11. Соціальна цінність підприємницького права як ефективного регулятора ринкових відносин.

Норми підприємницького нрава мають загальнообов'язко­вий характер. Загальнообов'язковість означає, що як і в будь-якій галузі права, норми підприємницького права обов'язкові для виконання усіма суб'єктами, яким вони адресовані — заз­вичай до таких належать суб'єкти підприємницької діяльності, їх засновники та посадові особи. На осіб, які хоч і не є суб'єк­тами підприємницької діяльності, проте проходять процедуру створення та державної реєстрації такого суб'єкта, також поши­рюються норми підприємницького права.

Норми підприємницького права регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю. Іншими словами, всі норми, шо прямо чи опосередковано регулюють такі відно­сини, становлять підприємницьке право, а відповідні відноси­ни є його предметом.

Норми підприємницького права встановлюються і охоро­няються державою. Держава уповноважує державні органи на прийняття тих чи інших рішень у відповідних сферах суспільних відносин, в тому числі у сфері зайняття підприємницькою діяль­ністю. Ці рішення об'єктивуються у вигляді обов'язкових для виконання нормативних актів, охорона яких забезпечується встановленням за їх невиконання юридичної відповідальності.

12.Джерела підприємницького права.

Основу джерел підприємницького права складають нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти- офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб’єктом у визначеній законом формі та за встановленою законом процедурою, який спрямований на врегулювання суспільних відносин, встановлення загальноприйнятих прав і обов’язків для невизначеного кола суб’єктів та розраховані на тривале багаторазове використання. Джерела класифікують за їхньою юридичною силою. Поділяються на 4 рівні:

1).Конституційні

2).Міжнародно-правові

3).Закони, кодекси, документи, що мають силу закону

4).Підзаконні акти.

Конституційне регулювання здійснюється Конституцією. Норми Конституції є нормами прямої дії. Ст.55 гарантує право на оскарження до суду дій будь-яких посадових чи службових осіб без обмежень. Ст.42 передбачає право на заняття підприємницькою діяльністю, що не заборонена законом.

Міжнародно-правове регулювання- здійснюється за допомогою норм, що містяться в міжнародних договорах України. Міжнародний договір У.- це договір, укладений у письмовій формі з іноземними державами або іншим суб’єктом міжнародного права(ООН, ЮНЕСКО), який регулюється міжнародним правом незалежно від того міститься договір в одному чи декількох документах і незалежно від його конкретного найменування. Договір має бути узаконений. Міжнародний договір не може бути застосований, якщо його положення суперечать Конституції України.

Регулювання відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів та інших актів, що мають силу закону. Закон- державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу та встановлення загальнообов’язкових правил поведінки і визначення відповідальності за їх порушення. До основних кодифікованих законів відносяться Господарський Кодекс України та цивільний Кодекс України.

Підзаконні нормативні акти. Основними є укази Президента України. Укази встановлюють права та обов’язки уповноважених органів державної влади, конкретизують положення про здійснення підприємницької діяльності, та визначення економічного питання здійснення такої діяльності(система оподаткування). До них також відносяться: постанови та розпорядження КабМіну У., нормативні акти виконавчої влади – постанови, накази, розпорядження, що приймаються органами і посадовими особами. Нормативні акти: правовстановлюючі, право регулюючі, роз’яснювальні, інформаційні.

Також до джерел підприємницького права відносять індивідуальні локальні акти учасників підприємницьких відносин. До них належать: статути суб’єктів господарювання, засновницькі договори, угоди, правила внутрішнього трудового розпорядку.