17. Лексика за сферою вживання

За сферами вживання словниковий склад украïнськоï мови подiляється на загальновживану i спецiальну лексику, або лексику обмеженого вживання. Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До ïï складу нале жать слова, використовуванi всiма носiями лiтературноï мови. Це назв:

• предметів побуту (дверi, човен, молоток, вiкно, чоботи, сорочка, стiп, вiдро),

• процесiв труцовоï дiяльностi [нести, рiзати, пекти, читати),

• явищ природи (дощ, снiг, мороз, вiтер),

• людей, звiрiв, птахiв, риб, рослин (дочка, мати, дiти, голуб, ластiвка, окунь, щука, калина, верба),

• кольорiв, смакiв, почуттiв (зелений, солодкий, радiсть, жаль),

• розмiру, ваги (великий, важкий),

• вiйськових понять (вiйсько, куля, зброя),

• понять культури (пiсня, книга, мелодiя),

• суспiльно-полiтичних понять (держава,народ),

• чисел (два, п ятдесят) тощо.

Використання цих слiв нiчим необмежене, вони становлять актив ний словник украïнськоï мови i використовуються у всiх стилях, тому називаються стилістично нейтральними. Крiм основного лексичного фонду украïнськоï мови, є слова, використання яких обмежене або територiєю, або тiєю чи iншою сферою науки, технiки, мистецтва, виробництва. Такi слова належать до пасивного словника, використовуються лише в певних стилях i тому називаються стилiстично маркованими. Це дiалектна лексика, термiни, професiонапiзми, жаргонiзми. близькими до жаргонiзмiв є арготизми— слова, якi зазнали навмисних змiн вставленням складiв, додаванням звукiв тощо з метою утаєм ничити, зробити незрозумiлим для iнших їхній смисл. Наприклад: дулясник — вогонь, ботень — борщ, зивро — вiдро, хаза — хата, морзуля — цибуля. До пасивноï лексики належать також застарiлi слова (архаïзми та iсторизми) i неологiзми. Стилi украïнськоï мови мають своєрiднi лексичнi ознаки, спецiально дiбранi лек сичнi засоби, або стилiстично забарвлену лексику. Основу всiх стилiв становить мiжстильова (або нейтральна) лексика, вона зрозумiла для кожного. Стилiстично забарвлена подiляється на лексику усного мовлення, лексику писемного мовлення, офiцiйно-дiлового, публiцистичного та наукового стилiв. Окрему групу становить емоцiйна лексика — слова з позитивним чи негативним забарвленням (бiлявенький, дубище, хлопчисько). В уснорозмовному стилi видiляють також просторiчнi слова (бовдур, роззява, телепень, беркицьнутися).

18. Стилістичні можливості жаргону та арго у функ. Стилях укр. Літ мови

Образному відтворенню думок, почуттів, переживань сприяють синоніми, антоніми, омоніми, неологізми, архаїзми, діалектизми, варваризми, професіоналізми, жаргонізми, арґотизми.

Художній стиль – це особливий спо¬сіб мислення й усвідомлення дійсності. У ньому можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жар¬гонізмів та інших.

Публіцистичний - розмовно-кримінальним жаргон

Науковий – конфесійний - Особливо яскраво спостерігається поєднання публіцистичного, розмовного (а навіть і жаргонного) стилів у релігійному тексті будь-якої секти.

розмовний стиль починає все активніше взаємодіяти з жаргонами (кримінальним, професійними);

у книжкову (художню) лексику проникає розмовний стиль, елементи жаргону,

Багато стійких мовних елементів (слів та словосполучень) прийшло в літературу, кіно та публіцистику із кримінального жаргону (в натурі, по понятіях, немає базару, відстьобнути бабки, замочити, тощо).

Жаргон (франц. jargon, галло-романське gorgone — базікання) — слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, родом занять. Він має специфічну лексику і вимову, однак не має власної фонетичної і граматичної системи.

Арґо (франц. argot — жаргон) — це різновид мови, яка зрозуміла лише для посвячених, засекречена мова замкнутих соціальних груп і декласованих елементів. До арго вдавалися ремісники, лірники, мандрівні крамарі, а також злодії, жебраки, волоцюги.