •57. Державні заклади соціальної роботи.
- •58. Ролі недержавних організацій в сфері надання соціальних послуг.
- •59. Поняття волонтер і основні групи потенційних волонтерів.
- •60. Мотиви та принципи якими керуються волонтери у своїй роботі.
57. Державні заклади соціальної роботи.
Тут їх дууууже багато все тут: http://revolution.allbest.ru/sociology/00034715_0.html
Я скину тільки частину:
У державній сфері: в закладах управління соціальною сферою, соціальних організаціях і службах (службах соціальної підтримки населення, службах зайнятості, державних пенсійних фондах, реабілітаційних, кризових і консультаційних центрах) -У державних структурах, які здійснюють поряд з основною діяльністю соціальну роботу з окремими групами населення (у міліції, тюрмах, армії, лікарнях, школах, училищах тощо).
Тепер в Україні на роботу з людьми похилого віку зорієнтовані такі державні заклади:
територіальні центри з обслуговування самотніх непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів (спеціальна державна установа, яка надає за місцем проживання до 40 видів послуг пенсіонерам, інвалідам, самотнім, непрацездатним та іншим соціально незахи-щеним громадянам вдома, у закладах стаціонарного, тимчасового і денного перебування);
будинки-інтернати загального профілю для гро-мадян похилого віку та інвалідів (стаціонарна соціаль-но-медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догля-ду, побутового і медичного обслуговування);
спеціальні будинки-інтернати для громадян по-хилого віку та інвалідів (стаціонарна соціально-медич-на установа, призначена для постійного проживання осіб похилого віку, переважно з числа особливо небез-печних рецидивістів та інших осіб, за якими відповіднодо чинного законодавства встановлено адміністратив-ний нагляд, інвалідів і громадян похилого віку з ко-лишніх засуджених, які потребують побутового, медич-ного обслуговування і цілеспрямованого виховного впливу, а також для громадян, яких за рішенням місце-вих органів виконавчої влади переводять з інших інтер-натних установ загального типу за систематичне пору-шення громадського порядку, вживання алкоголю, ток-сичних препаратів, за бійки тощо);
геріатричні пансіонати (стаціонарна медико-соці-альна установа для проживання осіб з вираженими ві-ковими порушеннями психіки, підтвердженими вис-новком лікувально-консультативної комісії органів охорони здоров'я);
пансіонати для ветеранів війни та праці (установи інтернатного типу підвищеної комфортності);
спеціальні житлові будинки для ветеранів та пен-сіонерів. Функціонально вони є проміжною ланкою між стаціонарним доглядом і доглядом у громаді. Ці закла-ди працюють, як закордонні будинки компактного про-живання, але розраховані на значно більше мешканців і не орієнтовані на їх активну участь в управлінні бу-динком. Певною мірою розв'язуючи соціально-побутові та соціально-медичні проблеми людей похилого віку, вони не цілком враховують сучасне розуміння старості як активного етапу в житті людини та право людей по-хилого віку на інтеграцію в суспільство.
58. Ролі недержавних організацій в сфері надання соціальних послуг.
-У недержавній сфері (ресурсних центрах, громадських і благодійних фондах, соціальних і кадрових відділах і службах державних і недержавних підприємств і організацій), у недержавних організаціях («Врятуйте Дітей», «Червоний Хрест» тощо) -У бізнесі (приватних організаціях, які займаються наданням соціальних послуг, благодійністю та організацією допомоги особам, які потрапили у складні життєві ситуації; на підприємствах – у службах управління персоналом; тренінгових центрах) -У представництвах і філіалах міжнародних організацій (ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ООН, Світовий банк, Дитячий християнський фонд тощо)
Система соціального обслуговування в Україні остан-німи роками зазнає значних змін. Чи не найважливішою з них є створення багатьох недержавних організацій, під-вищення їх активності та впливу в усіх сферах життя. На початку 2005 р. їх діяло понад 20 тисяч.
Збільшення внеску недержавних організацій у соці-альне обслуговування спричинене кризою тоталітарної держави і державної системи соціального захисту; зрос-танням недовіри громадян до існуючих державних інс-титуцій та установ; неможливістю належного виконан-ня державою взятих на себе зобов'язань і соціальних га-рантій; прагненням людей реалізувати свої інтереси та задовольнити потреби; намаганням людей знайти тих, хто має аналогічні проблеми; появою кваліфікованих фахівців із соціальної роботи, котрі намагаються впро-вадити інноваційні моделі практики, що відрізняються від традиційно поширених у державних службах.
Стримуючим чинником у розвитку недержавних со-ціальних служб є недостатня розвинутість громадян-ського суспільства, сприйняття таких організацій насе-ленням як посередника від імені держави, недосконале правове регулювання діяльності недержавних організа-цій, зокрема відсутність підтримки з боку держави тих, хто надає вкрай дефіцитні соціальні послуги, несформо-ваність механізмів соціального замовлення.
Недержавні організації, що діють у соціальній сфері України, можуть бути зареєстровані як громадські ор-ганізації; благодійні організації або благодійні фонди; кредитні спілки; релігійні організації (можуть утриму-вати соціальні служби, впроваджувати соціальні програ-ми тощо); приватні організації (приватні школи, спеціа-лізовані товариства, наприклад реабілітаційні майстерні тощо). їх діяльність може бути пов'язана з наданням пос-луг окремим групам клієнтів, членам певної громади; дослідженням соціальних і медичних проблем, існую-чих соціальних технологій; лобіюванням інтересів пев-ної вразливої групи, колективним представництвом інтересів; координуванням зусиль і діяльності інших громадських організацій, забезпеченням їх ресурсами (коаліції, ресурсні центри тощо).
Певною мірою неформальними недержавними соці-альними службами можна вважати групи само- та взає-модопомоги, оскільки вони, як правило, регулярно нада-ють допомогу особам, які до них належать. До системи недержавних соціальних послуг можна віднести і зорієн-товані на співробітників і членів їхніх сімей соціальні програми бізнес-структур, підприємств, здійснюване ни-ми спонсорство (у т. ч. соціальних заходів) та благодій-ництво (створення соціальних служб).
Формування системи недержавних соціальних служб в Україні, вироблення засад, форм і методів їх ро-боти відбувалися під впливом діяльності провідних за-рубіжних некомерційних благодійних організацій, які мають багатий досвід, традиції, розгалужену мережу до-чірніх структур. Наприклад, міжнародна релігійна бла-годійна організація «Карітас», яка є третьою в Німеччи-ні за масштабами надання послуг для непрацездатних осіб похилого віку, утримує 1200 відділень «Домашньої опіки», 500 лікарень, до однієї тисячі реабілітаційних установ, допомагаючи особам похилого віку в Італії, Франції, Бельгії, Румунії та інших країнах Європи.