- •Лекція 1. Основи теорії організації
- •2. Поняття об’єкту та предмету наукового дослідження.
- •4. Основоположні ідеї теорії організації
- •Лекція 3. Парадигма сталого розвитку та її вплив на управління організаціями
- •1. Сутність та зміст корпоративної соціальної відповідальності.
- •Мотивація соціальної відповідальності з позиції власника
- •1. Концепція tqm в управлінні організаціями.
- •Характеристика вітчизняних систем управління якістю
- •4. Міжнародні стандарти якості iso серії 9000.
- •Порівняння принципів tqm та дсту iso серії 9000
- •5. Інтегрована система менеджменту як інструмент досягнення довгострокових цілей (iso 9001, iso 14001, ohsas 18001, sa 8000).
- •Iso 14001
- •1. Закон самозбереження.
- •Характеристика рівнів самозбереження
- •2.Філософія самозбереження в стратегії підприємництва.
- •Результати діяльності організації при різних рівнях формування внутрішніх і зовнішній ресурсів
- •Лекція 8. Закони другого рівня
- •1. Принципи як найважливіша категорія науки управління.
- •2. Принципи управління організацією (за а. Файолем).
- •3. Принципи статичного та динамічного стану організації
- •Лекція 10. Системний підхід до управління організацією
- •1. Базові положення системного підходу.
- •Характеристика організацій механістичного та органічного типів
- •Формулювання стратегічної місії організації
- •Класифікація цілей організації
- •Матриця swot-аналізу
- •Матриця pest - аналізу
- •Таблична форма для проведення step-аналізу
- •4. Взаємозв'язок факторів зовнішнього та внутрішнього середовища організації.
- •Аналіз визначення економічної безпеки підприємства
- •3. Функції корпоративної культури.
- •4.Світовий досвід формування корпоративної культури організацій.
- •Лекція 16. Цінності як основа культури організації
- •1. Поняття розвитку організації.
- •Таблиця 1.17 Видові прояви процесів розвитку на підприємстві
- •1. Основні положення концепції життєвих циклів організації, її етапи та характерні ознаки.
- •2. Розвиток організації згідно концепції і. Адізеса.
- •3. Модель розвитку організації л.Грейнера.
- •Управлінські практики на різних стадіях розвитку організації
- •4. Розвиток підприємства згідно з концепцією “кризового розвитку”
1. Закон самозбереження.
Закон самозбереження свідчить, що будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, отже, економніше витрачати свій ресурс.
Самозбереження визначається як прагнення зберегти своє життя, забезпечити себе від чого-небудь. Прагнення зберегти своє життя в справжньому значенні цього слова властиво системам, що відносяться до класу живих. Живими називаються системи, які наділені біологічними функціями, такими, як народження, смерть і відтворювання. Іноді поняття «народження» і «смерть» пов'язує з неживими системами при описі процесів, які як би схожі на життєві, але не характеризують життя в її біологічному значенні. Так, поняття «життєвий цикл» застосовано до товарів, технологій і т.д. Зрозуміло, що застосування закону самозбереження до живих і неживих організацій має свої особливості. Але і для живих організмів різного рівня складності механізм реалізації закону самозбереження різний.
Системи функціонують, як правило, в умовах безперервних дій зовнішнього середовища. До них додаються і всілякі внутрішні «недоліки». Тому досягнення складною системою певного стану рівноваги і перебування в цьому стані протягом тривалих проміжків часу — це швидше виключення, ніж правило, це межа, до якої частіше за все вдається лише наблизитися. І навіть наближення до цієї межі вимагає від системи багато якостей, які в комплексі можна визначити як стійкість системи. Таким чином, стійкість — це здатність системи функціонувати в станах, близьких до рівноваги, в умовах постійних зовнішніх і внутрішніх збурюючих дій. Ясно, що стійкість є обов'язковою властивістю кібернетичних систем, оскільки рівновага розуміється в широкому значенні і по суті стикається з цілеспрямованістю.
Поняття стійкості відноситься і до структури, і до функцій системи. При цьому стійкість структури первинна по відношенню до стійкості функціонування.
На основі всього сказаного можна зробити ряд висновків, характеризуючих механізм дії закону самозбереження. По-перше, самозбереження є виживання системи через підтримку її цілісності, стану жвавої рівноваги і стійкості, економного використання ресурсного потенціалу. По-друге, самозбереження безпосередньо пов'язано з пристосовуванням системи як до внутрішніх, так і до зовнішніх змін. По-третє, необхідними умовами самозбереження виступає зростання і розвиток організації.
Становлять практичний інтерес сім рівнів самозбереження (табл. 1.7).
Якщо в організації серйозно поставлена аналітична робота, то її фахівці здатні раніше розпізнати небезпеку, що насувається, оперативніше відреагувати на неї і з більшою ймовірністю уникнути або зменшити неприємності. Американські вчені виділяють дві явно виражені фази розвитку організацій:
падіння, яке триває в середньому 2,8 року (2 – 2,5),
підйом, що триває протягом 3 років (1,1 – 7,7).
У керівників організації при своєчасному розпізнаванні негативних тенденцій у своїй організації є достатньо часу для реалізації необхідних рішень (час підйому або час спаду).
Знання закону самозбереження необхідно для служби безпеки організації й особистої безпеки її керівників. Забезпечення безпеки має два аспекти: оперативний і стратегічний. Оперативний аспект передбачає організацію охорони організації і її підрозділів, матеріалів і готової продукції. Стратегічний аспект вимагає проведення аналітичної роботи, щоб не допустити виникнення загрози організації і її керівникам. Ця робота пов'язана насамперед з визначенням рівня самозбереження організації. Так, при рівнях 3, 4 і 5 самозбереження ймовірність загроз буде значно менше, ніж при 1, 2, 6 і 7.
Таблиця 1.7.