39. Дослідження романної структури та літературні експерименти латиноамериканських письменників 2пол. 20 ст.

Поява літературного феномену в 60-х роках, що розвивається в країнах Латинської Америки – латиноамериканський бум. Представники: Хуліо Кортасар, Хорхе Діас, Габріель Гарсіа Маркес, Октавіо Пас.

В 60-х роках в літературі появляється експериментальний роман. Зразком такого роману є “Tiempo de Silencio” 1962 р. Луїса Мартіна Сантоса. Прояви роману і бачимо в творчості Хуана Гойтисоло “Señas de identidad”.

Основні характеристики експеримент. роману:

сюжет втрачає свою важливість; наявність нечіткого, неконкретного персонажа історію якого точно не знаємо; звужується простір дії та час (напр. в «5 годин з Маріо» дія відбувається протягом 1 ночі чи в «Вулику» час – 2 з половиною дня); уникнення хронологічно-лінійної розповіді: стрибки в часі, ретроспекція; губиться розв’язка, зав’язка, стандартна постановка твору; мова: повсякденна, простонародна, довгі, короткі речення, іронічність, комічність (Tiempo de Silencio).

В 1966 році появляються 3 романи які виникли на основі експерименталізму: “ Señas de identidad” Хуан Гойтисоло; “Últimas tardes con Teresa” Хуан Марсе; “Cinco horas con Mario” Мігель Делібес.

Хуан Бенет. Є противником реалізму, йому характерне зображення видуманих та таємничих світів.

Його роман “Nunca llegarás a nada” , в якому йдеться про знищення видуманого місця в результаті Громадянської війни. В романах наявні монологи, гумористичні, ліричні та наукові відступи, хронологічні стрибки, фантастичне і загадкове середовищa. Інші романи: “Una meditación”, “Una tumba”, “Un viaje de invierno”, “La otra casa de Mazón” виражають суб’єктивне бачення персонажів, в них майже немає сюжету.

Хуан Марсе. Пише романи в стилі критичного реалізму, про буржуазну молодь, наприклад: “Encerrados con un solojuguete”. В романі “Últimas tardes con Teresa” порушує цю ж тему, проте використовує сатиричний тон та складну техніку. Йдеться про барселонського юнака який щоб підкорити заможню дівчину прикидається марксиським пролетарієм. Розповідь поєднюється насмішками з внутрішнім монологом.

“ Si te dicen que caí” вважається одним з його найкращих творів, характерна багата мова, наявність видуманих та справжніх історій, досить близька до пригодницького роману.

Інші романи: “La oscura historia de la prima Montse”; “Tiempo de silencio”.

70-ті роки 20 століття

Луїс Гойтисоло. (брат Хуана Гойтисоло). “Antagonía” включає в себе 4 романи: “Recuento”, “Los verdes de mayo hasta el mar”, “La cólera de Aquiles”, Teoría del conocimiento”. Романи є експеремертом різних технік та стилів.

Франсиско Умбрал. Суміш видумки, автобіографії та есе . Йому характерна пишність мови, різноманітність тону: наївність, смуток, ліризм. Відзначаються: “Memorias de un niño de derechas” (автобіографічна основа), в результаті смерті сина; “Trilogia de Madrid” розповідь близька до хроніки, “Mortal y rosa”.

Вже у 80-тих роках 20 ст. відбувається відхід від експериментального роману. Письменники знову повертаються до традиційного роману з простою структурою, з сюжетом, інтригою, зрозумілими персонажами, лінійністю в часі. Один з романів, що розпочинає цей напрямок , “La verdad sobre el casoSavolta” Едуарда Мендоси. Інші представники: Перес Реверте (El maestro de esgrima”, “La piel del tsmbor”);

Торренте Балестер (“La saga / fuga de J.B.” (1972));

Мануель Монтальбан («El detective Pepe Carvalho” – зумів вивести свій роман на телебачення));

Хуан Хосе Мілас (“El desorden de tu nombre”); Антоніо Моліна (“El invierno en Lisboa”).

Проза цього періоду представлена різними тенденціями в темах та техніках. Тому є складно класифікувати авторів у певні однорідні угрупування. Та незважаючи на різноманітність існує 2 основні тематики творів:

• індивідуальність, психологізм, інтерес зосереджується на сюжеті

• історичний, пригодницький роман та роан інтриги, інтерес до суспільства, навколишнього світу.

Інші твори Мендуси: “Sin noticias de Gurb”, “El labirinto de las aceitunas”.