80.Перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового досвіду.

Важливим механізмом формування соціальної політики є визначення заходів щодо підвищення якості прийнятих управлінських рішень, забезпечення реалізації законодавства України високим рівнем організації роботи владних структур.

Для забезпечення цієї перспективи треба використати науково-аналітичний підхід до прийняття управлінських рішень, скласти схеми скорочення бюрократичних механізмів, які забезпечують реалізацію прийнятих рішень, подбати про технічне забезпечення всіх виконавчих органів (електронна пошта, факсимільний зв'язок, комп'ютерне обладнання).

Дуже важлива перспектива соціальних зусиль - це ліквідація корумпованості у всіх сферах управління. Для досягнення цієї мети на перше місце необхідно поставити принцип ретельного добору управлінських кадрів з урахуванням їх професійних якостей та освітньої підготовки, змінити механізми атестації та переатестації (незалежні експерти, аналіз виробленого фахівцем та ін.), створити схеми економічної зацікавленості під час виконання конкретних функцій.

При формуванні напрямів соціальної політики дуже важливо вирішити питання розміщення соціальних пріоритетів. У зв'язку з цим першочерговим об'єктом державних зусиль має стати людина, яка працює, створює конкретні матеріальні блага і за рахунок якої в суспільстві утримуються всі непрацюючі верстви населення: діти, студенти, інваліди, пенсіонери. Якщо мати на увазі той факт, що в нашому суспільстві на одного працездатного громадянина припадає один непрацюючий, то треба зробити все необхідне, щоб соціально захистити працездатну людину і створити для неї всі умови. Велике значення при формуванні соціальної політики має якість соціальної роботи. Ця робота складається не тільки з механічних дій з нарахування пенсій та надання побутових послуг громадянам, вона, крім того, зобов'язує кожного фахівця володіти такими знаннями та досвідом, які змогли б забезпечити виховання населення та поширення серед людей необхідних соціальних знань. Потрібні серйозні зусилля, спрямовані на формування нової громадської психології.

81.Сутність соціального партнерства та його роль у регулюванні ств і використанні трудових відносин

Соціальне партнерство — це найпривабливіша форма регулювання соціально-трудових відносин, що забезпечує мирну еволюцію суспільства у такий його стан, де класовий конфлікт перетворюється на конфлікт між організаціями-профспілками і об’єднаннями роботодавців. Головною умовою формування партнерських відносин при цьому є збіг цілей найманих працівників та власників підприємств. Якщо це відбувається на рівні перспективної мети, можливе тривале і досить стійке партнерство; якщо на рівні приватних цілей — таке партнерство буде тимчасовим. Але в будь-якому разі соціальне партнерство неможливе без збігу цілей. Наймані працівники і роботодавці — це сторони одного цілого і вони не можуть існувати один без одного. Якщо навіть між ними виникають конфлікти, то в інтересах обох сторін знайти дієві засоби їх своєчасного та ефективного вирішення.

Але є й інша точку зору, згідно з якою сучасний капіталізм за своєю сутністю ніяк не відрізняється від капіталізму минулого століття. Наявна приватна власність на основні засоби виробництва, а тому зберігається антагонізм інтересів найманих працівників і власників підприємств. Перебороти конфлікт інтересів у рамках ринково-капіталістичного типу господарства неможливо еволюційним шляхом через реформи та переговори. У такому розумінні соціальне партнерство — це лише одна з форм узгодження протилежних інтересів найманих працівників і роботодавців. Тому переговорний процес не може не бути неконфліктним. І навіть коли сторонам вдається домовитися, така домовленість має компромісний характер. Досягти ж компромісу можна лише за умови відносної рівності сторін. Але ведення переговорів і укладання колективного договору не знімає суперечностей між інтересами власників капіталу і найманих працівників. Разом з тим соціальне партнерств є умовою політичної стабільності і соціального примирення в суспільстві.