Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
Для абстрактної теорії грошей хар-не явне перебільшення уваги до внутр. аспектів явища грошей і недооцінка їх зовн. аспектів, що проявляються у впливі грошей на ек. процеси. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.
Представники 2 напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Цей підхід наз. прикладною теорією грошей (або монетаристська теор).
Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетарним. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетарист. теорії.
Обидві вони мають єдину базу – прикладну теорію грошей, що більше їх зближує, ніж роз'єднує. Завдяки їх зближенню на суч. етапі формується 3 напрям монетаристської теорії, і наз. кейнсіансько-неокласичний синтез.
Класична кількісна теорія грошей послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.
Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку ек. думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.
Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був Боден. Він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Згодом ідею Бодена перетворили у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувалась постулатами причинності ті пропорційності.
Локк вважав, що вирішальним чинником впливу на вартість грошей є їх кількість. На основі цієї ідеї озвивався меркантилізм.
У період становлення капітальних відносин Юм дав поштовх до формування концепцій «нейтральності грошей» та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.
Маркс однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей.
Було розроблено поверхневу залежність М-р (сума грошей-рівень ринкових цін). Вплив грошей на економіку обмежувався сферою обміну.
Фішер спробував математично довести справедливість теорії:
М V = P Q,
де М — кількість грошей в обороті;
V — швидкість обігу грошей за певний період;
P — середній рівень цін;
Q — фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.
З
наведеної формули випливає, що
,
тобто середній рівень цін визначається
трьома факторами: масою (кількістю)
грошей, швидкістю їх обігу та фізичним
обсягом виробленого продукту.
Внесок м. І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
Багато уваги Т.-Б. приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. Т.-Б. визнав за правильну формулу «рівняння обміну».
Саму кількісну теорію в її класичному варіанті Т.-Б.оцінював негативно. Вона підштовхнула Т.-Б. до її вдосконалення, і він зробив істотний внесок у її розвиток.
1) він доводить, що на рівень цін впливає всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними.
2) Т.-Б. довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися за 3 напрямами: 1) через зміну сусп. попиту на товари; 2) через зміну дисконтного процента; 3) через зміну суп. уявлення про вартість грошей.
3) Т.-Б.довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Так, короткочасні чи незначні зростання їх кількості можуть взагалі не мати помітного впливу на ціни і вартість грошей. А значне збільшення кількості грошей реалізує свій вплив на ціни протягом тривалого часу.
4) Т.-Б. розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей у країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у зворотному відносно дії фактора кількості напряму, нейтралізуючи дію останнього.
Цим він заклав основи так званої теорії регульованих грошей, яка підготувала сусп. думку до відмови від повноцінних і заміни їх неповноцінними грошима, вартість яких буде планомірно підтримуватися державою і з якої виросла суч. монетаристська теорія, передусім її кейнсіанський напрям.