- •1. Особливостірозвитку іспанської літератури в період раннього Середньовіччя (ііі-х ст)
- •2. Національно-героїчний епос провідний жанр народної творчості
- •3. Тема реконкісти у «Пісні про мого Сіда»
- •4. Шляхи розвитку іспанської прози в хіі-хіv ст. Основні представники, тематика, книги
- •5. Книга Хуана Руїса «El libro de buen amor» та її призначення для розвитку авантюрно-дидактичної літератури
- •6. Огляд основних явищ в літературі Передренесансу
- •7. Розвиток іспанської національної драми
- •8. Значення роману-драми ф. Де Рохаса «Трагікомедія про Калісто і Малібею»
- •9. Загальна х-ка доби відродження в Іспанії: соціально-історичне тло, правдиві явища, представники.
- •10. Жанри іспанської літератури XVI – xviі століття
- •11. Іспанський романс: жанрові особливості, проблематика.
- •12. "Дон кіхот" сервантеса та його значення для подальшого розвитку жанру роману у світовій літературі
- •13. Лопе де Вега – засновник іспанського національного театру.
- •14. Творчість представників «школи Лопе де Веги»
- •15. Бароко як художня система та світогляд. Критичні дослідження про бароко д. Наливайка
- •16. Луїс де Гонгора вершина барокової лірики - звязок з народною поезією, вплив на іспанську та світову лірику
- •17. Поезія та проза ф. Де Кеведо
- •18. Релігійна, філософська проблематика у драматургії Кальдерона
- •19. Розвиток іспанської літератури доби Просвітництва. Вплив французької літератури
- •20. Морально-філософські проблеми у драматургії Кальдерона
- •21. Особливості романтичного мистецтва і Іспанії
- •La prosa
- •El periodismo: Mariano José de Larra
- •22. Mariano José de Larra
- •23. Особливості іспанського реалізму, жанрова своєрідність. Представники.
- •24. Творчість м.Х. Де Переди як приклад регіональної літератури
- •25. Жанр соціально – психологічного роману х. Валери
- •26. Перес Гальдос – вершина критичного реалізму хіх ст.
- •27. Особливості реалізму Ібанєса
- •28. «Покоління 1898» філософські витоки, жанрова своєрідність, представники,
- •29. Творчість унамуно як ідеолога « покоління 98»
- •30. Художні особливості творчості Вальє - Інклана
- •31. Поетичні школи та представники у іспанській літературі 20-30х рр.. Хх ст.
- •32. Образна система поетичних збірок Мачадо.
- •33. Творчість Хуана Рамона Хіменеса. Збірки “Всі пори року”, “Краса”, еволюція від спостереження до пізнання суті
- •34. Жанрове розмаїття драматургії ф. Гарсія Лорки
- •36. Художні особливості літератури 40-х років. Тремендистський роман
- •37. Своєрідність іспанського детективного роману іі пол. Хх ст. Представники.
- •38. Основні тенденції розвитку літератури 60-х років.
- •39. Дослідження романної структури та літературні експерименти латиноамериканських письменників 2пол. 20 ст.
- •40. Х.Л. Борхем. Культурологічна концепція світу
15. Бароко як художня система та світогляд. Критичні дослідження про бароко д. Наливайка
Художня система Бароко. Barroco en España es un concepto de la historiografía del arte, de la literatura y de la música, y genéricamente de la historia de la cultura,1 que se utiliza para clasificar y definir las manifestaciones culturales de la época delBarroco (aproximadamente el siglo y medio entre 1600 y 1750) localizadas en España. Rasgos 1.el universalismo búsqueda de la escala, que se se presenta en el nivel problematico-tematico y en las estructuras de imágenes y composiciones, que tienden al infinito.
2. Barroco observa la tensión interna y la dinámica.
el mundo que no conoce paz, que se abre en una descripcion de la realidad: el flujo de agua y nubes, arroyos, cascadas, etc, y varios cambios y metamorfosis; más profunda manifestación de esta dinámica - la tensión, sus turnos inesperados, en los motivos del destino que juega sin piedad con la gente. Las dinámicas internas o psicológicas, que incluye la movilidad emocional y spiritual de héroes , cambios frecuentesde sus estados . Se ve claramente en el drama de Calderón "La vida - Un sueño". Hay contrastes de luces y sombras, los tonos alegres y oscuros, las formas masivas y delicada, el contraste global de la vida y la muerte. La tarea principal de la artista - en la presentación de las conexiones entre las cosas y los fenómenos "Toda obra de arte - una metáfora" -. Dijo un famoso teórico del barroco, italiano E.Tezauro. Se creía que la metáfora contribuye al conocimiento de todas las cosas, expresa las relaciones misteriosas del mundo .
Expresividad y exuberante decoración, "la exageración y el exceso." El propósito de artistas barrocos era captar e impresionar a los que lean , a través de las emociones actuar sobre la mente, la conciencia y, por tanto, subordinar a su influencia.
Як зазначає Д.Наливайко, "світ перед людиною постав у нескінченності часу і простору, в різних контрастах і глибоких суперечностях" [9, 131], частково розв'язати які спромігся класицизм. Барокове мистецтво як універсальне явище притаманне для більшості держав Європи, хоча й не виключає окремих національних особливостей його прояву в Італії, Франції, Німеччині, Польщі, Росії, Іспанії тощо.
Західноєвропейська література XVII століття з її вишуканими епітетами, панегіриками, барвистою мовою, незвичною тропікою, алегоричністю була віднесена до бароко. "Бароко втілювало безмежність і суперечливість світу й людини, той "хаос", який не підлягав раціональному пізнанню, боріння різних сил, загадкову таїну сущого" [8, 11]. Світ в уявленні митців ХУІІ ст. постає як суперечливе поєднання часто непоєднуваного: Бога та диявола, добра та зла, світлого та темного начал і врешті-решт життя та смерті. Термін "бароко" походить від італійського "barocco", що перекладається як "дивний", "химерний".Одним із домінуючих принципів естетики бароко стала ілюзорність. Література повинна не тільки нести освіту в маси, але й створювати в них ілюзію. Читача треба буквально приголомшити, примусити його дивуватися, а це можна здійснити лише за допомогою введення до твору дивних картин, незвичних сцен, нагромадження образів, красномовства героїв. Для бароко як першого художнього напряму, що був спільним для переважної більшості літератур європейського континенту, характерними ознаками були відродження античної культури і спроба поєднання її з християнською релігією; теоцентризм, двома полюсами якого були природа та Бог; культ "вищої людини", виховання якої підпорядковане службі Богові; спроба примирити віру та світське забарвлення культури; стильова розмаїтість, динамізм; ускладненість готики: гнучкість, мінливість, примхливість. По суті, бароко це і напрям, і стиль. Поетика бароко характеризується поєднанням релігійності та світськості в межах одного тексту, наявністю християнських та античних персонажів, продовженням і запереченням традицій Відродження. Можна стверджувати, що бароко – це універсальна цілісна естетична система, яка увібрала в себе філософські й морально-етичні уявлення про навколишній світ і місце людської особистості в ньому. ароко виявилося напрямом (деякі дослідники додають – і стилем), породженим перехідною добою, для нього характерним є руйнування антропоцентричних уявлень доби Відродження, домінування божественного начала в його художній системі.