Макроекономіка Радіонова

Грошова політика з урахуванням ефекту ліквідності буде максимально ефективною при

що передбачає c'↑, h↓, b↑, k↓, якщо α = h(1bk− c′) >1.

З умов ефективності політик випливає, що для фінансової політики бажані напрями зміни коефіцієнтів h, b (зростання h та зменшення b) відповідають умові α > 1. Натомість для грошової політики бажані напрями зміни коефіцієнтів h, b (зменшення h та зростання b) суперечать виконанню умови α > 1. Отже, збільшення ефективності грошової політики обмежується умовою α > 1.

Модель Свона (діаграма Свона) була запропонована Т. Своном 1955 року1 й у подальшому

істотно доопрацьована В. Салтером.

Модель пояснює процес одночасного досягнення зовнішньої та внутрішньої рівноваги в результаті взаємодії фінансової та грошової політик. Використання моделі Салтера—Свона дає змогу визначити правила послідовного застосування інструментів фінансової та грошової політик залежновід існуючої економічної кон’юнктури.

Умови моделі

•розглядається «мала» відкрита економіка;

•ідеться про взаємодію фінансової, грошової політики й політики регулювання обмінного курсу;

•виконується умова Маршалла—Лернера, за якої девальвація національної валюти позитивно впливає на торговий баланс;

•аналізується короткий період та передбачається вплив номінальних величин (грошової маси, обмінного курсу) на реальні (випуск і фізичний обсяг зовнішньої торгівлі);

•не враховуються зміни цін.

Умовою внутрішньої рівноваги IB (internal balance) є відповідність фактичного ВВП потенційному (Y = Y*), а фактичний ВВП задається макроекономічною тотожністю:

1 Swan T. W. Longer-Run Problems of the Balance of Payments // The Australian Economy: A volume of Readings, eds.; H. W. Arudt and W. M. Corden. — Melbourne: Cheshire Press, 1955. — P. 384—395.

111

порту від номінального обмінного курсу ( q ) та від доходу країн-

імпортерів (Yf ) й обернену — від вітчизняного доходу (Y ).

Умовою зовнішньої рівноваги EB (external balance) є досягнення нульового сальдо торгового балансу (NX = 0) і фактично — рівність між надходженнями від експорту та видаткамина імпорт:

EB: Nx = Ex – Im = 0.

Одночасне досягнення зовнішньої та внутрішньої рівноваги передбачає виробництво потенційного ВВП за нульового сальдо торгового балансу.

Аналітична та графічна інтерпретації моделі дають можливість ілюструвати те, що кожен з інструментів економічної політики одночасно впливає і на внутрішню, і на зовнішнюрівновагу, зокрема:

збільшення державних витрат збільшує національний продукт, проте, зменшує чистий експорт;

девальвація обмінного курсу збільшує національний продукт

іодночасно збільшує чистий експорт;

збільшення пропозиції грошей (у випадку плаваючого курсу) збільшує національний продукт і збільшує чистий експорт.

Модель Свона має два варіанти:

1)укоординатах«G — q » («державнівидатки— курс валюти»);

2)у координатах « G — i » («державні видатки — ставка відсотка»).

Одними з перших сучасну інтерпретацію моделі Свона у координатах « G — q » та « G — i » запропонували Р. Кейвз і Р. Джонс на початку 1970-х років1. Сам Свон виклав свої погляди у статті в середині 1950-х років2. Від сучасної теоретичної конструкції, яку називають моделлю Свона, модель, викладена самим Т. Своном, відрізняється принаймні за двома ознаками. Поперше, у ній використана інша система координат, а саме «реальні видатки — співвідношення витрат» (real expenditure — cost ratio). При цьому реальні видатки становлять суму приватних і державних, а співвідношення витрат є індексом, за яким оцінюється конкурентоспроможність національної промисловості. Подруге, у цій моделі аналізується довгостроковий період.

1Caves R., Jones R. World trade and payments // Boston: Little, Brown and Company, 1973, Ch. 18 Policies for internal and external balance.

2Swan T. «Long-run problems of the balance of payments (1955)» in Readings in International Economics. The series of republished articles on economics // Inc. Homewood, Illinois, 1968.

112

Із сучасною інтерпретацією модель Т. Свона об’єднує використання двох функцій, що перетинаються на одній координатній площині, виокремлення чотирьох зон, які утворюються внаслідок такого перетину, та акцентування уваги на визначенні правил (послідовності) дій уряду.

Модель Свона у координатах «G — q»

У системі координат «G — q» модель Свона є перетином функцій IB та EB , що утворюють чотири сектори (зони), у яких досягаються певні співвідношення державних витрат ( G ) та курсу валюти ( q ) (графік на рис. 1.24).

G

Рис. 1.24

X Обидві функції, зображені на графіку, поділяють координатний простір на дві частини. Точки на самих лініях IB та EB означають таке поєднання значень державних видатків ( G ) та курсу валюти ( q ), що забезпечує, відповідно, повне використання

ресурсів(Yфакт = Y * ) та нульове сальдоторговогобалансу ( NX = 0 ).

X Економічний зміст поділу координатної площини лінією IB такий: усі точки праворуч від неї відображають перевищення фактичним продуктом потенційних обсягів, що передбачає інфляцію, а всі точки ліворуч від неї — неповне використання ресурсів та

пов’язане з ним безробіття, яке перевищує природний рівень.

X Поділ координатної площини лінією ЕВ має такий економічний зміст: точки ліворуч від неї означають додатний торго-

вий баланс, а точки праворуч — від’ємний.

X Чотири зони, створені перетином ІВ та ЕВ, відображають основні варіанти загальної економічної кон’юнктури за відсутності

внутрішньої та зовнішньої рівноваги: І — Y > Y * , NX > 0;

ІІ— Y > Y * , NX < 0; ІІІ— Y < Y * , NX < 0; ІV — Y < Y * , NX > 0.

113

З факту одночасної дії на параметри внутрішньої і зовнішньої рівноваги кожного інструменту державного регулювання випливають два важливі наслідки:

1)для одночасного досягнення двох макроекономічних цілей необхідна взаємодія двох політик;

2)оскільки кожна з політик може бути застосована для досягнення як внутрішньої, так і зовнішньої рівноваги, то виникає необхідність розподілу ролей. Розподіл ролей полягає у визначенні того, яку політику ефективніше застосувати для забезпечення внутрішньої рівноваги, а яку — для зовнішньої.

Інтерес до правила «розподілу ролей» посилився у 1950-х—1960-х роках. Уперше проблема визначення правила була сформульована Дж. Мідом (1951)1. Надалі правила перевірялись і уточнювались Я. Тінбергеном (1952)2, Т. Своном (1955)3, В. Салтером (1959)4, Р. Манделлом (1962)5. Найчастіше правило «розподілу ролей» називають правилом Манделла.

Правило «розподілу ролей» за моделлю Свона на координатній площині«G — q» ілюструєтьсявтакийспосіб(графікинарис. 1.25).

Рис. 1.25

1Meade J. E. The Balance of Payments. — Oxford: Oxford University Press, 1951.

2Tinbergen J. On the Theory of Economic Policy. Amsterdam: North Holland, 1952.

3Swan T. W. Longer–Run Problems of the Balance of Payments // The Australian Economy: A volume of Readings, eds. H.W. Arudt and W.M. Corden. — Melbourne: Cheshire Press, 1955. — P. 384—395.

4Salter W. Internal and External Balance: The Role of Price and Expenditure Effects // Economic Record. — 1959. — Vol. 35. — P. 226—238.

5Mundell R. The Appropriate Use of Monetary and Fiscal Policy for Internal and External Stability // International Monetary Fund Staff Papers. — 1962.

114

перехід від точки 3 до точки 4:

q ↑ (ревальвація) → BP = 0 , але Y < Y * .

Модель Свона у координатах «G — i»

Цей варіант моделі Свона розрахований на пояснення ситуації, коли політика девальвації-ревальвації не може бути використана. Натомість використовується інструмент змін пропозиції

грошей. Останнє впливає на ставку відсотка.

Оскільки як впливовий чинник фігурує ставка відсотка (і), яка визначає рух капіталу з-за кордону, то в цьому варіанті моделі йдеться не просто про торговий баланс, а про платіжний баланс, складовою якого є рахунок руху капіталу ( KAB ).

Розташування функцій IB та EB на координатній площині з осями «G — i» та формування чотирьох зон рівноваги графічно зображено на рис. 1.26.

Рис. 1.26

X У координатах G — і модель має такі особливості:

—лінії внутрішньої та зовнішньої рівноваги мають додатний нахил,

—кут нахилу лінії EB до горизонтальної осі завжди є меншим, ніж кут нахилу IB;

—співвідношення нахилівліній IB та EB змінюватися не може. X Чотири зони, створені перетином ІВ та ЕВ, відображають

основні варіанти загального стану економіки за відсутності внутрішньої та зовнішньої рівноваги: І — Y > Y * , BP > 0; ІІ — Y > Y * ,

BP < 0; ІІІ — Y < Y * , BP < 0; ІV — Y < Y * , BP > 0.

116

Ефективна взаємодія політик у цьому варіанті моделі так само, як і в попередньому, передбачає дотримання певного правила розподілу ролей. Отже, тут також ідеться про порівняння чутливості внутрішньої та зовнішньої рівноваги до інструментів фінансової і грошової політики. Виходячи з таких особливостей моделі, як більший кут нахилу ІВ до горизонтальної осі та незмінність співвідношення нахилів функцій, фінансова політика завжди має спрямовуватися на внутрішню рівновагу, а грошова — на зовнішню. Отже, розподіл ролей однозначний.

За логікою моделі грошова політика як така, що може втілюватись у змінах і курсу валюти, і ставки відсотка, має подвійний вплив на зовнішню рівновагу — через торговий баланс і одночасно через рахунок операцій з капіталом. Однозначний розподіл ролей та правило ефективного поєднання двох політик графічно ілюстровано на рис. 1.27.

Рис. 1.27

X На графіку 1 зображено правильний розподіл ролей — грошова політика спрямована на зовнішню рівновагу, а фінансова — на внутрішню. Тому економіка послідовно рухається до загальної рівноваги.

X На графіку 2 ілюстроване хибне поєднання політик — грошова політика спрямована на внутрішню рівновагу, а фінансова — на зовнішню. Тому економіка послідовно віддаляється від загальної рівноваги.

117

Зміст кроків уряду (за графіком 1), коли грошовими інструментами і ставкою відсотка регулюється зовнішня рівновага, а державними видатками — внутрішня, є таким:

перехід від точки А (Y > Y * , BP < 0) до точки 1:

M ↓→ i ↑→ KAB ↑→ BP = 0 , але Y > Y * ;

перехід від точки 1 до точки 2:

G ↓→Y ↓→Y =Y * , але BP > 0;

перехід від точки 2 до точки 3:

M ↑→ i ↓→ KAB ↓→ BP = 0 , але Y <Y * .

Застосування

Зміст ітераційних моделей робить їх особливо придатними для аналізу перехідних (трансформаційних) економік. Це пояснюється такими обставинами:

•загальна розбалансованість перехідних економік зумовлює першочерговість проблеми узгодження основних макроекономічних параметрів, а покроковий рух до рівноваги за таких умов є найбільш реалістичним;

•недосконалість або відсутність механізмів ринкового регулювання має компенсуватися діяльністю уряду, тож особливої актуальності набуває проблема доцільного спрямування та вибору найбільш ефективних інструментів регулювання.

Динамізована модель IS-LM та модель Свона, які створюва-

лися для аналізу сформованих ринкових економік, можуть застосовуватися для пояснення перехідних економік лише з певними застереженнями. Зокрема, при використанні висновків, отрима-

них унаслідок дискретної динамізації моделі IS-LM, мають бути враховані такі обставини. По-перше, у перехідних економіках важко передбачити лаг пристосування до екзогенних змін. Зазвичай навіть у сформованих ринкових економіках фінансовий сектор адаптується до них швидше, ніж реальний. Ставка відсотка майже відразу набуває нових значень, реагуючи на фінансові та грошові інструменти, а зміна сукупного випуску вимагає значно більшого часу. У перехідних економіках цей розрив у часі може бути значним, а результат — більш невизначеним. Отже, висновки щодо ефективності політик не можуть спиратися лише на аналіз співвідношення нахилів ліній IS та LM.

По-друге, оскільки трансформаційні економіки характеризуються невизначеністю і їм не властива детермінована рівновага,

118

то в ліпшому разі тут може йтися про недетерміновану (невизначену) стабільну рівновагу. Тому критерій ефективної політики має бути іншим порівняно зі сформованими ринковими економіками. Тут для ілюстрації, наприклад, ефективної фінансової політики може бути використаний графік на рис. 1.28.

E1

E IS1 IS2

Y

Рис. 1.28

X Графік ілюструє недетерміновану (невизначену) стабільну рівновагу, яка передбачає зміни економічних параметрів (Y та і) навколо нового рівноважного стану, що мав би встановитися після екзогенного фінансового імпульсу.

X Оскільки фінансове регулювання не спричинило збільшення амплітуди коливань, то за умов невизначеності фінансова політика може розглядатись як ефективна.

Для застосування висновків моделі Свона, що спираються на ідею чутливості Y та NX до змін певних інструментів державного регулювання, кількісні значення цієї чутливості мають бути економетрично оцінені.

Дослідження залежності ВВП від курсу валюти і державних видатків [Y = Y (q, G) ] та сальдо торгового балансу від тих же чинни-

ків [ NX = NX (q, G) ] у період найбільшої нестабільності української

економіки у 1992—1999 роках дало неочікуваний результат. З’ясувалося, що і ВВП, і торговий баланс більшою мірою реагували на зміни курсу валюти, ніж на зміни державних видатків*.

* Нормовані коефіцієнти регресії, що відображають ступінь впливу кожного фактора — q та G — на показники Y та NX, мали такі значення: βYq = 2,075 , βYG = 0,023 ,

βqNX = 9,91 , βGNX = 0,24 . У двофакторних регресійних рівняннях, які були побудовані,

знаки коефіцієнтів при змінних рівнянь цілком відповідали теорії, тобто Y = Y (q, G) ,

− +

NX = NX (q, G) .

−−

119

Отже, поведінка за правилом, що випливає з моделі Свона, стає неможливою.

Урахування відсутності переваг у чутливості Y та NX до змін одного з двох інструментів регулювання може бути графічно інтерпретовано з використанням інструментарію моделі Свона у такий спосіб (рис. 1.29).

q

A IB

EB

G

Рис. 1.29

X На графіку зображена більша чутливість зовнішньої (ЕВ) та внутрішньої (ІВ) рівноваги до зміни курсу валюти і менша чутливість обох рівноваг до змін державних видатків. Такому стану економіки відповідає відсутність перетину функцій у досліджуваному інтервалі, тобто неможливість одночасного досягнення внутрішньої та зовнішньої рівноваги.

X Якщо стану економіки відповідає точка А, то застосування девальвації або ревальвації курсу національної валюти дає змогу досягти, відповідно, зовнішньої та внутрішньої рівноваги. При цьому зміна державних видатків віддаляє економіку від зовнішньої або внутрішньої рівноваги без перспективи досягнення іншої.

Основна проблема застосування розглянутих ітераційних моделей для пояснення трансформаційних економік пов’язана з їх вихідними припущеннями. Маємо на увазі припущення про незмінність цін та про виконання умови Маршалла—Лернера. Для трансформаційних економік інфляційне зростання цін є одним з найбільш суттєвих чинників у досягненні рівноваги, а девальвація національної валюти часто впливає на торговий баланс не так, як у ринкових економіках. Отже, для застосування ітераційного підходу тут необхідно розширення моделей за умови врахування принаймні цих двох чинників.

120