Разное / Конфліктологія

FAQ

Питання: На які концепції людської природи спирається сучасна конфліктологія? Чиї ідеї покладені в основу цих концепцій?

Відповідь: Сучасна конфліктологія, використовуючи ідеї класичної філософії та психології, спирається на дві основні концепції людської природи.

Згідно першої, послідовники ідей Ж.-Ж. Руссо, К. Маркса, стверджують, що людина – є істотою раціональною, а сплески агресії й жорстокості виникають як реакція на життєві обставини. На їхню думку, людська свідомість і психіка формуються при житті під впливом конкретних соціальних умов. Вони вважають, що реформи та удосконалення соціальних інститутів обов’язково призведуть до знищення конфліктів і воїн.

Згідно другої, проголошується споконвічна ірраціональна природа людини, для якої насильство й агресія є природними. Прихильники ідей Т. Гоббса, Ф. Ницше, 3. Фрейда розглядають агресивні прояви у поведінці людини не як патологію, а як природний стан. На їхню думку, прагнучи до вічного миру, людство неминуче вертається до війни.

Питання: Чизмінювалисьхарактеристикиконфліктузйогоісторичнимрозвитком? Відповідь: Історичний розвиток конфлікту суттєво вплинув на зміни його характеристик. По-перше, людина почала виділятися із спільноти, зросла міра суб’єктності особистості. По-друге, стали виділятися нові об’єкти конфлікту: крім матеріальних предметів ними стали й духовні цінності. По-третє, зросла кількість способів розв’язання конфлікту. В-четвертих, у суб’єкта з’явилось право на конф-

лікт (з часом, таке право з’явилось навіть у дитини).

Таким чином, ріст суб’єктності призводить до росту потенційних конфліктів. Чим більше особистість відрізняється від інших особистостей, тим більше можливостей у неї вступити з ними у конфліктну взаємодію.

Підсумковий тест навчального модуля 1.

1.Конфліктологія як наука виникла:

а) у середньовіччі;

б) у другій половині XIІІ – на початку XIX ст.; в) разом з виникненням людства; г) у ХХ ст.

2.Песимістичний підхід до розуміння природи соціального конфлікту передбачає:

а) “війну всіх проти всіх”; б) застосування державного насильства;

в) нерівність людей щодо володіння майном; г) поглинання особистості селянською громадою.

3.Згідно оптимістичного підходу до розуміння природи соціального конфлікту:

а) конфлікт – це невід’ємна умова суспільного життя; б) протиборство є “батьком усього і царем усього”;

в) ворожі сутички своїми важкими наслідками примусять людей жити в мирі; г) інструментом відновлення природних для людей відносин миру стане демок-

ратична держава, що спирається на виховні засоби.

31

4.Кому належить термін “соціологія конфлікту”?

а) К. Марксу; б) Г. Зиммелю; в) Е. Фромму; г) Т. Парсонсу.

5.Кому належить ідея про позитивне значення конфлікту при наявності відповідних умов?

а) Г. Спенсеру; б) Т. Гоббсу; в) Ж.-Ж. Руссо; г) Г. Зиммелю.

6.Хто вперше висловив припущення, що у конфлікті приймають участь не дві,

атри сторони?

а) Р. Дарендорф; б) Г. Зиммель; в) К. Маркс; г) Р. Парк.

7.Хто у своїх роботах замінює термін “конфлікт” на категорію напруженості?

а) Е. Берджесс; б) А. Смолл; в) Т. Парсонс; г) Е. Мейо.

8.Кому належать перші рекомендації керівникам промислових підприємств?

а) Л. Козеру; б) К. Юнгу; в) Е. Мейо; г) З. Фрейду.

9.У який час панувала “теорія безконфліктності”?

а) у середньовіччі; б) у проміжок часу між першою і другою світовими війнами;

в) у радянський період; г) це сучасна теорія, що панує і у наш час.

10. Що не відноситься до загальних принципів конфліктології?

а) принцип загального зв’язку; б) принцип конкретно-математичного підходу; в) принцип системності; г) принцип детермінізму.

32

МОДУЛЬ 2 ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ

Зміст дидактичної одиниці

Суть поняття конфлікту, його предмет, об’єкт і структурні елементи. Види учасників конфлікту. Об’єктивні й суб’єктивні сторони конфлікту. Етапи розвитку й динаміка конфліктної взаємодії. Типологія конфліктів. Причини виникнення й функції конфліктів.

Анотація

Зазначений модуль передбачає ознайомлення з поняттям конфлікту, його предметом, об'єктом, необхідними й достатніми умовами виникнення.

Зміст модуля допомагає усвідомити сутність конфлікту, виділити об'єктивні та су- б'єктивніскладовіконфліктноївзаємодії; виявитиструктурніелементиконфліктудляйого оцінюванняв статиці, визначити передумови й механізми виникнення конфлікту для його оцінюваннявдинаміці. Уньомудетальнорозкриваютьсявидийтипологіяконфліктів.

Окрім цього, у модулі подано типові причини виникнення конфліктів, рушійні сили його розвитку, функціональність. Визначено характер впливу на учасників і соціальне оточення для формування пояснювальної моделі конфлікту в процесі його діагностики. Студентам варто усвідомити, що правильне виявлення причин виникнення конфліктів означає ефективний вибір методів, шляхів запобігання їм і конструктивного їх вирішення.

Тест-допуск

1.З наведених нижче слів вкажіть те, яким позначають важливий компонент конфлікту:

а) екстраверт; б) індивідуалізм; в) інцидент;

г) соціальне середовище.

2.Аффект – це:

а) довготривалий стан ворожого відчуття до оточуючих; б) короткочасний стан сильного душевного хвилювання; в) довготривалий стан емоційного збудження; г) короткочасний стан невпевненості у своїх діях.

3.Знаведенихнижчесліввкажітьте, якимпозначаютьважливийкомпонентстресу:

а) стан напруженості; б) стан безпорадності;

в) стан позитивного емоційного хвилювання; г) стан невизначеності.

4.Лідер - це:

а) людина, яка наділена вміннями спілкуватися з оточуючими; б) член групи, авторитет, влада або повноваження якого признано всіма члена-

ми групи;

33

в) член групи, який має владні повноваження; г) член групи, який має добре розвинуті професійно-важливі якості.

5. Мотив – це:

а) усвідомлені потреби людини; б) уявлення про конкретний кінцевий результат дії;

в) внутрішня стійка причина поведінки людини; г) позиція особистості.

Методичні вказівки до вивчення модуля 2.

Приступаючи до вивчення теми, студентам слід мати на увазі, що термін ˝конфлікт˝ у даній дисципліні розглядається тільки стосовно людини, її поведінки і взаємодії з іншими людьми. Це не означає, що інший контекст його вживання неможливий. Але таке використання цього терміну, як конфлікт програмного забезпечення, зооконфлікт, конфлікт технічних пристроїв і т. ін. не є конфліктологічним і не приймається до уваги в даній дисципліні.

Для з'ясування суті конфлікту студентам важливо зрозуміти передумови його виникнення, основні ознаки прояву, різницю між предметом і об'єктом конфлікту, тому що об'єктивно наявна розбіжність цілей й інтересів, узята сама по собі, так саме, як і усвідомлення такої протилежності окремими індивідами чи групами, ще не створюють реальних умов для розгортання конфлікту.

Варто наголосити, що для аналізу конфлікту необхідно визначити його складові частини або елементи структури, які при всьому різноманітті конфліктних взаємодій, проте, задають стійку форму, його внутрішню структуру як цілісного явища.

Існує велика кількість типологій конфліктів, кожна по-своєму правильна, але й по-своєму обмежена. Тому, при їх розгляді слід пам'ятати ряд обставин: конфлікти відносяться до категорії соціальних явищ, межі яких явно не простежуються; будьякий конфлікт має безліч сторін, аспектів і граней, що не дає можливості створити єдину класифікацію й однозначно відрізнити один тип конфлікту від іншого; сутність конфлікту іноді неможливо визначити навіть після його закінчення, у зв'язку із завуальованістю справжніх джерел, причин і мотивів учасників, а також враховуючи суб'єктивність дослідника.

У силу самої своєї природи конфлікт може бути носієм і творчих, і руйнівних тенденцій, приносити як користь, так і шкоду сторонам, що беруть в ньому участь, тому студентам треба навчитися характеризувати функції конфліктів з урахуванням їхньої позитивної і негативної спрямованості.

Матеріали для вивчення

§ 1. Конфлікт як предмет дослідження

Основою всіх конфліктів є протиріччя, що виникають між людьми (або усередині структури самої особистості). Саме протиріччя й викликають протиборство між сторонами конфлікту. При цьому об'єктивні протиріччя, які не залежать від свідомості людей і пов’язані з істотними розбіжностями соціально-економічних умов їхнього життя, відіграють ключову роль у виникненні конфліктів, тому що соціальноекономічне становище індивіда в суспільстві багато в чому визначає його

34

свідомість, інтереси, цілі, лінію поведінки і дії. Але необхідно мати на увазі, що протиріччя, що викликають конфлікт, не обов'язково носять об'єктивний характер. Вони можуть бути й суб'єктивними або навіть уявними, але якщо вони мають для людини істотне значення, то можуть породжувати конфліктну ситуацію.

Для розуміння природи конфлікту і характеру його розвитку особливе значення має “теорема Томаса”, в якій зазначено, що у випадку коли людина сприймає деяку ситуацію в якості реальної, вона буде реальною і по своїх наслідках. Стосовно конфлікту це означає, що якщо є розбіжність інтересів між людьми або групами, але вона не сприймається й не відчувається ними, то така розбіжність інтересів не призводить до конфлікту. І навпаки, якщо між людьми є спільність інтересів, але самі учасники відчувають один до іншого ворожість, то відносини між ними будуть обо- в'язково розвиватися за схемою конфлікту, а не співробітництва. Розуміння конфлікту, реакція на уявну або реальну загрозу, відчуття ворожості намірів, стан пригніченості породжують превентивні або захисні дії тої сторони, що відчуває тиск і пов’язує його з діями інших груп або особистостей. Так уявне перетворюється в дійсне. А.Т. Ішмуратов визначав, що “конфліктна ситуація складається у душах людей, і зовнішня реальність – лише привід для її виникнення”4.

Термін “конфлікт” походить від латинського conflictus – зіткнення і практично не змінюється в інших мовах: conflict – англійська, konflikt – німецька, conflit – французька. Аналізнауковоїлітературисвідчить, щовнійвідсутнєєдинерозумінняцьоготерміну:

Західноєвропейські вчені (Л. Козер, Р. Дарендорф, Т. Парсонс й інші) розглядали конфлікт як боротьбу за цінності, статус, владу, ресурси, метою якої є нейтралізація, завдання збитків або усунення суперника.

Здравомислов Л.Г. вважав конфлікт формою відносин між потенційними або актуальними суб’єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями і нормами, інтересами і потребами.

Анцупов А.Я., Малишев А.А. визначали конфлікт як найбільш гострий спосіб розв’язання значимих протиріч, що виникають у процесі соціальної взаємодії, виражаються у протидії суб’єктів конфлікту і супроводжуються негативними емоціями і почуттями, що переживають суб’єкти по відношенню один до одного.

Ішмуратов А.Т. визначає конфлікт як хворобу спілкування, він вважає, що “конфлікт не є системою матеріальних об'єктів, це наше внутрішньо сконструйоване бачення ситуації”5.

Аналіз сучасних неспеціальних енциклопедій свідчить, що зміст поняття конфлікту розкривається через наступні значення:

1.Стан відкритої, часто затяжної боротьби: битва або війна.

2.Стан дисгармонії у відносинах між людьми: сутичка протилежностей.

3.Психічна боротьба, що виникає як результат одночасного функціонування бажань або тенденцій, що взаємно виключають один одне.

4.Протистояння характерів або сил у літературних або сценічних творах.

5.Емоційне напруження (хвилювання), що виникає при зіткненні протилежних імпульсів або при неможливості примирити внутрішні імпульси з реальністю чи моральними обмеженнями.

4Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 7.

5Там само. – С. 74.

35

У спеціальних виданнях останніх років поняття “конфлікт” суттєво уточнюється. Зокрема, у психологічній літературі відокремлюється поняття “внутрішній конфлікт”, яке трактується як психічний стан, викликаний амбівалентністю почуттів або боротьбою мотивів і пов'язаний з гострими переживаннями.

Американські соціологи у період інтенсивного розвитку досліджень в області конфліктів, намагались проаналізувати ряд визначень: антагонізм інтересів, агресивність, ворожнеча, конкуренція, соціальний розкол й інші, але визнали, що жодне з них не є синонімом поняття "конфлікт". Сучасні фахівці вже не переймаються відсутністю точних дефініцій і визнають, що поняттям "конфлікт" називають широкий спектр явищ. Різні дисципліни наділяють це поняття своїм змістом: економісти часто ототожнюють конфлікт з конкуренцією, психологи – з труднощами, напруженням, соціологи заміняють ним поняття "дебатів", "опозиції" і т. ін.

Таким чином, конфліктом є певний процес взаємодії між людьми, що виражається у протиборстві між її різними сторонами. Такими сторонами взаємодії можуть виступати індивіди, соціальні групи, спільноти й держави. У тому випадку, коли протиборство сторін здійснюється на рівні окремого індивіда, такими сторонами виступають різні мотиви особистості, що становлять її внутрішню структуру. Якщо об'єднати названі ознаки конфлікту в єдине ціле, можна дати наступне визначення.

ÖКонфлікт – це процес різкого зіткнення, загострення протилежно спрямованих цілей, інтересів, поглядів, позицій суб’єктів взаємодії (або елементів внутрішньої структури особистості).

Основні ознаки конфлікту

Схема 3. Основні ознаки конфлікту

Будь-який конфлікт можна розглядати в статиці (як систему взаємозалежних структурних елементів) і в динаміці (як процес).

Розглядаючи конфлікт як систему взаємозалежних структурних елементів, ми повинні зазначити, що під структурою конфлікту розуміють сукупність стійких зв'язків, конфлікту, що забезпечують його цілісність, відмінність від інших явищ соціального життя, без яких він не може існувати як взаємозалежна цілісна система та процес6.

6 Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1999. - С. 230.

36

До основних структурних елементів конфліктної взаємодії належать об'єктивні й суб'єктивні складові.

До об'єктивних складових конфлікту належать:

Предмет конфлікту – об’єктивно наявна чи уявна проблема, що служить причиною протиборства між сторонами (проблема влади, взаємин, сумісності то-

що). Проблема в конфлікті – це завжди перепона при реалізації мети. За визначенням А.Т. Ішмуратова, “проблема – це дисонанс особистості та її оточення”7. Суттєвими у проблемі конфліктів є наступні аспекти:

значимість і актуальність;

можливість розв’язання;

розуміння і взаєморозуміння у баченні проблеми суб’єктами конфлікту;

врахування інтересів один одного при вирішенні проблеми;

узгодженість і підтвердження домовленостей при вирішенні проблеми.

Структура конфлікту

Соціально-психологічне середовище конфлікту

Схема 4. Структура конфлікту

Об’єкт конфлікту – те, на що претендує кожна зі сторін конфлікту, що викли-

каєсуперечностіміжними(ресурси, правовласності, правоприйматирішенняіт. ін.)8. Варто розрізняти терміни “об'єкт” і “предмет” конфлікту. У загальному значенні об'єктом конфлікту можна назвати ту частину реальності, що залучена у взаємо-

дію із суб'єктами конфлікту. На відміну від цього предметом конфлікту є ті протиріччя, які виникають між взаємодіючими сторонами і які вони намагаються розв’язати за допомогою протиборства. Конфлікти завжди виникають з приводу якого-небудь об'єкта, але їхня сутність виражається в предметі конфлікту, тому вирішення або врегулювання конфлікту в першу чергу пов'язане з усуненням не його об'єкта, а його предмета.

Важливо також відзначити, що об'єкт конфлікту може бути як реальним, так і потенційним, утопічним (наприклад, люди іноді відстоюють ілюзорні ідеали й ідеї),

7Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: основи когнітивної теорії конфліктів. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 85.

8ГромоваО.Н. Конфликтология. Курслекций. – М.: Ассоциация авторови издателей«Тандем»; ЄКМОС, 2001. – С.32.

37

але предмет конфлікту завжди реальний і актуальний. Крім цього, об'єкт конфлікту може бути як явним, так і латентним (прихованим), але предмет конфлікту – протиріччя між його опонентами, завжди проявляється чітко.

Учасники конфлікту – суб’єкти соціальної взаємодії (окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави), інтереси яких порушено безпосередньо, або суб’єкти, які явно (неявно) підтримують конфліктерів. Учасників конфлікту під-

розділяють на основних і неосновних.

Учасники конфлікту

Схема 5. Види учасників конфлікту

Основні (прямі) учасники конфлікту безпосередньо чинять активні (наступальні або оборонні) дії один проти іншого. Вони є головними діючими особами конфлікту й протиріччя саме їхніх інтересів лежать в основі протиборства. Тому основних учасників називаютьсуб'єктамиконфліктуабоопонентами(відлат. opponents – щозаперечує).

У зв'язку з тим потенціалом або силою, якими володіють сторони, що беруть участь у конфлікті, виділяють ранг учасника. Чим більше у суб’єкта конфлікту є можливостей впливати на хід протиборства, тим вище його ранг. При цьому ранжирування можна робити на різних підставах: фізичній силі, політичної або економічної міцності, ресурсному, адміністративному або інформаційному потенціалу й т. ін. Ранг учасників конфлікту безпосередньо пов'язаний з їхнім соціальним статусом – положенням, яке вони займають у суспільстві відповідно до професії, віку, родинного стану, соціальної ролі учасника конфлікту. У різних конфліктних ситуаціях буває затребуваний і різний потенціал учасників конфлікту (наприклад, якщо має місце фізична боротьба, ранг опонентів буде визначатися їхньою мускульною силою, в економічних сутичках він буде залежати від економічного потенціалу).

Міжосновнимиучасникамиможнавиділитиініціатора(абозаколотника) конфлікту. До неосновних (непрямих) учасників конфлікту належать категорії, що впливають на перебіг подій. Вони виконують другорядну роль у виникненні й розвитку конфлікту. Іноді непрямих учасників конфлікту називають ще третьою стороною.

Неосновні учасники конфлікту можуть:

спровокуватиконфліктдлядосягненнявласнихінтересів: підбурювач, провокатор;планувати й керувати протіканням конфлікту: організатор;сприяти зменшенню гостроти або повному припиненню конфлікту: посеред-

ник, медіатор, суддя;

38

активними діями або морально підтримувати ту або іншу сторону, що впливає на розвиток конфлікту: пособник, союзник або група підтримки;

не підтримувати жодну із сторін: пасивні свідки, очевидці;одержати моральну або матеріальну травму в результаті конфлікту: жертва.

У реальній динаміці конфлікту грань між основними й неосновними учасниками часто виявляється рухливою й відносною. Діалектика полягає в тому, що у процесі розвитку конфлікту сторони конфлікту можуть мінятися місцями (наприклад, конфлікт, що виник у 90-і роки в Югославії між косовськими албанцями й сербами, надалі переріс у міжнародний конфлікт між Югославією й країнами, що належать до НАТО).

Роль неосновних учасників конфлікту може бути як конструктивною (позитивною), так і деструктивною (негативною) — вони можуть сприяти не тільки вирішенню або попередженню конфлікту, але і його загостренню й подальшому розвитку.

Загалом, треба мати на увазі, що конфліктність особистості визначається комплексною дією психологічних (темперамент, рівень агресивності, комунікабель-

ність і т. ін.) і соціальних (умови життя, рівень культури тощо) факторів.

Соціально-психологічне середовище конфлікту – це конкретні історичні умо-

ви, в яких виникає й розгортається конфлікт. Це поняття охоплює не тільки най-

ближче, але й далеке, більш широке оточення конфліктуючих сторін, великі соціальні групи, до яких вони належать (національні або класові), а також суспільство в цілому. Врахування цих умов дозволяє глибше зрозуміти змістовну сторону конфлікту і його психологічні складові.

З огляду на рівні соціальної системи розрізняють мікро- і макросередовище конфлікту.

Мікросередовище конфлікту – це сукупність умов взаємодії людей, що безпосередньо впливають на міжособистісний і міжгруповий конфлікт. Масштаб мікросередовища – мала соціальна група.

Макросередовище конфлікту містить у собі ті умови, які впливають на розвиток конфліктів між великими соціальними групами й державами. Хоча опосередковано макросередовище впливає і на розвиток конфліктів на рівні окремих особистостей і малих груп.

По природі складових компонентів можна виділити три види соціальнопсихологічного середовища конфлікту.

Види соціально-психологічного середовища конфлікту

Фізичне середовище конфлікту

Суспільно-психологічне середовище конфлікту

Соціальне середовище конфлікту

Схема 6. Види соціально-психологічного середовища конфлікту

39

Фізичне середовище конфлікту – це сукупність фізичних, географічних, кліматичних, екологічних умов і факторів, у яких протікає протиборство. На мікрорівні – це умови, які впливають на певний колектив, організацію, особистість (наприклад, чистота повітря, рівень освітленості й шуму на робочому місці тощо), на макрорівні

– це фактори, що впливають на суспільство в цілому.

Суспільно-психологічне середовище конфлікту – це сукупність настроїв, думок, почуттів і переживань, у яких розвивається конфлікт. На мікрорівні – це психологічний клімат певного колективу, його загальний настрій, на макрорівні – це настрої і емоції, які проявляються на рівні великих соціальних груп. Велике значення у формуванні суспільно-психологічного середовища на різних рівнях соціальної системи належить засобам масової інформації, які своєю інформаційною політикою й технологіями можуть сприяти як згасанню конфліктів у суспільстві, так і поширенню їх.

Соціальне середовище конфлікту – це сукупність суспільних умов, при яких виникає й розвивається протиборство сторін (наприклад, суспільно-економічні умови життя, соціально-політичний устрій суспільства і т. ін.). Соціальне середовище конфлікту впливає на його динаміку й способи вирішення (наприклад, всі конфлікти, які виникли у суспільстві, що перебуває в глибокій соціально-економічній і політичній кризі, будуть отримувати суттєвий вплив цього фактору).

До суб’єктивних складових конфлікту належать:

Особистісні елементи (риси характеру особистості, вольові якості, звички, почуття, інтереси, цілі, цінності, мотиви і т. ін.) відіграють велику роль у динаміці будь-якого конфлікту. Але найбільшою мірою їхній вплив виявляється у міжособистісних конфліктах.

Особистісні елементи виникнення й розвитку конфлікту можуть мати ситуативну й характерологічну основу:

до ситуативних відносять: відчуття невизначеності, невпевненості, втому, підвищену збудженість, недостатню поінформованість, дезорієнтацію тощо;

до характерологічних передумов належать: несамокритичність, імпульсивність, агресивність, невихованість, егоїзм і т. ін.

Серед особистісних елементів конфлікту насамперед варто назвати:

основні психологічні домінанти поведінки;

характерологічні передумови конфліктності особистості;

манери поведінки.

Найважливішу роль серед особистісних факторів конфлікту грають основні

психологічні домінанти поведінки особистості, які мають внутрішній взаємозв'я-

зок і випливають один на одного:

ціннісні орієнтації людей як суб'єктів конфлікту формуються в процесі соціалізації особистості й виражаються в тих моральних, ідеологічних, політичних й інших принципах, на основі яких суб'єкт протиборства оцінює характер конфлікту і будує свою поведінку. На базі ціннісних орієнтацій відбувається диференціація об'- єктів конфлікту по їхній значимості, вирішується питання доцільності участі у конфлікті (наприклад, там, де один буде прагнути уникнути конфлікту, керуючись заповіддю “не убий”, інший, може демонструвати агресивну поведінку, керуючись принципом “око за око”);

40