74. Особливості формування валютної системи в Україні

Валютна система – це організаційно-правова форма реалі­зації вал. відносин у межах певного ек. простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків.

Нац. валютна сис­тема складається з елементів: 1. Назва, купюрність та характер емісії нац. валюти. 2. Ступінь конвертованості нац. валюти. 3. Режим курсу нац. валюти. 4. Режим викорня іноземної валюти на нац. території в заг. ек. обороті. 5. Режим формування і викор-ня держ. золотова­лютних резервів. 6. Режим вал. обмежень, які вводяться чи скасовуються зак. органом залежно від ек. ситуації в країні. 7. Регламентація внутр. валютного ринку і ринку до­рогоцінних металів. 8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. 9. Визначення нац. органів, на які покладається про­ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Розвиток валютної системи У. складається з 3 етапів:

1 етап формування ва­лютної системи тривав до жовтня 1994р. Для нього характерне обвальне па­діння курсу укр. валюти – в 163,3 разу. Це свідчить, що в умовах глибокої ек. і фін. кризи, макроек. розбалансованості, затримки з проведенням ек. реформ не було передумов для нормального розвит­ку валютного ринку та адекватної йому валютної системи.

2 етап тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації вал. відносин: прискорення лібералізації вал. ринку, визначення офіційного вал. курсу карбованця, ліквідація множинності валютних курсів, розширення переліку по­треб резидентів у валюті.

З вересня 1996 р., після випуску в обіг постійної нац. валюти гривні, розпочався 3 етап формування вал. системи У. Основними заходами і результатами цього етапу були:

– остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні;

– введення вільного розпорядження резидентами всією су­мою валютних надходжень;

– певна децентралізація валютного ринку, припинення опе­рацій на УМВБ та інших валютних біржах;

– подальша лібералізація доступу до валютного ринку юр. і фіз. осіб-резидентів;

– приєднання України (у травні 1997р.) до VIII Статті Ста­туту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертовано­сті гривні за поточними операціями.

75. Платіжний баланс: сутність, структура, ролі.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами ек. суб’єктів даної країни (резидентів) за її ек. межами та вал. надходженнями їм з-за ек. меж країни (від нерезидентів) за певний період часу. За ек. змістом – це макроек. модель, що хар-є стан та динаміку зовнішньоек. відносин даної країни з зовнішнім світом. Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реа­лізації валютної політики. Як модель зовнішньоек. зв’язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.

У розділі І «Рахунок поточних операцій» по статті «Баланс товарів» відображаються всі переміщення товарів через ек. межі країни з переходом права власності. Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті наз. торговим балансом.

По статті «Баланс послуг» враховується рух коштів у зв’язку з обміром між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами: транспортними, будівельними, комунікаційними, туристичними, культурними, обслуговуванням урядових структур, іншими діловими послугами, фін., ліцензійними, інформаційними тощо.

По статті «Доходи» враховується рух коштів, пов’язаний з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном, доходами від портфельних інвестицій, доходами від інших інвестицій.

По статті «Поточні трансферти» враховується рух коштів на безеквівалентних засадах – гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнар. організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фіз. особам.

У розділі II «Рахунок операцій з капіталом та фін. операцій» по статті «Капітальні трансферти» враховуються всі операції, пов’язані з передачею права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі держ. фін-ня великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, придбання нефінансових активів.

У розділі «Фінансовий рахунок» показуються операції з купівлі-продажу та погашення фін. вимог однієї країни до інших. Усі фін. операції класифікуються в 3 групи. «Прямі інв.», «Портфельні інв.», «Інші інв.».

Статті розділу III «Резер­вні активи», на яких відображається централізований золото­валютний запас країни. Якщо валютні надходження по всіх статтях розділів І та II тривалий час і значно перевищуватимуть вал. платежі, то кон’юнктура вал. ринку змінюватиметь­ся так, що центр. банк змушений буде скуповувати на ринку іноземну валюту і поповнювати свої резервні активи. І навпа­ки, при дефіциті балансу він витрачатиме свої резерви для підтримання вал. курсу.

Розділ IV «Помилки та упущення» призначена для урівняння загальних обсягів надходжень і платежів, По цій статті проставляється необхідна для збалансування сума.