25. Використання у соціальній роботі теорії ролей.

Рольова теорія соціальної роботи ґрунтується на комплексній ідеї рольової поведінки клієнта, який будує свою поведінку відповідно до моделей, схем, що відтворюються індивідуальною свідо­містю. Рольова модель соціальної роботи охоплює проблеми клієнта, пов'язані з очікуваною поведінкою і бажаним розвитком з урахуван­ням минулого досвіду, розумінням значущості актуальних подій та механізмів формування у людини уявлень про її роль у житті. Рольова теорія - засновник Морено. Кожна людина грає визначені ролі. Представлення про особистісні ролі, яке використовується у рольовій моделі соц роботи передбачає , що люди будують свою поведінку відповідно з моделями, схемами відтворювані індивідуально - особистісним свідомістю. Рольова модель включає: проблеми клієнта , пов'язані з питаннями про те як себе вести і розвиватися з урахуванням минулого досвіду , розуміння значущості актуальних подій , а так само того , як лю-на формує свої уявлення про власну роль в житті. Найбільш распр.технологіі іспльз.прі раб . з рольовою теорією : групова дискусія , зміна ролей , групова поведінкова терапія . Теорія соціальних ролей допомагає клієнтам із проблемами соціалізації та адаптації засвоїти нові соціальні ролі і змінити поведінку. Позитивним є зміна клієнта, формування нових моделей поведінки. Негативним: не всі проблеми клієнта можна розв’язати через засвоєння соціальних ролей, необхідна увага до навколишнього світу, середовища, суспільства. До того ж ролі часто підпорядковуються соціальним, професійним, гендерним стереотипам.

26. Соціально-радикальна модель соціальної роботи.

60-70рр=зміна суспільного бачення.Соціально-радикальні технології концентрують увагу на ідеї допомоги клієнту у розвитку його соціальної самосвідомості й передусім її політичної та правової складових. Мета допомоги – підвищити рівень самоконтролю клієнта, особистої відповідальності, самоактуалізації його можливостей у захисті та обстоюванні своїх прав як людини, протистоянні дискримінації в тих чи інших сферах життєдіяльності беспосередньо індивіда та окремих соціальних груп і громад. Характерно, що соціальна допомога в цих випадках обмежується розвитком соціальних здібностей саме клієнта, не пошироюючись на зміни у соціальних структурах, які його пригнічували. У межах соціально-радикальної моделі можна виділити дві найпоширеніші технології соціальної роботи: технологія захисту та технологія «надання повноважень». Перша полягає у тому, що відповідальність за соціальні зміни (наприклад, вирішення проблем пригнічення за расовими характеристиками, питання національних забобонів та ін.) перекладається на самого клієнта, який відновлює свій життєвий потенціал за допомогою соціального працівника. Технологія «наділення повноваженнями» використовується з метою підвищення самоконтролю клієнта, його особистої відповідальності, самоактуалізації.

27. Базові цінності у соціальній роботі.

Найважливішу роль в етиці соц прац відіграють цінності-засоби, які є морально-етичними орієнтирами у прийнятті рішень практичними соціальними працівниками.Вагомий вплив на формування етики соціальної роботи справили праці К. Юнга, Е. Фромма, Адлера. Юнг вважав що на цінностях фокусується почуття. Воно ніби ставить запитання «На скільки це є цінним?»Адлер ж вважав що будь-яка цінність людини визначається її ставленням до ближнього і тією частиною праці, яка необхідна для спільного життя. Фромм писав, що людина потребує певної маршрутної карти, системи поглядів і цінностей, що допомагають її орієнтуватися у цьому світі, діяти цілеспрямовано і послідовно. Зрозуміло що незмінними компонентами соціальної роботи є:

• Цінності матеріальної культури суспільства як образного втілення менталітету нації.

• Духовні цінності – свобода, братерство, праця, гуманність, солідарність…

• Цінності соціальної роботи — ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень. Звичайно, що цінності тісно пов’язані з мораллю – система вимог стосовно людини які рекомендують її, що можна і чого неможна робити. Мораль – засіб оцінювання вчинків людини, мірка її життя з позиції добра та зла.

Існують різні підходи до визначення цінностей в СР. Професор Брістольського університету Филлайда Парслоу вважає, що СР ґрунтується на 3 найважливіших принципах. • Віра в цінність кожної людини. Ми повинні будувати свою роботу на антидискримінаціїних підходах тобто не спосіб організації та проведення соціальної роботи, не поведінка самих соціальних працівників не наносили шкоди представникам расових меншин, жінкам, людям похилого віку, особам з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, інвалідам. • Віра в право кожного індивіда на самостійний вибір в житті, обмежений аналогічними правами других індивідів. Кожна людина має право самостійно приймати рішення стосовно себе та свого життя. Соціальний працівник лише надає інформацію клієнту про можливі шляхи вирішення проблеми та наслідки вибору – але вибір залишається за клієнтом, навіть коли соціальний працівник вважає його невірним.

• Віра в здатність людини змінюватися. Без такої віри соціальна робота немає змісту. Це зумовлено і є наслідком поваги до особистості і передбачає можливість вибору шляху при підтримці професіоналів. Саме такі умови дають можливість змінюватися. Навіть самому безнадійному клієнту ми не повинні говорити, що він/вона ніколи не зміняться. Ми можемо визнати, що нам не вистачає навичок, знань та наполегливості щоб допомогти їм змінитися.

Британський фахівець із соціальної роботи Шуламіт Рамон. На його погляд, у роботі з людьми соціальний працівник має дотримуватися таких цінностей:-насамперед людина. Кожній людині повинні бути гарантовані гідність і права, навіть якщо вона в силу різних обмежень не може цілковито використовувати їх, усі люди є однаково цінними для суспільства і для себе;-повага до особистості. Належне соціальне обслуговування має відповідати потребам кожної людини, її почуттю власної гідності;-право на самовизначення (право кожного розв'язувати власні проблеми, приймати раціональні й доцільні рішення, визнання того, що людина глибше за інших знає себе і має право на помилку);-право на залежність (жоден індивід не може бути цілком самодостатнім, взаємозалежність людей є позитивним і цілком нормальним станом);-наснаження (робота з клієнтами соціальних служб повинна вселяти їм віру в себе і свої можливості, прагнення відновити і використовувати свої особисті громадські й людські здатності). «Деонтологія соціальної роботи — це комплекс норм, постанов і розпоряджень про вимоги й професійні обов'язки, відповідальність соціального працівника (трудового колективу закладів соціального захисту) перед суспільством і державою, перед соціальною роботою як професією й соціальним інститутом, перед колегами і перед клієнтом соціальної роботи».