38. Афористика. Групи афоризмів.

Афористика - сфера літератури, що охоплює дуже невеликі за обсягом твори: складаються з однієї фрази, рідше з двох-трьох. Такий твір виражає закінчену загострену думку, яка називається афоризмом, висловом, сентенцією.

Афоризм (грец. αφορισμός, означення, вислів) — короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, в якому думка сприймається слухачами або читачем.

Афоризмами можуть бути прислів'я, сентенції класичних авторів, крилаті вислови з літературних та філософських творів.

Літературний афоризм як самостійний жанр виник з народних прислів'їв та приказок, але різниться від них фіксованим авторством. Першим його зразком вважаються «Афоризми» Гіппократа. Відомий він і в києворуську добу («Моління Даниїла Заточника», XIII ст.). Особливого поширення афоризм набув у роки Ренесансу, досягнув смислової витонченості в епоху класицизму (Б. Паскаль, М. де Монтень, Ф. Ларошфуко).

Чимало влучних висловів українських письменників, де використані розмаїті стилістичні фігури, парадокси, метафори тощо, перетворилися на крилаті, вживаються як афоризми:

Любов к отчизні де героїть,

Там сила вража не устоїть (І. Котляревський).

Борітеся — поборете (Т. Шевченко).

Захочеш — і будеш.

В людині, затям,

Лежить невідгадана сила (О. Ольжич).

39. Класифікаційні ознаки префіксів та суфіксів. Властива ім. Синонімія та омонімія

Префікс — це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить звичайно для творення слів. Своє словотворче значення префікс виражає, приєднавшись до готового слова, тому похідне слово з префіксом завжди залишається в тій самій частині мови. Префікс надає похідному слову нового значення. Наприклад: весна — провесна, здоровий — прездоровий, просто — архіпросто, співати — проспівати, на­ співати, переспівати. Окремі префікси здатні виконувати роль творення форм одного і того самого слова і не вносять у його лексичне значення додаткових відтінків. Так, префікс най- служить для творення форми найвищого ступеня порівняння якісних прикметників і якісно-означальних прислівників: світліш — світліший — найсвітліший; безпечно — безпечніше — найбезпечніше. У дієсловах приєднання префікса змінює лексичне значення і, як правило, змінює

їх вид: могти — перемогти, стати — відстати, екзаменувати — переекзаменувати. Проте в гнізді однокореневих дієслів наявна видова пара, в якій безпрефіксне дієслово недоконаного виду, а з префіксом — доконаного виду і префікс не вносить зміни в лексичне значення: писати — написати, читати — прочитати, іти — прийти. Усі інші дієслова в межах зазначених споріднених дієслів (писати — записати, переписати, підписати…, читати — відчитати, підчитати, вичитати…, іти-відійти, зайти…) виконують словотворчу роль, видозмінюючи значення коренів.,

Примітки. 1. Більшість префіксів похідні від прийменників. Вони закріпилися за дієсловами і виражають відношення дії просторової орієнтації — вгору, вниз, всередину,

зовні (підвести, знизити, увійти, вибігти), напрямку руху і меж (відкривати, прибитися,

перестрибнути), міри вияву або тривалості (походити, поснідати) і т. д.

2. Префікси можуть бути багатозначними, їх значення зумовлюється взаємодією з коре­

нем слова. Наприклад, з дієсловами переміщення префікс при- означає наближення до

певного пункту: приїхати, пригнати, приволокти, а з дієсловами активної дії на предмет

він означає приєднання до чогось, накладання: приклеїти, примазати, приставити; пре­

фікс за- з різними дієсловами означає: раптову дію (закричати; застогнати), значне

поширення (зарясніти, закущитися), рух усередину чогось (забрести, забігти) або сту­

пінь вияву в часі (забігати, заходити, захапатися) тощо.

3. Префікси можуть вступати в синонімічні й омонімічні відношення. Наприклад: в

українській мові синонімічними можуть виступати префікси: за-, уві- (зайти в кімнату —

увійти в кімнату), зне-, обез- (знецінити — обезцінити). Синонімічні також деякі українські

префікси та префікси іншомовного походження: міжнаціональний — інтернаціональний.

Суфікс — це значуща частина слова, що стоїть відразу після кореня і служить

звичайно для творення слів. Своє словотвірне значення суфікс виражає тільки у

зв’язку з кореневою морфемою. Наприклад, суфікси -ець, -ист, -іст утворюють назви

осіб чоловічої статі за належністю до організації, партії, політичної чи наукової течії:

партієць, ідеаліст. Але в поєднанні з коренями слів, що позначають дії або предмети,

утворюють назви осіб за родом діяльності: шити — швець, таксі — таксист, піаніно —

піаніст. Суфікси -от(а), -ість, -изн(а), -інь у поєднанні з коренями прикметників, які

виражають ознаки або властивості предметів, утворюють назви абстрактних понять:

доброта, відважність, крутизна, просторінь.

Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня й одночасно граматично

оформлює разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його

до однієї із самостійних частин мови: слова трійка, казка, синька належать до імен­

ників, бо їх корені (тр-и, каз-а-ти, син-ій) граматично оформлені іменниковим су­

фіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а. Видозміна ко­

реневого значення в похідних словах поєднується з видозміною їх граматичного

оформлення як іменників. Суфікси розподілені між частинами мови, закріплені за

певними групами (словотвірними типами) слів у межах частини мови. Наприклад, су­

фікси -ар(-яр), -ич, -ець, -ин, чш н, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист , -іст є за­

собами творення іменників, що позначають осіб за родом їхньої діяльності, фахом;

-я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- засобами творення якісних прикмет­

ників; суфіксами -її-, -і-, -а-, -ва-, -ува-(-юва-) творяться дієслова; -о, -е, -чі — при­

слівники. Окрему групу складають суфікси, що служать для творення форм слова, тобто ви­

конують не словотвірну, а граматичну роль. При словотворенні суфікс уточнює речове

значення кореня, внаслідок його приєднання з’являється нове слово: вітер — вітряний

правда — правдист. Коли утворюються форми одного і того самого слова, суфікс не ви­

дозмінює значення кореня. Наприклад, формотворчими є суфікси -ш-, -іш- у при-

кмешиках для творення форм вищого і найвищого ступенів (тонкий — тонший —

найтон-ший; червоний — червоніший — найчервоніший); у прислівниках для творення

таких самих форм (вільно — вільніше — найвільніше); суфікси -уч-(-юч-), -ач-(-яч-), -л.

-н-(-ен~), чи- у дієсловах для творення форм дієприкметників (ріжучий, висячий,

запрілий, зведений, забутий); -учи(-ючи), -ачи(-ячи), -ши, -вши — для творення

дієприслівників (їдучи, стоячи, принісши, пізнавши) та деякі інші, що служать для

творення дієслівних форм (наприклад, недоконаного виду від доконаного:

переказати — переказувати, відпрацювати — відпрацьовувати).

Примітка. Суфікс, як правило, стоїть перед закінченням. Після закінчення може

стояти тільки постфікс -ся в дієсловах (училШся,уч[у\ся) та словотворчі морфеми, похідні

від часток, що пишуться через дефіс (так\ий\-от, якіимиІ-небудь. сідай\те\-но.

заидїітьі-бо).