6.Відтворення населення. Прогнози відтворення населення в Україні.

Відтворення населення — процес збереження в часі та просторі конкретно-історичної міри даного населення, його кількості та якісного складу. Воно являє собою процес неперервного відновлення поколінь людей унаслідок взаємодії народжуваності та смертності. Для кількісної характеристики відтворення населення користуються показниками режиму відтворення населення, серед яких найбільш узагальнений — нетто — коефіцієнт (Р0) відтворення населення (характеризує міру заміщення одного покоління наступним). Відтворення населення буває: 1) простим, коли кількість населення не змінюється (кількість народжених дорівнює кількості померлих, а нове покоління дочок заміщає покоління матерів або відповідно сини — батьків); 2) розширеним, коли населення збільшується (Р більше 1), і 3) звуженим (Р0 менше 1). У Європі нетто — коефіцієнт відтворення населення менше 1, тобто не відбувається навіть простого заміщення поколінь. В Азії, Африці, Південній Америці та Австралії має місце розширене відтворення населення, у Північній Америці та Східній Азії (Японія) — звужене. к 2050 году, по прогнозам, убыль населения составит 21,8 млн чел. (45,2%), при общей численности 27,9 млн.чел. [2]. По недавнему прогнозу ООН, до 2050 г. численность населения Украины может уменьшиться на 15 млн. человек (о чем свидетельствует рисунок 1) и составит 34,7 млн.чел. Аналитики связывают это с уровнем жизни украинцев, особенностями менталитета, соотношением мужского и женского населения и разницей в продолжительности жизни мужчин и женщин. Україна належить до держав світу, в яких природний приріст населення має від’ємне значення, і в останнє десятиліття ця тенденція посилилася

7.Шляхи вдосконалення державної демографічної політики регулювання демографічних і міграційних процесів.

Основні напрями державної демографічної політики у сфері міграції населення такі: забезпечення свободи пересування; регулювання міграційних потоків з урахуванням соціально-економічних умов, демографічної структури регіонів країни і національних особливостей мігрантів.

вирішальна роль у регулюванні інтенсивних міграційних потоків належить управлінню соціально-економічними факторами, тобто умовами життя і трудової діяльності людей, що можуть змінюватися в результаті відповідного перерозподілу капітальних вкладень, фонду заробітної плати, суспільних форм споживання.

Згідно з Концепцією демографічного розвитку України на 2005—2015 рр. головними пріоритетами державної демографічної політики у сфері регулювання міграції є:

зменшення масштабів зовнішньої трудової міграції українських громадян;

економічне регулювання внутрішніх міграційних потоків.

Від чіткості та продуманості міграційної політики залежить подальший розвиток і ефективність трудової міграції в Україні, визнання та престиж держави у світі.

8.Трудовий потенціал як соціально-економічна і обліково-статистична категорія.

Існує кілька визначень категорії «трудовий потенціал», які віддзеркалюють відповідні концепції. Так, професор Д. П. Богиня і професор О. А. Грішнова вважають, що трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних і якісних характеристик економічно активного населення [2, с. 42]. Доценти Г. В. Осовська та О. В. Крушельницька визначають трудовий потенціал як сукупність працездатного населення з урахуванням інтелектуального розвитку, знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму. Вони вважають, що поняття «трудовий потенціал» є ширшим, ніж поняття «трудові ресурси» (яке донедавна широко застосовувалося в економічній літературі), тому що, вважають ці вчені, воно характеризує не лише загальну чисельність індивідів, а й включає сукупність різних якостей людей, що визначають працездатність.

Професор Б. М. Генкін дає показники, які можна віднести як до окремої людини, так і до окремого колективу і цілого суспільства. Вони характеризують компоненти або елементи трудового потенціалу, а саме:

психофізіологічні можливості участі у суспільно корисній діяльності;

можливості нормальних соціальних контактів;

можливості генерації нових ідей, методів, образів, уявлень;

раціональність поведінки;

наявність знань і навичок, необхідних для виконання певних обов’язків та видів робіт;

пропозиція на ринку праці.

Наведеним аспектам відповідають такі компоненти трудового потенціалу: здоров’я;моральність і вміння працювати в колективі;творчий потенціал;активність;організованість;освіта;професіоналізм;ресурси робочого часу.