2.Філософія самозбереження в стратегії підприємництва.

Між організацією і зовнішнім середовищем може бути або взаємозв'язок (успіх організації), або протиставлення (банкрутство організації).

Взаємодія створюється шляхом формування асоціацій, союзів і т.п., формування свого лобі в уряді або інших впливових організаціях для реалізації своїх корпоративних інтересів. Кожний керівник, звичайно, розуміє необхідність підвищувати стійкості своєї організації й робить це в силу своїх знань або професійно, або на рівні здорового глузду. При цьому результати можуть бути зовсім різні (табл.2.7).

Таблиця 2.7.

Результати діяльності організації при різних рівнях формування внутрішніх і зовнішній ресурсів

Рівень формування		Результат діяльності організації
внутрішніх ресурсів організації	зв'язків (ресурсів) із зовнішнім середовищем
Професійний	Професійний	Успіх
Професійний	Здоровий глузд	Банкрутство
Здоровий глузд	Професійний
Здоровий глузд	Здоровий глузд

Як показує практика, основна діяльність керівників нових організацій проходить поза їхніми організаціями, у зовнішньому середовищі, яке зустрічає керівника « по одежинці», обумовленою величиною статутного капіталу, величиною й структурою основних засобів, положенням на ринку, конкурентноспроможністю продукції і діловими зв'язками. Керівники багатьох ТОВ і ЗАТ мають невеликий статутний капітал у вигляді зношеного устаткування, неукомплектований склад основних засобів, орендовані приміщення, романтичні уявлення про конкурентну спроможність майбутніх виробів і нестабільні ділові зв'язки.

При роботі із зовнішнім середовищем можуть використовуватися чотири стратегії:

• пасивно-індивідуальна;

• пасивно-колективна;

• активно-індивідуальна;

• активно-колективна.

Пасивно-індивідуальна стратегіязаснована на очікуванні партнерів та пропозицій для заповнення вільних ниш в діяльності сторонніх організацій. Ця стратегія передбачає проведення помірної рекламної компанії. В цьому випадку зовнішнє середовище не пред’являє серйозних потреб до параметрів організації.

Зовнішнє середовище по першій стратегії звужується до 1 – 2 організацій. Основна особливість стратегії – підприємницький ризик. Стратегія є плідною, коли підприємець, він же керівник, сприймає свій бізнес як пробу своїх ідей і можливостей. При цьому він повинен мати постійне джерело існування поза цією організацією. У випадку, коли ця стратегія використовується керівником в основній організації, то для колективу створюються непередбачені перспективи. Це звичайно призводить або до банкрутства й ліквідації організації, або до зміни стратегії.

Пасивно-колективна стратегіязаснована на зацікавленості держави або якого-небудь суспільства в розвитку певної сфери виробництва товарів, послуг, інформації, знань у конкретній області. Ця стратегія є плідною для керівників, які можуть створити організацію під цю кампанію. При цьому керівники без яких-небудь витрат одержують із боку зовнішнього середовища добре розвинену інфраструктуру. Цю стратегію називають «іти в колії». Вона може забезпечити мінімальний ризик, середні доходи й час діяльності 3 – 5 років. Стратегія плідна для організацій, що працюють у сфері традиційних послуг при високому рівні ручної праці. Однак при крайній пасивності стратегії організація може перетворитися в «дійну корову» навколишнього середовища.

Активно-індивідуальна стратегія– це стратегія постійного пошуку фірмою своєї ніші в науці, технології й інформації. У результаті знаходження потрібної ніші в потрібний час керівник забезпечує стабілізацію й розвиток виробництва продукції. Дана стратегія є плідною для молодих активних керівників невеликих організацій.

Активно-колективна стратегіяприпускає створення керівником власної інфраструктури під власну організацію (організацію – лідер). Ця стратегія заснована на пошуку областей зацікавленості для створюваної їм інфраструктури. При цьому організація-лідер відіграє активну роль, а інфраструктура – пасивну.

Стратегія є плідною для керівників, які можуть у силу власних знань і природжених якостей створити свою інфраструктуру. Таких керівників називають зараз «нові росіяни». Робота із притягнутими організаціями вимагає від керівника, щоб стратегія цих установ сполучалася з активно-колективною стратегією організації - лідера. Це значить, що притягнуті організації повинні мати в основному пасивно-колективну, у крайньому випадку – пасивно-індивідуальну стратегію. В усі інших комбінаціях сумісності не буде.

Від стабільності організацій до стабільності суспільства – професійний результат реалізації закону самозбереження.

3. Закон розвитку

Розвиток – безповоротна,направлена,закономірна зміна матерії із свідомістю. Розрізняють дві форми розвитку:

• Еволюційну,пов’язану з послідовними кількісними і якісними змінами(зміна свідомості поєднується зі зміною матерії);

• Революційну,що характеризується стрибкоподібним несвідомим переходом від одного стану матерії до іншого,або стрибкоподібною зміною свідомості без належної зміни базису.

Виділяють прогресивний і регресивний розвиток. Прогресивний розвиток-перехід від нижчого до вищого,від менш до більш досконалого .Регресивний розвиток-деградація,зниження рівня знань і відносин,перехід до виживших себе або вже пройдених форм і структур.

Прогрес і регрес тісно пов’язані між собою і складають діалектичне єдинство. Без регресу нема прогресу,і навпаки.

Розвиток організації обумовлено наступними факторами:

• Зміна зовнішнього середовища(економіка,політика,етика,культура і інші),

• Зміна внутрішнього середовища(переміщення робітників,перехід на нові технології та інше),

• Потрібності і інтереси людини і суспільства(потреба у самовираженні і само проявлені людини,потрібність у додатковому продукті суспільства і інше),

• Старінням і зносом матеріальних елементів(обладнання,людини,технології),

• Зміна екології(забруднення або очищення середовища,скорочення або збільшення флори і фауни).

• Технічним процесом,

• Глобальним станом світової глобалізації.

Закон розвитку відноситься до об’єктивних законів організації. Тому в практиці його реалізації є 3 варіанти.

1варіант:керівник і підлеглі нічого не знають про закон розвитку

Результат стихійної дії закону.У будь-якій організації у керівників і персоналу постійно відчувається прагнення забезпечити стабільність шляхом нарощення ресурсів на будь-який випадок. І це прагнення є зрозумілим і життєвим. У кожній сімї є одяг,книги,посуд і т.д.,які використовуються дуже рідко,а деякі не використовуються з дня покупки. Наші знання,отримані в інститутах і університетах,також частково є баластом і поступово забуваються. А на цю продукцію іде процес безсистемного нарощення потенціалу. Таким чином,по замовчуванню іде процес безсистемного нарощування потенціалу. Так,на етапі проникнення(див рис.3.12.,етап Е₂) у робітників і керівників будь-якої організації є романтичне представлення про майбутні конкурентні можливості і прибутковості їхньої продукції. Це буде підштовхувати до інтенсифікації і розширення виробництва,залучення додаткових інвестицій. Характер нахилу кривої проникнення буде наближатися до революційної форми (див. початок параграфу). Вантаж накопиченого потенціалу в організації знизити її маневреність або,навіть,не дозволить їй вийти на етап росту,і коефіцієнт етапу (Е₃) буде дуже малим. Використавши всі ресурси,компанія може перервати свій життєвий цикл.

2 варіант:керівник знає про закон,а його підлеглі ні.

Результат дії закону.Основу діяльності керівника буде складати бізнес-план у рамках якого розробляється ресурсне забезпечення по етапах життєвого циклу продукції. Тому запасів практично немає бути. Відсутність запасів буде сприйматися персоналом негативно і персонал буде приймати міри по їх створенню. У керівників, спеціалістів і робочих ряду організацій завжди є недоторканий запас ресурсів,з яким вони почувають себе більш впевненими. Однак,ці запаси вимагають додаткових площ, охорони і т.д. У професійного керівника дуже тяжке завдання-переконати підлеглих у непотрібності додаткових ресурсів. Таким чином цей варіант є тяжким для керівника. Результати дії закону розвитку будуть залежати від ряду факторів,у тому числі від стилю керівництва,авторитету керівника,зацікавленості робітників.

3 варіант:керівник і підлеглі знають про закон розвитку і можуть ним керувати.

Результат дії закону:буде проявлятись у зниженні собівартості виробництва і збільшення оборотності оборотних засобів. При цьому весь персонал у рамках своїх повноважень і відповідальності,вносить свій вклад в позитивну дію закону. Практично реалізуються плани поставок сировини,обладнання,комплектуючих виробів у конкретний час,у конкретному місці. Наприклад,реалізуються метод виробництва «з коліс»,коли всі необхідні вироби для виробництва привозять від постачальників в потрібний час і місце. При такому методі компанія може суттєво зменшити складські приміщення і число обслуговуючого персоналу.

4. Бізнес-план-основа ефективної реалізації закону розвитку

Бізнес-план-є правонаступником відомого серед багатьох поколінь економістів колишнього СРСР промфінтехплану(промислово-фінансового-технологічного плану). Однак, промфінтехплан - лише технократичний документ,розрахований тільки на спеціалістів,а бізнес-план-поєднання фонової (пояснювальної ) інформації популізму зі строгою системою розрахунків промфінтехплану. Він розрахований на широке коло спеціалістів,кожен з яких знайде у ньому цікаву інформацію.

При складанні бізнес-плану застосовуються різні активізуючі методи,наприклад, «мозковий штурм», «питання і відповіді».

Особливості бізнес-плану для формування результатів діяльності організації полягають у наступному:

• Процес складання плану і детальний аналіз,який передує його написанню вимагає тверезо подивитися на нову справу у всіх деталях;

• Кінцевий продукт плану-головний результат,що допомагає керувати організацією і довести справу до успішного завершення;

• Бізнес-план – добрий спосіб донести ідеї керівника до свідомомсті інших людей.

Типова структура бізнес-плану включає наступні розділи:

1.Титульний лист

1. Назва і адрес фірми;

2. Імена та адресзасновників;

3. Сутність пропонованого проекту

4. Вартість проекту

5. Посилання на секретність

2.Вступна частина:основні положення пропонованого проекту(3-4ст.)

3.Аналіз положення справ у галузі

1. Поточна ситуація і тенденції її розвитку

2. Потенційні конкуренти

3. Потенційні споживанчі

4.Сутність пропонованого проекту

1. Продукти

2. Послуги

3. Приміщення під офіс;обладнання для нього

4. Адміністративний і виробничий персонал

5. Відомості про підприємця і його партнерів

5.Виробничий план

1. Опис виробничого процесу і перелік операцій,які пропонується доручити субпідрядникам

2. Виробничі приміщення

3. Станки і обладнання

4. Постачальники сировини

6.План маркетингу

1. Ціни

2. Канали збуту

3. Реклама

4. Прогноз нової продукції

5. Цільові показники

7.Організаційний план

1. Форма власності

2. Відомості про партнерів або основних пайовиків

3. Міра відповідальності партнерів(пайовиків)

4. Відомості про членів керівного складу

5. Організаційна структура,розподіл обов’язків

8.Оцінка ризиків

1. Слабкі сторони свого підприємства

2. Вірогідність появи нових технологій

3. Альтернативні стратегії

9.Фінансовий план

1. План розходів і доходів

2. План грошових надходжень і платежів

3. Балансовий план

4. Точка окупності

5. Джерела і використання засобів

10.Додатки

1. Листи

2. Копії контрактів,ліцензії і т.д

3. Прейскуранти постачальників

Бізнес-план служить важливим інструментом отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Використана література:[3, 4, 7, 8, 9,10, 13, 19, 23].