- •2.Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
- •3.Населення як демографічна категорія: постійне, наявне, юридичне населення.
- •4.Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •5.Природний та механічний рух населення, його показники. Види і наслідки міграції.
- •6.Відтворення населення. Прогнози відтворення населення в Україні.
- •7.Шляхи вдосконалення державної демографічної політики регулювання демографічних і міграційних процесів.
- •8.Трудовий потенціал як соціально-економічна і обліково-статистична категорія.
- •9.Трудовий потенціал як форма прояву особистісного фактора.
- •10.Характеристика трудових ресурсів і трудового потенціалу України, їх прогнози.
- •11.Визначення управління як соціально-економічного явища і як процесу.
- •12.Функції управління соціально-економічними об’єктами.
- •14. Утп як державна система планомірного регулювання процесів відтворення, розподілу та використання трудових ресурсів суспільства.
- •15. Елементи державної системи утп. Цілі, завдання і функції утп.
- •16. Цілі, завдання і функції утп на державному рівні
- •17.Організаційний та функціональний аспекти державної системи утп
- •18.Завдання та функції державних, регіональних та галузевих органів утп України
- •19.Роль науково-дослідних установ та наукових досліджень у забезпеченні органів утп необхідною інформацією та нормативно-правовими документами.
- •20.Технологія прийняття та реалізації рішень щодо утп на різних рівнях суспільної системи.
- •21.Нормативно-правова база утп, порядок її розробки, затвердження та перегляду.
- •22.Система нормативно-правових актів, що регулюють утп
- •23. Характеристика основних законодавчих актів у сфері праці
- •24.Науково-методичне обслуговування процесів управління і використання трудового потенціалу
- •25. Характеристика науково-методичної бази в галузі планування і прогнозування, регулювання зайнятості, організації діяльності органів управління трудовими ресурсами, регулювання трудових доходів
- •26.Кадрове і фінансове забезпечення використання трудового потенціалу
- •27.Ринок праці як підсистема ринкової економіки: макроекономічні аспекти
- •28. Ринок праці як інструмент включення робочої сили в суспільне виробництво
- •29.Ринок праці як ринок особливого виду. Регулятори ринку праці.
- •30. Конкуренція наринку праці, її види та роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •31. Становлення ринкової економіки України і ринку праці.
- •32. Характеристика ринку праці України, його структура, функції, умови ефективного функціонування, тенденції розвитку.
- •33. Основні завдання планування трудового потенціала в умовах становлення ринкової економіки в Україні.
- •34. Система балансів трудових ресурсів і методи їх розробки.
- •35.Баланс ринку праці: сутність, порядок і методи розробки.
- •36. Планування зайнятості працездатного населення та забезпечення потреб народного господарства в робочій силі.
- •37. Оптимізація пропорцій розподілу трудового потенціалу за галузями народного господарства, територіями та основними видами діяльності.
- •38. Прогнозування чисельності населення та розвитку трудового потенціалу.
- •39. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні явища. Поняття ефективної зайнятості.
- •40. Методи впливу на попит, пропозицію і ціну робочої сили на макрорівні.
- •41. Порядок формування, організація виконання програм зайнятості.
- •42. Оцінка ефективності політики зайнятості в Україні.
- •43. Поняття та основні показники загальноосвітнього і професійного рівня трудового потенціалу.
- •44. Конкурентоспроможність робочої сили і професійна мобільність людини на ринку праці.
- •45. Функції та структура державної системи загальної та професійної освіти.
- •46. Людський капітал в системі соціально-економічних категорій
- •47. Соціально-економічне значення концепції людського капіталу.
- •48.Інвестиції в людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •50.Розрахунок індексу тривалості життя.
- •51. Розрахунок індексу рівня освіченості
- •52. Взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку.
- •54. Людський розвиток як шлях до економічного зростання
- •55. Рівень життя, нерівність і людський розвиток
- •57.Освіта, культура, інтелектуальний потенціал як чинники людського розвитку.
- •58. Гендерні аспекти людського розвитку.
- •60. Моделі мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •63. Рівень життя та його вплив на економічну і соціальну активність.
- •65. Види доходів та економічні закони, що регулюють їх розподіл.
- •66. Заробітна плата як основна форма трудових доходів. Сутність, функції і форми заробітної плати
- •70. Економічна роль держави в умовах ринку та її функції: ефективності, справедливості, стабільності
- •71.Державне регулювання заробітної плати. Законодавство про оплату праці
- •72.Економічний ефект мінімуму заробітної плати. Законодавство про оплату праці.
- •73.Новий зміст соціальної політики на етапі переходу до ринкової економіки
- •74.Створення умов для творчої, високопродуктивної праці як основне завдання державної соціальної політики
- •75.Сучасні напрямки соціальної політики в Україні.
- •76.Соціальний захист населення як елемент соціальної політики
- •77.Нова роль суспільних фондів споживання
- •78.Форми соціального страхування населення в нових економічних умовах
- •79.Необхідність змін в системі пенсійного забезпечення в нових умовах розвитку українського суспільства
- •80.Перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового досвіду.
- •81.Сутність соціального партнерства та його роль у регулюванні ств і використанні трудових відносин
- •82.Складові системи соціального партнерства та механізм її функціонування.
- •83.Порядок ведення переговорів на національному рівні та укладання генеральної угоди
- •84. Суть, значення та завдання професійної орієнтації
- •85. Управління професійною орієнтацією. Основні напрямки професійної орієнтації.
- •86. Світовий досвід управління професійною орієнтацією.
- •87. Завдання управління з формування професійного рівня трудового потенціалу.
- •88. Система професійної підготовки трудового потенціалу в Україні.
- •89. Організація перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій.
- •90. Становлення і розвиток міжнародного співробітництва в управлінні трудовим потенціалом.
- •91. Міжнародна організація праці (моп): цілі, завдання, функції, структура та основні напрямки діяльності.
- •92. Проблеми створення єдиного ринку праці в країнах Європейського економічного співтовариства.
- •93. Участь України в європейських і світових структурах. Двостороннє міжнародне співробітництво в управлінні трудовими ресурсами.
- •94. Проблеми інтеграції України в світовий ринок праці.
- •95. Поняття, показники і критерії економічної та соціальної ефективності використання трудових ресурсів.
- •96. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу.
- •97.Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України.
- •98. Характеристика резервів і шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України.
- •99.Структурні зміни світового ринку праці у 90-х роках двадцятого століття.
- •Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
55. Рівень життя, нерівність і людський розвиток
Рівень життя є однією з найважливіших соціально-економічних категорій, що характеризує становище людини у суспільстві, можливості реалізації її потреб, можливості людського розвитку.
Поняття «рівень життя» найчастіше означає ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Таке визначення характеризує статику рівня життя. Тим часом рівень життя — це динамічний процес, на який впливає безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом та обсягом потреб у різних благах, що постійно змінюються. З іншого боку, рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи зі становища на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати працівників. Водночас і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами та ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політичною владою тощо.
Дуже часто рівень життя ототожнюється з поняттям «добробуту», який розуміють як певний рівень споживання. З позицій концепції людського розвитку найповніше сутність рівня життя розкриває таке визначення: рівень життя — це комплексна соціально-економічна категорія, що відображає рівень розвитку фізичних, духовних і соціальних потреб людей, ступінь їх задоволення та умови у суспільстві для розвитку й задоволення цих потреб.
Відповідно до конвенцій Міжнародної організації праці кожна людина має право на такий життєвий рівень (включаючи продукти харчування, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її та її родини, а також право на забезпечення в разі безробіття, непрацездатності, втрати годувальника і т. ін. У кожній країні ці права реалізуються на основі національної концепції рівня життя.
Підвищення рівня життя є водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку й асоціюється з соціальним прогресом суспільства. Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки. Особливого значення піднесення рівня життя набуває в орієнтованому на людський розвиток суспільстві.
У системі визначення рівня життя населення центральне місце посідають показники доходів як основного джерела задоволення особистих потреб у товарах та послугах і підвищення рівня добробуту. У концепції людського розвитку показники доходів населення використовуються як міра контролю над ресурсами. Рівень доходів дає уявлення про матеріальні можливості людей, надто коли цей рівень досить низький. Крім того, величина доходів відображає можливості людей у тих сферах життя, що безпосередньо не пов’язані з основними індикаторами людського розвитку. Серед них, наприклад, можливість подорожувати і відпочивати, спілкуватися з рідними та друзями, здобувати й облаштовувати житло, відвідувати театри та музеї. Середньодушовий дохід відображає ступінь включеності жителів тієї чи іншої держави у світ соціальних зв’язків, що виявляється, зокрема, у наявності тісного зв’язку ВВП на душу населення з різними показниками доступу до інформації та сучасних засобів комунікації.