Разное / Конфліктологія

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КОНФЛІКТОЛОГІЯ

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Видання друге, доповнене

Одеса

ОДУВС

2010

УДК 316.48(075) ББК 88.53я7 К652

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для вищих навчальних закладів Лист № 1.4/18-Г-940 від 19.10.2006 р.

Рекомендовано до друку Вченою радою Одеського державного університету внутрішніх справ

Протокол № 6 від 25.02.2010 р.

Авторськийколектив: А.І. Берлач, В.В. Кондрюкова, В.О. Криволапчук, О.Г. Поліщук

Рецензенти:

В.Д. Берназ, доктор юридичних наук, професор, Одеський державний університет внутрішніх справ;

Т.П. Вісковатова, доктор психологічних наук, професор, академік Української академії наук, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова;

О.М. Шевченко, кандидат психологічних наук, Житомирський національний агроекологічний університет.

Конфліктологія : навч. посіб. / А.І. Берлач, В.В. Кондрюкова, К652 В.О. Криволапчук, О.Г. Поліщук; - ОДУВС – вид. 2-ге, доповн. -

Одеса : ОДУВС, 2010. – 162 с.

Посібник є експериментальним виданням, в якому за модульним принципом викладено основи конфліктології, характеристика конфліктів, причини їх виникнення і стадії розвитку, форми прояву, функції і значимість у соціально-економічній та інших сферах життя суспільства. Визначається технологія управління конфліктами, вибір оптимальних способів і методів вирішення конфліктних ситуацій, роль керівника в профілактиці конфліктів. Трактуються питання запобігання конфліктам, шляхи їх вирішення за допомогою третьої сторони.

Видання розраховано на курсантів, слухачів та студентів вищих навчальних закладів, а також для широкого кола читачів, які цікавляться питаннями конфліктології.

УДК 316.48(075) ББК 88.53я7

©Берлач А.І., Кондрюкова В.В., В.О. Криволапчук, О.Г. Поліщук, 2010 ©ОДУВС, 2010

2

§1. Формування конфліктологічних ідей ………………………………………… 10

§2. Становлення конфліктології як науки ……………………………………….. 13

§ 3. Розвиток конфліктології в рамках психологічної науки …………………… 17

§4. Конфліктологія й правознавство ……………………………………………… 20

§5. Формування вітчизняної школи конфліктології …………………………….. 22

§1. Конфлікт як предмет дослідження …………………………………………… 34

§2. Динаміка конфлікту …………………………………………………………… 48

§3. Типологія конфлікту ………………………………………………………….. 53

§4. Поняття, природа, зміст політичних конфліктів…………………………….. 57

§5. Причини конфліктів …………………………………………………………… 74

§6. Функції конфліктів ……………………………………………………………. 77

§1. Сутність системи управління конфліктами …………………………………. 87

§2. Загальні принципи і методи управління конфліктами ……………………… 91

§1. Сутність процесів розв’язання й урегулювання конфліктів ……………….. 115

§2. Стратегії поведінки у конфлікті ……………………………………………… 119

§7. Участь третьої сторони у переговорному процесі …………………………. 138

§8. Етапи проведення переговорів за участю третьої сторони і їх оцінка ……. 140

3

ВСТУП ДО ДИСЦИПЛІНИ

Подобається нам чи ні, але ми живемо в країні, рівень агресивності котрої значно перевищує рівень агресивності деяких західних країн. Тому, як це не сумно, нам припадає мати справу з більшою кількістю конфліктних співрозмовників і справлятися з більшою кількістю власного роздратування, що виникає в процесі такого спілкування. Ця ситуація є наслідком багатьох причин. Найчастіше це пов'язано з високим рівнем тривожності, який призводить до невпевненості й чутливості до впливу різноманітних неприємностей, які відбуваються навколо.

У нашій країні чинником, що найбільшою мірою сприяє високому рівню тривожності, є економічна і політична нестабільність. Відчуття ворожості зовнішнього світу переноситься на всіх оточуючих, впливає на культуру поведінки людини.

Безумовно, ми не можемо швидко змінити економічну ситуацію, щоб всі відчули себе впевнено. Ми не можемо звільнити всіх від хвилювань, що травмують. Ми не можемо швидко змінити рівень культури і навчити всіх ефективним навичкам спілкування. Але ми можемо навчитися з розумінням ставиться до конфліктних си-

туацій і використовувати ефективні прийоми, що дозволяють їх вирішити. Конфлікт – це важлива сторона взаємодії людей у суспільстві, він існує стільки,

скільки існує сама людина. Це форма відносин між суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями, інтересами і потребами. Кожний з нас інтуїтивно розуміє, що таке конфлікт, але ці знання не захищають від його виникнення. Конфлікт є звичним явищем суспільного життя. Ми не повинні заспокоювати себе за допомогою міфу про загальну гармонію інтересів. Суспільство досягне більш ефективних результатів у своїх діях, якщо не буде закривати очі на конфлікти, а буде дотримуватися певних правил, направлених на їх регулювання. Суть цих правил у сучасному світі в тому, щоб не допустити насильства, як засобу вирішення конфлікту, добитися взаєморозуміння між сторонами, які задіяні у конфлікті. Знання конфліктології потрібне кожній людині в суспільстві, кожному керівнику, вихователю, педагогу, оскільки це сприяє гармонізації людських стосунків.

Цей навчальний посібник присвячений вивченню актуальних теоретикометодологічних і практичних проблем науки конфліктології. Специфіка запропонованого курсу полягає у невеликій за обсягом кількості аудиторних годин (занять) і вивченні більшої його частини самостійно.

Запропонований навчальний посібник, складений з урахуванням характеру дистанційної форми навчання, спрямований на використання проблемного методу в опануванні змісту курсу, а також підготовлений на основі сучасних матеріалів, які висвітлюють різноманітні аспекти діяльності по управлінню конфліктом. Лише глибоке і всебічне вивчення всіх аспектів цієї діяльності сприятиме оволодінню “азбукою” конструктивного вирішення конфліктів.

Навчальне видання має на меті викликати інтерес до конфліктології і допомог-

ти студентам в опануванні цього теоретичного курсу.

Актуальність конфліктології як науки безперечна. Проблема дослідження конфліктів набула особливого значення нині. Наше суспільство і суспільні науки тривалий час ігнорували конфлікти, внаслідок чого владні структури не володіли науковою методологією вивчення, регулювання і прогнозування конфліктів. Демократичні перетворення відкрили двері для стихії конфліктного розмаїття в усіх сферах сучасного життя. Ці обставини потребують подальшого розвитку конфліктології в її теоретичній і прикладній формах. Саме в такому напрямку ми й пропонуємо її вивчати.

4

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПОСІБНИКОМ

Навчальний посібник “Конфліктологія” розроблений на основі базових навчальних програм із врахуванням вимог керівних документів Міністерства освіти і науки України. В ньому ми поєднали різні думки і погляди на конфлікт фахівців філософії, соціології, психології, історії, права та ряду інших соціальних і гуманітарних наук. При викладенні теоретичного матеріалу ми спиралися на досягнення цих наук, синтезуючи все, що відноситься до її предмету.

Метою вивчення курсу “Конфліктологія” є озброєння студентів сучасними теоріями з конфліктології, розвинення вміння застосовувати їх у профілактиці і вирішенні конфліктів у всіх сферах життєдіяльності людини.

Програма складається з двох розділів. Перший розділ спрямований на висвітлення етапів становлення конфліктології як науки та сучасних теорій конфлікту. Другий розглядає можливість застосування теоретичних положень конфліктології для надання консультативної і посередницької допомоги у профілактиці, урегулюванні і розв’язанні конфліктів.

Дистанційна освіта передбачає формування у студентів стійких навичок самостійної роботи, щодо оволодіння теоретичним і практичним матеріалом даного курсу, індивідуальної роботи з правовими актами, першоджерелами, а часто й матеріалами засобів масової інформації і публіцистики.

Саме тому, ознайомившись зі структурою навчального посібника, кожного залікового модуля, який включає окремі навчальні модулі, студенту слід звернути увагу на дидактичні матеріали, якими є зміст дидактичної одиниці, анотація модуля, матеріали для вивчення, перелік нормативно-правових актів, основної, додаткової і факультативної літератури з тим, щоб сформувати початкову уяву про те, на що прийдеться робити наголос при опрацюванні змісту того чи іншого модуля.

Вивчення модуля слід розпочати з виконання тест-допуску, для пошуку відповіді на які слід використовувати набуті знання з фундаментальних дисциплін, що вивчаються студентами згідно навчальної програми або ж з попереднього модуля. Рівень складності тест-допуску є середнім, а тому не викликає проблем для його виконання. Лише після цього можна починати з’ясовувати основний зміст модуля. Його опанування завершується виконанням поставлених завдань для самоконтролю, причому останнє виконується в письмовій формі. Відповіді на 70–80 % поставлених питань слід шукати у змісті модуля, а решти – в рекомендованій нормативно-правовій і навчально-методичній літературі, яка пропонується до кожного залікового модуля.

Контрольним підсумком опанування студентами змісту навчального модуля є виконання ними підсумкового тесту, за результатами якого можна судити про готовність студентів самостійно аналізувати і вирішувати конкретні конфліктні ситуації. Це навіть допоможе студентам з’ясувати свої особистісні якості, визначить їх рівень комунікабельності, вміння формувати, висловлювати, а іноді й відстоювати власну точку зору з тих чи інших проблемних питань.

Для допуску до складання заліку студент повинен надати викладачу робочий зошит з відповідями на питання всіх тестів-тренінгів, а також питання окремих модулів, у яких чітко поставлено завдання про необхідність виконання письмової роботи.

5

За результатами вивчення курсу “Конфліктологія” студенти повинні:

знати:

-історичні витоки та методологічні принципи становлення конфліктології як науково-прикладної дисципліни,

-зміст, класифікацію, структуру й динаміку конфліктів;

-характерні ознаки прояву конфлікту;

-функції конфліктів та їх спрямованість;

-причини виникнення конфлікту, рушійні сили його розвитку, характер впливу на учасників і соціальне оточення;

-основні позиції і стилі поведінки учасників конфлікту;

-характеристику основних елементів системи управління конфліктами;

-методи управління конфліктами;

-сутність і значення процесів профілактики й запобігання виникнення конфліктів.

вміти:

-здійснювати аналіз конфліктів, діагностувати їх розвиток у конструктивному або деструктивному напрямі;

-визначати передумови й механізми виникнення конфлікту для його оцінювання в динаміці;

-оцінити вплив конфлікту на соціальне оточення і його учасників;

-вирішувати конфліктні ситуації;

-розрізняти ролі й стратегії учасників конфлікту для корекції їхньої позиції та стилів поведінки;

-обирати адекватні інструменти профілактики й запобігання виникненню конфліктів;

-здійснювати самоаналіз і самооцінку особистості;

-контролювати та коригувати власні психічні стани у конфліктних ситуаціях службового характеру.

Як підсумок вивчення курсу, студенти складають залік.

6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

7

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 1

Модуль 1.

Методологія, історія й теоретичні основи конфліктології

Зміст дидактичної одиниці

Конфлікти в міфології, релігії, пам'ятках літератури. Погляди античних і середньовічних мислителів на природу конфлікту. Етапи становлення конфліктології як науки. Сучасна конфліктологія: актуальні теоретико-методологічні й практичні проблеми. Становлення вітчизняної конфліктології. Об'єкт, предмет і методологія конфліктології.

Анотація

Зазначений модуль містить короткий історичний огляд формування основ конфліктології. Він передбачає ознайомлення з основними поглядами античних і середньовічних мислителів на природу конфлікту, які збереглися в міфології, релігії, фольклорі й пам'ятках древньої літератури. Зміст модуля пояснює зв'язок конфліктології із джерелами соціальної філософії, соціології, історії, політекономії, психології й іншими соціальними й гуманітарними науками.

У ньому детально проаналізовано основні етапи становлення конфліктології як науки, від нагромадження емпіричних знань про конфлікт і розвиток конфліктологічної думки в рамках філософії до формування перших теорій пояснення природи конфлікту і способів його рішення, надано теоретичне обґрунтування конфлікту як форми людської взаємодії. Приділено увагу питанням становлення вітчизняної конфліктології.

Крім цього, зміст модуля містить основні теоретичні питання конфліктології, її методологію й принципи наукового дослідження.

Тест-допуск

1.Серед наведених нижче слів знайдіть те, чим позначають основний атрибут конфлікту:

а) стиль керівництва; б) суперечка; в) індивідуальний підхід; г) ситуація.

2.Що означає поняття ”протиборство”?

а) суперництво із додержанням правил; б) бійка; в) конфліктне суперництво;

г) причина конфлікту.

3. Особистість – це:

а) людина, з моменту її народження; б) індивід, що завжди дотримується встановлених правил і норм поведінки;

в) індивід як суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності; г) психічно-неврівноважена людина.

8

4. Толерантність – це:

а) вміння керувати своїми емоціями; б) вміння управляти конфліктом в організації; в) різновид конфліктної поведінки;

г) терпимість до чужих ідей, думок, традицій, поведінки, способу життя.

5. Статус – це:

а) владні повноваження суб'єкта; б) положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин, що визначає його

права, обов'язки і привілеї, якими він користується; в) оцінка себе як представника групи;

г) поведінка особи, яка змінює ставлення і почуття до неї інших людей.

Методичні вказівки до вивчення модуля 1.

Для опанування матеріалу даного модуля студентам необхідно з'ясувати, насамперед, змістовне наповнення терміну “конфлікт”, починаючи від середньовіччя до сьогодення. Варто пам'ятати, що це поняття як у науковій літературі так і в публіцистиці неоднозначне. Існує багато поглядів на природу конфлікту.

Розглядаючи питання становлення конфліктології як науки потрібно звернути увагу, що формування її як особливої області такого роду досліджень проходило разом з розвитком історії, соціології, права, етики, психології й інші соціальних наук. Історичні документи свідчать про те, що ворожнеча між людьми в суспільстві таке

жзвичайне явище, як згода й співробітництво.

Вісторії суспільної думки з цього приводу склалось два протилежних підходи. Відповідно до однієї концепції, суспільство базується на згоді й співробітництві, громадському порядку і єдності, що є вираженням однієї волі. Тільки таке суспільство здатне нормально розвиватися. Прихильники протилежної концепції вважають, що єдність і порядок у суспільстві можуть спиратися тільки на силу, примус, панування одних і безправ'я інших. У цьому випадку конфлікт розглядається як природне явище суспільного життя. Хоча ці концепції і протилежні, жодна з них не визначає повною мірою дійсність. Історичний досвід свідчить, що безконфліктна модель суспільства є ілюзією, а з іншого боку, згода й співробітництво є основою інтеграції суспільства і його успішного поступального розвитку.

ВУкраїні, на жаль, конфліктологія – це досить молода наука. ЇЇ розвиток саме в час демократизації усіх сфер життя нашого суспільства є дуже актуальним, тому що конфлікти виникають саме там, де сили сторін по певним параметрам порівнянні. Швидкий ріст кількості конфліктів у державі свідчить, що ми дійсно знаходимось на шляху демократизації, тому що у суспільстві з’явилось багато соціальних груп, які відкрито виражають свої інтереси і бачать можливість їх відстояти. Але однією з головних причин соціальної напруги, що існує у нашому суспільстві, є невміння конструктивно вирішувати конфлікти. Останнім часом з’явилось багато практичних посібників з конфліктології, збірників, в яких надано рекомендації щодо поведінки у конфлікті політика, підприємця, подружжя тощо. Значно менше теоретикоприкладних посібників, які б узагальнювали величезний і строкатий набір способів і прийомів “на всі випадки життя”. Тому студенту дуже важливо навчитися правильно знайти саме той посібник, що допоможе осмислено зорієнтуватися у конкретній конфліктній ситуації на певному етапі розвитку конфлікту.

9

Матеріали для вивчення

§ 1. Формування конфліктологічних ідей.

Конфлікти як одна зі сторін взаємодії й взаємин людей завжди притягували до себе увагу. Традиції накоплення конфліктологічних ідей мають багатовікову історію. Перші цілісні концепції конфлікту з'явилися на рубежі XIX-XX ст., однак, і в попередні сторіччя кращі мислителі людства пропонували своє бачення природи цього феномена, шляхи запобігання й розв’язання конфліктів. Ідеї згоди й конфлікту, миру й насильства завжди були одними з центральних у різних релігійних течіях. Тема боротьбидобразізломпредставленавзначнійкількостіпам’ятоккультуриімистецтва.

У грецькій міфології є сюжет з “яблуком розбрату”. Це поетична розповідь про богиню ворожнечі Ериїду, яка за допомогою золотого яблука, на якому було написано «найчарівнішій», викликала великий конфлікт між трьома богинями: Герою – дружиною Зевса, Афіною – богинею мудрості й справедливої війни та Афродітою – богинею любові й краси. Кожна з них бажала отримати це чудове яблуко з рук Париса

– юного царевича із Трої. Самою кращою він визнав Афродіту і за це вона пообіцяла Парису любов самої чудової жінки – Єлени. Парис украв Єлену у її чоловіка Мєнєлая, що стало початком Троянської війни. Так яблуко стало причиною багатолітньої війни.

Не можна не пригадати біблейське сказання про розбрат між синами Адама і Єви – Каїном і Авелем. Конфлікт між ними трапився, коли брати приносили жертви Богу кожний виходячи зі свого заняття. Бог прихильно поставився тільки до подарунка Авеля, що викликало ревнощі й заздрість у Каїна. Їхній конфлікт закінчився трагічно – убивством Авеля.

Давньоруські билини доносять до нас відомості про суспільно-політичні конфлікти того часу, про подвиги богатирів Іллі Муромця, Добрині Микитича, Альоші Поповича, яки захищали свою землю від ворогів.

Пам’ятки літератури у всі віки доводили до нас події з життя людей, пов’язані з протиріччями й сутичками, що мали завуальовані причини й призводили до трагічного фіналу. Такі конфлікти описує В. Шекспір у “Гамлеті” й “Отелло”, О. Пушкін у “Євгенії Онєгіні”, Л. Толстой в “Аннє Кареніної”, І. Котляревський в “Енеїді”. Історичні праці С. Величко і Г. Грабянки, написані у формі літописів, оповідають про відносини України і Польщі, України і Росії.

Не могли обійти своєю увагою поняття конфлікту древні мислителі й філософи. Пояснення суті конфліктів вони шукали в суті самої людини й суспільства. Саме тому ми можемо впевнено сказати, що корені конфліктології пов'язані з джерелами соціальної філософії.

Вищою цінністю мислителі стародавності визнавали не війну і боротьбу, а мир і згоду. Китайський філософ Лао-Цзи (VII – VI ст. до н. е.) вважав, що головні першооснови миру Янь (світле) й Інь (темне) не стільки борються між собою, скільки, доповнюючи один одного, утворюють гармонію Єдиного.

Знаменитий мудрець Древнього Китаю Конфуцій (VI ст. до н. е.) стверджував, що злість і зарозумілість, а з ними й конфлікти породжують, у першу чергу, нерівність і несхожість людей. Користолюбство, нестримне бажання одержати вигоду, упертість, схильність до неправди, підлабузництво, на його думку, заважають людям спілкуватися, а людяність, доброта, справедливість, суворе відношення до себе і шановне відношення до старших приносять користь.

10