Макроекономіка Радіонова

вищуватиме значення 0,5. При T ′ ≥ 0,5 мультиплікатор стає

меншим від 1. Це означає, що на кожну додаткову одиницю державних витрат припадає менше ніж одиниця приросту продукту (доходу).

Отже, фінансова політика втрачає ефективність при перевищенні ставкою податку граничної межі у 0,5.

тись як теоретичне обґрунтування доцільності обмеження подат-

кового навантаження, а отже, лібералізації податкової системи.

Показово, що критична межа у 50 % доходів цілком узгоджується з реальною практикою оподаткування. Адже помічено, що після її перевищення платники або згортають діяльність, або переходять у тіньовий сектор економіки.

Розгортання фінансового імпульсу, що призводить до нестабільності й формує нерівновагу, за логікою моделі Бліндера—Солоу можна зобразити так:

AD ↑→ Y ↑

G ↑→ (G −T ) ↑→

B ↑→ ∆I > ∆C →Y ↓ .

Тож ключовими в розглянутій моделі є такі моменти пояснення нерівноваги з позицій фінансового імпульсу:

♦нерівновага як економічна нестабільність формується внаслідок додаткових державних витрат, що спричиняють бюджетний розрив;

♦механізм розгортання загальної нерівноваги має два рівні: той, що пов’язаний з ефектом витіснення при борговому фінансуванні бюджетногорозриву, та той, що виявляє дію ефекту багатства;

♦ефект багатства — важливий елемент передавального механізму (трансмісії) фінансового імпульсу;

♦результати впливу ефекту багатства на стан економічної системи — її перебування у стійкій або нестійкій рівновазі — визначаються кількісними значеннями таких економічних параметрів, як гранична схильність до оподаткування, еластичність інвестицій за обсягом капіталу та еластичність споживання за обсягом багатства.

Найбільш принципові висновки для теорії загальної еконо-

мічної нерівноваги з двох розглянутих нами моделей — Варбур-

тона—Єгера та Бліндера—Солоу — такі:

• Як загальна економічна рівновага, так і загальна нерівновага — це вияви динаміки (змінюваності) економіки. Тому

161

критерієм їх розмежування не є статика та динаміка економічної системи.

•Загальна нерівновага асоціюється з нестійкою рівновагою (нестабільністю) економічної системи, що виникає за грошового або фінансового імпульсу.

•Економічна нестабільність стає результатом фінансового або грошового імпульсу за певних значень ринкових поведінкових змінних (схильностей до споживання, до інвестування, до пропозиції праці, до сплати податків) та значень показників еластичності цін. Тож для передбачення стану економіки після отримання нею грошового або фінансового імпульсу необхідне врахування кількісних значень цих ринкових змінних.

•Існують певні правила (умови) переходу від стану економічної стабільності (рівноваги) до нестабільності (нерівноваги). Вони є відображенням зв’язків реального, фінансового та грошового сектору економіки та враховують значення ринкових поведінкових змінних.

Застосування

Масштаб використання державних облігацій та динаміка ринку облігацій у сучасних умовах є такими, що їх вплив на поведінку ринкових суб’єктів не може бути ігнорованим. Тому аналіз наслідків ефекту багатства з урахуванням випуску облігацій, на якому акцентована увага в моделі Бліндера—Солоу, набуває особливої актуальності.

За даними BIS протягом 1994—2004 рр. частка вартості облігацій до ВВП зросла у середньому з 30 до 40 % у країнах Східної Азії, з 20 до 40 % — у країнах Латинської Америки. Для розвинутих країн ця частка збільшилася з 100 до 120 %1. Як мінімум наведені факти свідчать про значне випереджальне зростання вартості цієї форми активів порівняно зі зростанням реального сектору економіки. Тож виникає проблема визначення безпечної межі такого розриву.

Ефект багатства, пов’язаний зі зростанням цінних паперів та цін на нерухомість, розглядається сьогодні як важливий ланцюг у роздуванні так званих фінансових бульбашок. Останні є сучасним виявом загального розбалансування економіки, що спричиняє затяжні депресії. Яскравий приклад такого розбалансування дає,

1 Transmission mechanism in monetary policy in emerging market economy // BIS Papers №35, Monetary and Economic Department, Junuary. — 2008. — P. 64.

162

зокрема, японська економіка кінця 1980—1990-х років. Події цього історичного періоду розгортались у країні за логікою1, що охоплює три етапи: формування ілюзії багатства при роздуванні фінансової бульбашки; крах ілюзії багатства після настання терміну сплати боргових зобов’язань; подолання проблеми розбалансування економіки у період затяжної депресії. Зміст основних подій кожного етапу подано схематично на рис. 2.10.

Рис. 2.10

Послідовність подій, що розгортались в американській економіці від початку 2000-х років і досягли критичної межі 2008 року, виявляє подібність до того, що відбувалось у японській економіці 1990-х років. Це дає підстави для припущення про наявність певних спільних тенденцій.

Одна з таких спільних тенденцій стосується третього етапу — затяжної депресії — і пов’язана з явищем «м’якого бюджетного

1 При складанні схеми використані матеріали з кн.: Боннер У., Уиггин. Судный день американскихфинансов. МягкаядепрессияХХІвека: Пер. сангл. — Челябинск: Социум, 2008.

163

обмеження». Останнє було відкрите відомим економістом ХХ ст. Яношем Корнаї для соціалістичних країн, в яких існувала державна фінансова підтримка ненадійних позичальників1. Таку підтримку автор ідеї оцінював як дисфункцію, якої економічна система має позбутися для того, щоб зберегти свою здатність функціонувати. Як це не дивно, наявність такої дисфункції виявили й економіки розвинутих країн та країн, які розвиваються, у період фінансових криз кінця ХХ — початку ХХІ ст.

Підсумки підрозділу

1. Пояснення загальної нерівноваги з позицій монетарного та фінансового імпульсів акцентує увагу на причині еконо-

мічного збурення та логіці його передавального механізму.

2. Монетарне пояснення загальної економічної нерівноваги спирається на ідею результативності неочікуваних змін грошової пропозиції. Особливість монетарного пояснення загальної нерівноваги за моделлю Варбуртона—Єгера полягає в поєднанні ідеї про ефективність несподіваних змін грошової пропозиції з уявленням про невиконання ринковими цінами функції інструментів урівноважування різних ринків. Механізм передачі монетарного імпульсу, унаслідок якого формується нерівновага, за логікою цієї моделі має такий вигляд:

M unexS ↓→ C ↓, LS ↑→ Y D <Y S →Y S ↓ .

Основний результат узгодження ринків після монетарного імпульсу може бути поданий рівнянням

M 0 D −M S = (Y S −Y D ) +W (LS − LD ) .

3.Фінансове пояснення загальної економічної нерівноваги спирається на кейнсіанську ідею про ефективність фінансового регулювання як такого, що здатне впливати на реальний дохід (випуск). При цьому визнається факт існування часткового витіснення, тобто обмеження ефективності фінансових імпульсів та переходу економіки у стан загальної нестабільності (нестійкості).

4.Особливість фінансового пояснення нерівноваги за моделлю Бліндера—Солоу полягає у визнанні як її причини боргового фінансування бюджетного розриву та у використанні ідеї про суперечливий вплив на результати фінансового регулювання ефек-

1 Kornai J. Economics of Shortage. Amsterdam: North Holland, 1980.

164

ту багатства. Основні ланки передавального механізму при розгортанні фінансового імпульсу, що спричиняє нерівновагу, можна подати так:

G ↑→ (G −T ) ↑→ B ↑→ | ∆I | > ∆C .

Умови виникнення нерівноваги відображають такі нерівності: dYdB < 1−TT′ ′ ; IK +CW > 0.

Питання для самоконтролю

1. Варіанти реагування економічної системи на монетарний і фінансовий імпульси, зумовлені державним втручанням в її розвиток.

2. Поняття «м’якого бюджетного обмеження» Я. Корнаї.

3.Основні поведінкові чинники та наслідки їх впливу на формування макроекономічної нестабільності.

4.Розвиток фінансового імпульсу як чинника макроекономічної нерівноваги за логікою моделі Бліндера— Солоу.

5.Умови встановлення та порушення стану стійкої макрорівноваги в моделях Варбуртона—Єгера та Блінде- ра—Солоу.

Задачі та вправи

1 Визначте за логікою моделі Варбуртона—Єгера

величину розриву між сукупною пропозицією та попитом, що виник при спаді внаслідок скорочення пропозиції грошей на 50 одиниць. До зменшення грошової пропозиції економіка була у стані рівноваги. Еластичність зміни споживчих витрат за зміною пропозиції грошей 0,25, а еластичність пропозиції праці 0,15. Ви-

робнича функція має вигляд: Y = 0,1L2 .

2 Як зміниться пропозиція праці, якщо події в економіці роз-

гортаються так, як передбачено в моделі Варбуртона—Єгера? Після раптового зменшення пропозиції грошей фактичний індекс

165

цін становив 1,2, тоді як очікуваний індекс був 1,08. Потенційний продукт 9. Функцію пропозиції на товарному ринку описує

рівняння Лукаса: Y S =Y +12(P − Pe ) . Виробнича функція має вигляд: Y = 0,1L2 .

3 Чи досягне економіка стану стійкої рівноваги за моделлю

Бліндера—Солоу при фінансуванні додаткових державних витрат в обсязі 40 одиниць за рахунок боргових зобов’язань? До збільшення державних витрат боргові зобов’язання не використовувалися. В економіці діє ефект багатства. У попередньому періоді продукт, державні витрати, пропозиція грошей та запас фізичного капіталу становили 750, 150, 360 та 140 відповідно. Взаємозв’язки в економіці описують такі рівняння:

Y = 0,75(Y + B −T ) + 0,3W + I +G ; M = 0,5(0,8Y + 0,2W −50i) ; I =100 −100i ; T = 0,3(Y − B) .

4 Який стан рівноваги властивий економічній системі за моделлю Бліндера—Солоу, якщо зміна споживання становила 10 одиниць, причому лише половина цього приросту пов’язана зі зміною фізичного капіталу, а решта припадає на зміну поточного доходу? Інвестиції зросли на 15 одиниць при зміні запасу капіталу на 10.

5 Визначте зміну продукту при фінансовому стимулюванні економіки. Додаткові державні витрати становлять 8 одиниць і фінансуються за рахунок боргових зобов’язань. Ефект багатства діє так, як це передбачено в моделі Бліндера—Солоу. Ситуацію в економіці описує така система рівнянь:

C = 0,75Y + 5i +1,5W ; I = 50 −15i ;

M D = 0,4Y − 20i − 2W ;

M D = M S .

Економіка після фінансового імпульсу перебуває у стані нестабільності.

166

орією реального бізнесового циклу (RBC — Real Business Cycle) найбільш вагомий. Результатами досліджень та висновками, зробленими на засадах цієї теорії, послуговуються навіть представники альтернативних поглядів — нові кейнсіанці. Тому основна увага в цьому підрозділі приділена саме теорії RBC та її базовій теоретичній конструкції — моделі Прескотта—Кідленда.

Що треба пригадати з базового курсу макроекономіки

Зміст неокласичної моделі загальної рівноваги. Зміст кейнсіанської моделі «мультиплікатора-акселе-

ратора».

Вихідні положення монетаристської теорії. Ефект міжчасового заміщення пропозиції праці. Гіпотезу постійного доходу.

Нові уявлення за результатами вивчення підрозділу

9 Причини різного пояснення природи економічних коливань у кейнсіанстві, монетаризмі та теорії реального бізнесового циклу.

9 Канали та наслідки впливу технологічних шоків на загальний стан економіки.

9 Зміст динамічної загальної рівноваги з урахуванням стохастичних змінних.

9 Переваги та обмеження динамічного аналізу економіки за логікою найбільш відомої макроекономічної моделі Прескотта—Кідленда.

Історія питання

Теорія RBC є частиною нової класичної теорії, що безпосередньо пов’язана з революцією раціональних сподівань 1970-х років. Її основні переваги — реалістичність вихідних положень, макроекономічний аналіз із використанням динамічних моделей, застосування мікроекономічного інструментарію — зумовили тривалу популярність пояснення коливань з позицій реальногобізнесового циклу(реального циклуділової активності).

168

Виникнення теорії RBC пов’язують з низкою статей Е. Прескотта та Ф. Кідленда, що вийшли в 1980—1986 рр. Найбільш відомою їх статтею цього періоду є «Time to Build and Aggregate Fluctuations»1. На підтвердження своєї теорії Е. Прескотт та Ф. Кідленд побудували економетричні моделі, які досить якісно описували реальну економічну динаміку США. Моделі давали змогу проаналізувати імпульсні відгуки основних макроекономічних змінних на технологічні зміни та зміни економічної кон’юнктури.

2004 року вчені отримали Нобелівську премію з економіки за

внесок у розробку реальних циклів ділової активності та теорії неузгодженості макроекономічної політики в часі2. Основні ідеї теорії неузгодженості макрополітики в часі викладені у статті

«Rules Rather than Discretion: the Inconsistency of Optimal Plans»3.

Ці ідеї зводяться принаймні до двох досить реалістичних тверджень. По-перше, поведінка економічних суб’єктів визначається їх очікуваннями стосовно економічної політики уряду в майбутньому, і уряд не може здійснити неочікувані для раціональних суб’єктів дії. По-друге, макроекономічна політика має спиратися не на теорію оптимального управління, а на теорію раціональних сподівань та теорію ігор, оскільки економічні суб’єкти приймають рішення, керуючись власною вигодою та наявною інформацією.

Двома альтернативними підходами до пояснення причин та механізмів економічних коливань є кейнсіанський і неокласичний. Вони передусім відрізняються відповіддю на принципове питання: що коливається? Кейнсіанці

вважають, що коливаються фактичні показники виробництва, які відхиляються від природних показників і, відповідно, від тривалого тренду. Натомість, за неокласиками, відбуваються коливання самих природних показників виробництва, отже, сам тренд коливальний. Ця відмінність у розумінні коливань може бути зображена графічно (графіки 1 та 2 на рис. 3.1).

Інші відмінності кейнсіанського та неокласичного підходів до економічних коливань ґрунтуються на різних вихідних припущеннях двох теорій. Вони подані в порівняльній табл. 3.1.

1Kydland, F. and Prescott, E. Time to Build and Aggregate Fluctuations // Econometrica.

—1982. — Vol. 50. — November. — P. 1345—1370.

2nobelprize.org/nobel_prizes/economics/laureates/2004/

3Kydland, F. and Prescott E. Rules rather than discretion: the inconsistency of optimal plans // Journal of Political Economy. — 1997. — № 3. — June. — Р. 475—492.

169

Рис. 3.1

X На графіку 1 ілюстровано економічні коливання відповідно до їх кейнсіанського пояснення. Тому графік відображає відхилення фактичних значень ВВП (суцільна лінія) від значень тренду (пунктирна лінія).

X Графік 2 демонструє економічні коливання так, як вони пояснюються новими класиками. Тому коливання зображені суцільною лінією, яка показує змінюваність самого тренду відповідно до значень потенційного ВВП.

Кожне з зазначених припущень стосується певних особливостей пояснення механізму економічних коливань, а саме:

X узгодженість (рівновага) ринків разом із гнучкістю цін вка-

зує на можливість тривалого перебування виробництва на потенційному рівні, а неузгодженість ринків та жорсткість цін, відповідно, на неможливість;

X нейтральність грошей означає їх нездатність впливати на коливання реальних показників, а ненейтральність, навпаки, здатність здійснювати такий вплив;

X шоки з боку пропозиції передбачають причетність до потенційних обсягів виробництва і довгих періодів, а шоки на боці попиту — до фактичних змін і коротких періодів.

170