52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.

4.9.6. Висновки

Соціальні працівники, як і багато інших професіоналів, часто не присвячують належної уваги написанню звітів і веденню записів про конкретні справи, хоча це й суттєва частина роботи, яку вони виконують. Записи, які ведуться в соціальній роботі, мають дві важливі функції – клінічну та адміністративну. Проблема з написанням звітів та іншої звітної документації залишається актуальною.

За допомогою процесу ведення записів соціальний працівник має нагоду згадувати та розмірковувати над суттю соціальної роботи. Підготовка записів через деякий час після реального контакту з клієнтом дозволяє соціальному працівнику переглянути те, що відбулося з іншої перспективи. Ведення записів може допомогти соціальному працівнику змінити погляд на події, що відбулися, провести переоцінку планів на майбутнє та намітити напрямки майбутнього професійного втручання. Написання звітів та ведення записів не лише відображають те, що відбулось між працівником та клієнтом; вони сприяють збагаченню послуг та покращують їх надання.

53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.

Інституційний (резидентний) догляд – надання соціальних послуг у межах стаціонарного закладу, в якому клієнти проживають тимчасово, обо тривалий час. Резидентний догляд забезпечує тимчасовий або довготривалий притулок, цілодобову допомогу або догляд у тому разі, коли людина неспроможна обслуговувати себе самостійно, а також спеціальну реабілітацію.

• стаціонарний – передбачає цілодобовий догляд з проживанням у стаціонарних закладах. Стаціонарний догляд може здійснюватися у будинках групового проживання, будинках-інтернатах, стаціонарних відділеннях територіальних центрів, соціальних гуртожитках, хоспісах, спеціалізованих житлових будинках та інших пристосованих для цього закладах;

• денний – передбачає догляд за отримувачами у спеціально пристосованих для цього закладах упродовж визначеного денного часу та організацію в цей час зайнятості, навчання, дозвілля;

• вдома – передбачає надання послуг з догляду отримувача у нього вдома або в іншому місці його проживання (окрім стаціонарних закладів догляду та проживання).

54. Значення деінституціалізації в соціальній роботі.

Деінституціалізація означає орієнтацію на адаптацію розумово відсталої особи до життя в соціумі на противагу відлученню від звичайного родинного оточення, що відбувається в разі її влаштування у відповідному інтернаті [14].

Загалом розвиток догляду в громаді пов'язують із широкомасштабним процесом вивільнення пацієнтів (насамперед психіатричних лікарень), ув'язнених чи людей, залежних від догляду за ними у стаціонарних установах, який власне й отримав назву «деінституціалізація» [15]. Цей процес, розпочатий у різних країнах у 1970-х роках, ґрунтується на розумінні того, що люди літнього віку, діти-сироти, люди з функціональними обмеженнями та проблемами психічного здоров'я можуть отримати необхідні їм послуги за місцем проживання, у родині чи у спеці­альних службах у громаді.

Закриття психіатричних лікарень, інтернатів для дітей-сиріт та інших великих стаціонарних закладів супроводжувало створення спеціальних мультидисциплінарних команд при місцевих медико-соціальних державних службах, налагодження роботи мережі соціальних служб та центрів у громаді, орієнтація на інтеграцію чи реінтеграцію людини в громаду, залучення благодійних та волонтерських організацій до надання послуг та організації дозвілля вразливих груп у громаді. Таким чином, як відзначає Ш.Рамон, у Західній Європі побільшало закладів соціальної сфери і вони наблизилися до споживачів послуг, розвинувся недержавний сектор, який бере на себе частину функцій, що виконували раніше державні служби, неформальний догляд та впровадження госпрозрахункових принципів у систему надання соціальних послуг [16].