- •2.Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
- •3.Населення як демографічна категорія: постійне, наявне, юридичне населення.
- •4.Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •5.Природний та механічний рух населення, його показники. Види і наслідки міграції.
- •6.Відтворення населення. Прогнози відтворення населення в Україні.
- •7.Шляхи вдосконалення державної демографічної політики регулювання демографічних і міграційних процесів.
- •8.Трудовий потенціал як соціально-економічна і обліково-статистична категорія.
- •9.Трудовий потенціал як форма прояву особистісного фактора.
- •10.Характеристика трудових ресурсів і трудового потенціалу України, їх прогнози.
- •11.Визначення управління як соціально-економічного явища і як процесу.
- •12.Функції управління соціально-економічними об’єктами.
- •14. Утп як державна система планомірного регулювання процесів відтворення, розподілу та використання трудових ресурсів суспільства.
- •15. Елементи державної системи утп. Цілі, завдання і функції утп.
- •16. Цілі, завдання і функції утп на державному рівні
- •17.Організаційний та функціональний аспекти державної системи утп
- •18.Завдання та функції державних, регіональних та галузевих органів утп України
- •19.Роль науково-дослідних установ та наукових досліджень у забезпеченні органів утп необхідною інформацією та нормативно-правовими документами.
- •20.Технологія прийняття та реалізації рішень щодо утп на різних рівнях суспільної системи.
- •21.Нормативно-правова база утп, порядок її розробки, затвердження та перегляду.
- •22.Система нормативно-правових актів, що регулюють утп
- •23. Характеристика основних законодавчих актів у сфері праці
- •24.Науково-методичне обслуговування процесів управління і використання трудового потенціалу
- •25. Характеристика науково-методичної бази в галузі планування і прогнозування, регулювання зайнятості, організації діяльності органів управління трудовими ресурсами, регулювання трудових доходів
- •26.Кадрове і фінансове забезпечення використання трудового потенціалу
- •27.Ринок праці як підсистема ринкової економіки: макроекономічні аспекти
- •28. Ринок праці як інструмент включення робочої сили в суспільне виробництво
- •29.Ринок праці як ринок особливого виду. Регулятори ринку праці.
- •30. Конкуренція наринку праці, її види та роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •31. Становлення ринкової економіки України і ринку праці.
- •32. Характеристика ринку праці України, його структура, функції, умови ефективного функціонування, тенденції розвитку.
- •33. Основні завдання планування трудового потенціала в умовах становлення ринкової економіки в Україні.
- •34. Система балансів трудових ресурсів і методи їх розробки.
- •35.Баланс ринку праці: сутність, порядок і методи розробки.
- •36. Планування зайнятості працездатного населення та забезпечення потреб народного господарства в робочій силі.
- •37. Оптимізація пропорцій розподілу трудового потенціалу за галузями народного господарства, територіями та основними видами діяльності.
- •38. Прогнозування чисельності населення та розвитку трудового потенціалу.
- •39. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні явища. Поняття ефективної зайнятості.
- •40. Методи впливу на попит, пропозицію і ціну робочої сили на макрорівні.
- •41. Порядок формування, організація виконання програм зайнятості.
- •42. Оцінка ефективності політики зайнятості в Україні.
- •43. Поняття та основні показники загальноосвітнього і професійного рівня трудового потенціалу.
- •44. Конкурентоспроможність робочої сили і професійна мобільність людини на ринку праці.
- •45. Функції та структура державної системи загальної та професійної освіти.
- •46. Людський капітал в системі соціально-економічних категорій
- •47. Соціально-економічне значення концепції людського капіталу.
- •48.Інвестиції в людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •50.Розрахунок індексу тривалості життя.
- •51. Розрахунок індексу рівня освіченості
- •52. Взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку.
- •54. Людський розвиток як шлях до економічного зростання
- •55. Рівень життя, нерівність і людський розвиток
- •57.Освіта, культура, інтелектуальний потенціал як чинники людського розвитку.
- •58. Гендерні аспекти людського розвитку.
- •60. Моделі мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •63. Рівень життя та його вплив на економічну і соціальну активність.
- •65. Види доходів та економічні закони, що регулюють їх розподіл.
- •66. Заробітна плата як основна форма трудових доходів. Сутність, функції і форми заробітної плати
- •70. Економічна роль держави в умовах ринку та її функції: ефективності, справедливості, стабільності
- •71.Державне регулювання заробітної плати. Законодавство про оплату праці
- •72.Економічний ефект мінімуму заробітної плати. Законодавство про оплату праці.
- •73.Новий зміст соціальної політики на етапі переходу до ринкової економіки
- •74.Створення умов для творчої, високопродуктивної праці як основне завдання державної соціальної політики
- •75.Сучасні напрямки соціальної політики в Україні.
- •76.Соціальний захист населення як елемент соціальної політики
- •77.Нова роль суспільних фондів споживання
- •78.Форми соціального страхування населення в нових економічних умовах
- •79.Необхідність змін в системі пенсійного забезпечення в нових умовах розвитку українського суспільства
- •80.Перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового досвіду.
- •81.Сутність соціального партнерства та його роль у регулюванні ств і використанні трудових відносин
- •82.Складові системи соціального партнерства та механізм її функціонування.
- •83.Порядок ведення переговорів на національному рівні та укладання генеральної угоди
- •84. Суть, значення та завдання професійної орієнтації
- •85. Управління професійною орієнтацією. Основні напрямки професійної орієнтації.
- •86. Світовий досвід управління професійною орієнтацією.
- •87. Завдання управління з формування професійного рівня трудового потенціалу.
- •88. Система професійної підготовки трудового потенціалу в Україні.
- •89. Організація перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій.
- •90. Становлення і розвиток міжнародного співробітництва в управлінні трудовим потенціалом.
- •91. Міжнародна організація праці (моп): цілі, завдання, функції, структура та основні напрямки діяльності.
- •92. Проблеми створення єдиного ринку праці в країнах Європейського економічного співтовариства.
- •93. Участь України в європейських і світових структурах. Двостороннє міжнародне співробітництво в управлінні трудовими ресурсами.
- •94. Проблеми інтеграції України в світовий ринок праці.
- •95. Поняття, показники і критерії економічної та соціальної ефективності використання трудових ресурсів.
- •96. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу.
- •97.Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України.
- •98. Характеристика резервів і шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України.
- •99.Структурні зміни світового ринку праці у 90-х роках двадцятого століття.
- •Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
4.Економічно активне і економічно неактивне населення.
Економічно активне населення – це частка населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та надання послуг.
Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на момент статистичного обстеження не мають роботи, але бажають її одержати.
Розподіл чисельності зайнятого населення за місцем роботи, статусом зайнятості, статтю, віком та рівнем освіти дає уяву про структуру попиту на робочу силу і перерозподіл зайнятих між секторами економіки.
Економічно неактивне населення – це населення, що на входить до складу економічно активного населення, включаючи особи молодшого віку, встановленого для виміру чисельності. Чисельність економічно неактивного населення визначається стосовно обстежуваного періоду і включає такі категорії:
1)учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);
2)особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;
3)особи, що одержують пенсії по інвалідності (І, ІІ, ІІІ групи);
4)особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т. ін.;
5)особи, що зневірились знайти роботу, тобто ті, що припинили пошук роботи, вичерпавши всі можливості її одержати, але які можуть і готові працювати;
6)інші особи, у яких немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.
5.Природний та механічний рух населення, його показники. Види і наслідки міграції.
Відтворення (природний рух) населения — це сукупність процесів народжуваності і смертності, які визначають розміри природного приросту. Від динаміки природного приросту залежить характер безперервного відновлення людських поколінь.
Природній рух населення — це зміна чисельності та складу населення внаслідок народжуваності й смертності без урахування механічного переміщення. Природний рух населення характеризується абсолютними та відносними показниками. Серед абсолютних показників основним є природний приріст (спад) населення, серед відносних — коефіцієнт природного приросту (відношення абсолютного рівня природного приросту до середнього показника населення за конкретний період); його обчислюють і як різницю між загальними коефіцієнтами народжуваності та смертності (зазвичай у проміле). Коефіцієнт природного приросту може мати позитивне, негативне і нульове значення, характеризуючи відповідно збільшення, зменшення або незмінність чисельності населення території з огляду на різні поєднання народжуваності І а смертності.
Механічний рух — це переміщення людей через кордони регіона, яке пов’язано зі зміною їх місця проживання. Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.
Внутрішня міграція — міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньорегіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) — міграційні потоки перетинають державні кордони. Після порушення цілісності колишнього СРСР з’явилися нові групи регіонів зовнішньої міграції, а саме: країни близького зарубіжжя (країни СНД та Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Кожний із зазначених видів міграції розподіляється на короткострокову та довгострокову.
Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги:
• внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов'язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили;
• іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;
• при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;
• іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;
• іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.
Залучення іноземної робочої сили призводить до зростання конкуренції на внутрішньому ринку праці до певної міри стимулює зростання продуктивності праці та ефективності виробництва в країні, економіка цілого ряду промислово розвинених держав була створена за рахунок масового залучення робочої сили ззовні
Для країн еміграції повернення досвідчених кваліфікованих робітників після роботи за кордоном сприяє розвитку національної економіки. Для деяких з цих країн грошові перекази емігрантів є основним джерелом валютних надходжень, яке перевищує надходження валюти від експорту товарів. Водночас еміграція завдає шкоди країнам, оскільки національна економіка втрачає наймобільнішу і, як правило, найкращу частину трудових ресурсів. Це веде до старіння структури трудових ресурсів.
Серйозною є проблема реадаптації робітників, які повертаються після роботи за кордоном і відвикли від місцевих умов праці та життя.
Особливо негативні наслідки для країн еміграції має відплив висококваліфікованих спеціалістів та вчених. Тому уряди цих країн намагаються проводити політику гальмування такого процессу.