3. Модель розвитку організації л.Грейнера.
В своїй моделі Грейнер аналізує наведені нижче фактори як найважливіші для розвитку організації:
вік організації;
розмір організації;
етапи еволюції;
етапи революції;
темпи зростання галузі.
Автор моделі вважає, що розвиток організації проходить через п'ять еволюційних етапів, які змінюють один одного внаслідок виникнення специфічних криз, що приводять до революційних перетворень в організації. Послідовність етапів і криз показана на рис. 2.18 [13].
Рис.2.18. Етапи ЖЦО по Грейнеру
На першому етапі більшість компаній переважно зосереджені на технології або на підприємництві і досить малу увагу приділяють менеджменту. Для даного етапу характерні низькі оклади для працівників, а контроль здійснюється в залежності від реакції ринку.
Для другого етапу притаманно введення функціональної структури за для виділення окремих видів діяльності та її виконання вузькопрофільним спеціалістами. Здійснюється налагодження компенсаційної системи та комунікаційних зв’язків в середині організації, відбувається прийняття відповідальності, що пов’язана з виконанням своїх посадових обов’язків.
Третій етап характерний делегуванням повноважень та перерозподілу відповідальності серед виконавців. Для підвищення мотивації використовуються бонуси та участь в прибутках. Керівництво згори здійснюється у разі відхилень, а структура організації поповнюється новим структурними одиницями, як на місцевому, так і на регіональному рівні.
Четвертий етап характерний децентралізацією та координацією дочірних організацій з основною, налагоджуються формальні процедури та зв’язки.
Для п’ятого етапу притаманні швидкі вирішення проблем шляхом командних методів, створення робочих команд та прив’язка винагороди до командних результатів та заохочення нових технологій.
Відзначимо, що в моделі Грейнера розвиток організації фактично ототожнюється з її ростом, і в цілому ця модель може бути застосована тільки до дуже великих компаній. Ясно, що такий підхід до опису життєвого циклу накладає серйозні обмеження на застосовність моделі, що проявляється, зокрема, в тому, що сам автор не зміг сформулювати, якого роду криза має піти за стадією співпраці.
Крім того, характеризуючи відповідні етапи життя організації, автор моделі розглядає майже виключно питання управління (або, як він їх називає, управлінські практики).
Типи управлінських практик на різних стадіях розвитку організації підсумовані в табл. 1. Фактично це означає, що модель Грейнера описує не розвиток організації, а трансформацію з часом її системи управління, що є другим обмеженням моделі.
Розглянемо типи управлінських практик на різних стадіях розвитку організації (табл. 1.18).
Таблиця 1.18.
Управлінські практики на різних стадіях розвитку організації
|
Тип практики |
Стадія 1 |
Стадія 2 |
Стадія 3 |
Стадія 4 |
Стадія 5 |
|
Пріоритет менеджменту |
Виробляти та продавати |
Ефективність операцій |
Розширення ринку |
Консолідація організації |
Вирішення проблем та інновації |
|
Організаційна структура |
Неформальна |
Централізована та функціональна |
Децентралізована і побудована за географічним принципом |
Лінійно-штабна та продуктові групи |
Матриця команд |
|
Стиль вищого керівництва |
Індивідуалістичний та підприємницький |
Директивний |
Делегуючий |
Сторожовий пес |
Партисипативний |
|
Система контролю |
Ринкові результати |
та центри витрат |
Звіти та центри прибутків |
Плани та центри інвестицій |
Постановка загальних цілей |
|
Акцент на винагороді менеджменту |
Участь у власності |
Оклади та їх збільшення за заслуги |
Індивідуальні бонуси |
Участь у прибутках та опціони у акціях |
Командні бонуси |