53. Синтаксична омонімія. Причина виникнення. Види синтаксичної омонімії.

Омоніми (від гр. homos – однаковий і оnymа – ім’я) – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням.

Синтаксичні омоніми – однакові звукові комплекси, один з яких є словом, а другий – словосполученням: доволі – до волі, згори – з гори, про те – проте, з Риму – зриму.

У традиційному мовознавстві спостерігається незначна увага до синтаксичної омонімії, що зумовлено кількома причинами. По-перше, у порівнянні із лексичними та морфологічними омонімами синтаксичні не є такими очевидними, в більшості випадків синтаксично неоднозначні структури сприймаються однозначно, оскільки для їх розуміння залучається семантична інформація та контекст. А тому найчастіше такі типи неоднозначності розглядають у стилістиці, де йдеться про використання стилістичних засобів синтаксису. По-друге, тривалий час не було визначено єдиного підходу до представлення синтаксичної структури речення. Особливо нагальною постала проблема синтаксичної омонімії у контексті автоматичного опрацювання текстів природної мови: розроблювані системи автоматичного синтаксичного аналізу на вихід подають значну кількість синтаксично правильних речень, з-поміж яких необхідно вибрати доцільний варіант. Крім того, на сьогодні розвиток комп’ютерної лінгвістики дозволяє експериментально перевірити та оцінити наукові та практичні здобутки щодо цієї проблеми, зокрема для української мови, та визначити статус синтаксичної омонімії.

Явище, при якому у реченні виникає додаткове значення, не передбачене автором і зумовлене синтаксичними засобами, будемо називати синтаксичною омонімією. Омонімію синтаксичної структуру як двосторонньої одиниці можуть зумовлювати різні фактори: порядок розміщення слів у реченні, різний поділ речення на складові частини, омонімічність моделей, за якими будуються словосполучення, тип синтаксичного відношення між компонентами синтаксичної структури, або ж сукупністю перерахованих чинників.

Розглядаємо декілька типів синтаксичних омонімів:

• синтаксичні омоніми на рівні словосполучення,

• синтаксичні омоніми на рівні синтагми,

• синтаксичні омоніми на рівні речення (зокрема, між частинами складного речення),

• синтаксичні омоніми на рівні синтаксичних конструкцій (як-от, конструкцій із однорідними членами речення, поєднаними сурядним зв’язком).

Розрізняємо синтаксично неоднозначні структури і за типом синтаксичних відношень, що існують між головним та залежним компонентами синтаксичної структури, – об’єктні, атрибутивні, обставинні тощо.

54. Стилістичні можливості періоду тексту.

Період – це особлива синтаксична конструкція, побудована з гармонійно організованих частин, які, замикаючись у коло, створюють у логічному та інтонаційному плані цілком завершену й своєрідну одиницю мови.

Синтаксичні та стилістичні можливості періоду забезпечують йому широке вживання в усіх стилях мови. У художньому стилі період виступає як особлива форма образного змалювання навколишнього світу. Він використовується для вираження складного висловлювання, широкого змістом і глибокого щодо впливу на читача або слухача. У прозі це може бути початок розповіді, як правило, побудованої в піднесеній патетичній манері. Період часто виконує роль містка між двома діями, стає кульмінацією епізоду, часом – твору; допомагає виражати емоційно-експресивний стан людини. Широко використовується періодичне мовлення для відтворення пейзажів, картин природи, побуту.