Характеристика рівнів самозбереження

Рівень	Діапазон значень, %	Коментарі
1	(-1000) – (-100)	Організацію слід негайно ліквідувати
2	(-40) – (-10)	Для старих організацій переглянути цикли підйому й спаду. Загальна тенденція – ухвалення рішення про ліквідацію або реорганізацію. Для нових організацій – або ліквідація, або підключення нових джерел утримання
3	0	Для старих організацій – це сигнал до прийняття радикальних рішень. Для нових – це звичайна боротьба за виживання
4	10– 20	Нормальна ситуація в ринковій економіці
5	100– 200	Ситуація, яка позитивно впливає в ринковій економіці
6	300– 400	Організація перебуває в штучно пільгових умовах. Це сигнал до швидкої розплати (покаранню)
7	500– 1000	Організацію слід негайно ліквідувати

Закон самозбереження, як вже відзначалося вище, відноситься до об'єктивних законів. Тому в практиці його реалізації є три варіанти.

Перший варіант: керівник і підлеглі нічого не знають про закон самозбереження.

Результат стихійної чинності закону.Доки організація, по уявленням керівника й персоналу, функціонує успішно, закон себе практично не проявляє й не турбує керівника. При підвищенні несприятливих впливів (збільшується енергія ліквідації) організація всім колективом починає опиратися (підвищувати енергію втримання). Найчастіше такий опір носить спонтанний і кримінальний характер (збільшення тривалості робочого дня, конфлікти, підробка фінансових документів і т.д.). Природнє прагнення швидко наростити енергію втримання призводить до невиправданих і часто непоправних витрат. Наприклад, беруть термінові кредити під більші відсотки, залишаючи в якості застави готову продукцію або ліквідну нерухомість. Не завжди організації вдається розплатитися із кредиторами в строк. Чинність закону приводить до швидкого зменшення енергії втримання.

Другий варіант:керівник знає про закон, а його підлеглі ні.

Результат чинності закону.У статичному режимі, коли спостерігається стабільність у перевазі енергії втримання над енергією ліквідації, керівник лише спостерігає за змінами в сприятливих рівнях самозбереження й формує потенційні ресурси втримання. Персонал при цьому взагалі не цікавиться самозбереженням і не формує довгострокових ресурсів виживання. При переміщенні організації в несприятливі рівні персонал почне активізуватися: частина працівників покине організацію, зменшивши тим самим енергію втримання, а інші будуть поспішно пропонувати керівникові сумнівні варіанти нарощування енергії втримання або ослаблення енергії ліквідації. Для керівника це дуже тяжкі часи.

Третій варіант:керівник і підлеглі знають про закон самозбереженні.

Результат чинності законубуде сприятливим для організації. Усі працівники в рамках своїх повноважень і відповідальності заздалегідь припускають, що організація в умовах ринкової економіки може опинитися в несприятливих умовах. Цінуючи своє робоче місце, вони в плановому порядку поступово створюють нові ресурси, зміцнюють старі зв'язки, знижують негативні впливи, що обурюють, або переводять їх на користь собі.

Перший варіант представляє типову сумлінну роботу на рівні здорового глузду. Третій варіант характеризує професійний підхід до діяльності організації. Механізм дії й кінцеві результати при цих варіантах суттєво різняться.

Образно чинність закону самозбереження можна представити у вигляді наступного сценарію: роль закону виконує міліціонер муніципальної міліції, що стежить за порядком; роль організації – людина, що йде пішки в контрольованому районі. Якщо людина добре одягнена і йде спокійно (аналог організації з великими ресурсами втримання), то міліціонер їми не цікавиться й не чіпає. Якщо людина одягнена абияк і ще біжить (аналог організації з великими ресурсами ліквідації), то міліціонер їм зацікавиться, відведе у відділок і буде з ним розбиратися.