- •1. Визначити основні категорії ср.
- •2. Дати характеристику принципам розвитку ср у суспільстві.
- •3. Проблема визначення поняття «соціальна робота».
- •4. Визначити функції ср у суспільстві
- •5. Визначити цілі і завдання ср, умови вирішення завдань
- •6. Умови виділення теорії соціальної роботи з кола інших соціальних наук
- •7. Проблема визначення поняття «теорія соціальної роботи» та її головні структурні елементи як науки.
- •8. Дати характеристику об'єкту та суб'єкту соціальної роботи.
- •9. Дайте визначення предмету «Теорії соціальної роботи».
- •10. Соціокультурні передумови зародження в Україні професійної соціальної роботи.
- •11. Проаналізувати зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Психологією»
- •12. Висвітлити зв'язок між «Теорією соціальної роботи» і «Соціологією
- •13. Особливості підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників
- •15. Біхевіористські моделі соціальної роботи
- •16. Застосування у соціальній роботі біхевіористського підходу
- •17. Когнітивна модель соціальної роботи.
- •18. Проаналізувати застосування у соціальній роботі гуманістичних теорій а.Маслоу та к. Роджерса
- •19. Застосування у соціальній роботі психодинамічного підходу 3. Фрейда.
- •20. Концепція психосоціального розвитку людини у суспільстві Еріка Еріксона
- •21. Зазначте якими техніками психодинамічна модель збагатила соціальну роботу.
- •22. Екзистенційна модель соціальної роботи.
- •23. Дати характеристику застосуванню системного підходу у ср.
- •24. Екологічна модель соціальної роботи.
- •25. Використання у соціальній роботі теорії ролей.
- •26. Соціально-радикальна модель соціальної роботи.
- •27. Базові цінності у соціальній роботі.
- •28. Охарактеризувати професійні межі у ср.
- •29. Етичний кодекс соціального працівника.
- •30. Знання та навички як компоненти соціальної роботи.
- •31. Обов'язки та функції соціального працівника.
- •32. Визначити якості і ролі соціального працівника.
- •33. Комунікативна компетентність соціального працівника.
- •34. Проаналізувати проблему професійного «вигорання» соціального працівника.
- •35. Погляди на поняття «клієнт соціальної роботи».
- •36. Соціальне вразливі категорії громадян.
- •37. Стигмування та дискримінація клієнтів.
- •38. Представництво клієнтів, його головні принципи та кінцева ціль.
- •39. Модель імпауерменту в індивідуальній роботі з клієнтом.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •40. Погляди на процес соціальної роботи.
- •41. Визначити основні методи у ср.
- •42. Дати характеристику індивідуальному методу ср.
- •43. Дати визначення груповому методу ср.
- •44. Соціальна робота в громаді.
- •45. Визначити етапи процесу ср.
- •46. Проаналізувати супервізію у соціальній роботі.
- •47. Поняття криза, кризовий стан та їх прояви.
- •48. Особливості соціальної роботи з кризою. (див питання 47)
- •49. Стратегії втручання в соціальній роботі.
- •50. Причини ведення записів та що потрібно записувати при роботі з клієнтом.
- •51. Шляхи та методи виконання записів.
- •52. Значення записів у соціальній роботі. Проблеми та питання у веденні записів.
- •53. Інституційний догляд в соціальній роботі та його недоліки.
- •55. Різновиди команд в соціальній роботі.
- •56. Мультидисциплінарна команда у ср.
- •57. Державні заклади соціальної роботи.
- •58. Ролі недержавних організацій в сфері надання соціальних послуг.
- •59. Поняття волонтер і основні групи потенційних волонтерів.
- •60. Мотиви та принципи якими керуються волонтери у своїй роботі.
33. Комунікативна компетентність соціального працівника.
Руденський Е.В. розглядає комунікативну компетентність як систему внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації у визначеному колі ситуацій особистісної взаємодії. Компетентність у спілкуванні має як інваріантні загальнолюдські характеристики, так і характеристики, історично та культурно обумовлені
Комунікативна компетентність складається зі здібностей:
• Давати соціально-психологічний прогноз комунікативної ситуації, у якій відбувається спілкування;
• Психологічно програмувати процес спілкування, спираючись на своєрідність комунікативної ситуації;
• Здійснювати соціально-психологічне керування процесами спілкування в комунікативній ситуації
Комунікативна компетентність розглядається як система внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікативної дії у визначеному колі ситуацій міжособистісної взаємодії.
З сутності комунікативної компетентності, можна визначити чотири джерела комунікації:
життєвий досвід, загальна ерудиція, мистецтво і спеціальні методи навчання. Звичайно, провідним є досвід міжособистісного спілкування, оскільки він враховує норми і цінності конкретного середовища і, водночас, базується на індивідуальних особливостях і психологічних подіях особистого життя. Ці якості проявляються лише у комунікативній взаємодії.Комунікативна компетентність може удосконалюватись як саморозвиток, самовдосконалення на основі власних дій, а діагностуватися компетентність повинна завдяки самоаналізу, самооцінки. Тому комунікативну компетентність можна розглядати як складну інтегративну якість особистості, яка опосередковує професійно-педагогічну діяльність, спрямовану на налагодження, підтримку і розвиток ефективного спілкування з клієнтом чи іншими учасниками соціального процесу.
34. Проаналізувати проблему професійного «вигорання» соціального працівника.
Вигорання найбільш небезпечне на початку свого розвитку. «Вигоряючий» співробітник, як правило, майже не усвідомлює своїх симптомів, тому зміни у його поведінці першими помічають колеги. Дуже важливо вчасно помітити такі прояви і правильно організувати систему підтримки для цих співробітників. Стрес (тиск, натиск) – це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника, незвичайної ситуації. Залежно від подразника, що діє на людину, розрізняють два види стресу: дистрес – за дії негативних емоцій та евстрес – за дії позитивних емоцій. Згідно визначенню ВООЗ «синдром вигорання-це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі і втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. Синдром професійного вигорання – найнебезпечніше захворювання тих, хто працює з людьми: вчителів, соціальних працівників, психологів, менеджерів, керівників, лікарів, медичних сестер, журналістів, політиків, пожежників, рятувальників і так далі, - всіх, чия діяльність неможлива без спілкування. «Емоційне згорання - плата за співчуття». Синдром вигорання включає в себе три основні складові: •емоційну виснаженість;•деперсоналізацію(цинізм);• редукцію професійних досягнень. Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п’ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких негативних симптомів (немає сил, енергії, особливо вкінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше подібного вона за собою не помічала. Третя стадія. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразки шлунку і депресій. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя.