- •2.Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
- •3.Населення як демографічна категорія: постійне, наявне, юридичне населення.
- •4.Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •5.Природний та механічний рух населення, його показники. Види і наслідки міграції.
- •6.Відтворення населення. Прогнози відтворення населення в Україні.
- •7.Шляхи вдосконалення державної демографічної політики регулювання демографічних і міграційних процесів.
- •8.Трудовий потенціал як соціально-економічна і обліково-статистична категорія.
- •9.Трудовий потенціал як форма прояву особистісного фактора.
- •10.Характеристика трудових ресурсів і трудового потенціалу України, їх прогнози.
- •11.Визначення управління як соціально-економічного явища і як процесу.
- •12.Функції управління соціально-економічними об’єктами.
- •14. Утп як державна система планомірного регулювання процесів відтворення, розподілу та використання трудових ресурсів суспільства.
- •15. Елементи державної системи утп. Цілі, завдання і функції утп.
- •16. Цілі, завдання і функції утп на державному рівні
- •17.Організаційний та функціональний аспекти державної системи утп
- •18.Завдання та функції державних, регіональних та галузевих органів утп України
- •19.Роль науково-дослідних установ та наукових досліджень у забезпеченні органів утп необхідною інформацією та нормативно-правовими документами.
- •20.Технологія прийняття та реалізації рішень щодо утп на різних рівнях суспільної системи.
- •21.Нормативно-правова база утп, порядок її розробки, затвердження та перегляду.
- •22.Система нормативно-правових актів, що регулюють утп
- •23. Характеристика основних законодавчих актів у сфері праці
- •24.Науково-методичне обслуговування процесів управління і використання трудового потенціалу
- •25. Характеристика науково-методичної бази в галузі планування і прогнозування, регулювання зайнятості, організації діяльності органів управління трудовими ресурсами, регулювання трудових доходів
- •26.Кадрове і фінансове забезпечення використання трудового потенціалу
- •27.Ринок праці як підсистема ринкової економіки: макроекономічні аспекти
- •28. Ринок праці як інструмент включення робочої сили в суспільне виробництво
- •29.Ринок праці як ринок особливого виду. Регулятори ринку праці.
- •30. Конкуренція наринку праці, її види та роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •31. Становлення ринкової економіки України і ринку праці.
- •32. Характеристика ринку праці України, його структура, функції, умови ефективного функціонування, тенденції розвитку.
- •33. Основні завдання планування трудового потенціала в умовах становлення ринкової економіки в Україні.
- •34. Система балансів трудових ресурсів і методи їх розробки.
- •35.Баланс ринку праці: сутність, порядок і методи розробки.
- •36. Планування зайнятості працездатного населення та забезпечення потреб народного господарства в робочій силі.
- •37. Оптимізація пропорцій розподілу трудового потенціалу за галузями народного господарства, територіями та основними видами діяльності.
- •38. Прогнозування чисельності населення та розвитку трудового потенціалу.
- •39. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні явища. Поняття ефективної зайнятості.
- •40. Методи впливу на попит, пропозицію і ціну робочої сили на макрорівні.
- •41. Порядок формування, організація виконання програм зайнятості.
- •42. Оцінка ефективності політики зайнятості в Україні.
- •43. Поняття та основні показники загальноосвітнього і професійного рівня трудового потенціалу.
- •44. Конкурентоспроможність робочої сили і професійна мобільність людини на ринку праці.
- •45. Функції та структура державної системи загальної та професійної освіти.
- •46. Людський капітал в системі соціально-економічних категорій
- •47. Соціально-економічне значення концепції людського капіталу.
- •48.Інвестиції в людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •50.Розрахунок індексу тривалості життя.
- •51. Розрахунок індексу рівня освіченості
- •52. Взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку.
- •54. Людський розвиток як шлях до економічного зростання
- •55. Рівень життя, нерівність і людський розвиток
- •57.Освіта, культура, інтелектуальний потенціал як чинники людського розвитку.
- •58. Гендерні аспекти людського розвитку.
- •60. Моделі мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •63. Рівень життя та його вплив на економічну і соціальну активність.
- •65. Види доходів та економічні закони, що регулюють їх розподіл.
- •66. Заробітна плата як основна форма трудових доходів. Сутність, функції і форми заробітної плати
- •70. Економічна роль держави в умовах ринку та її функції: ефективності, справедливості, стабільності
- •71.Державне регулювання заробітної плати. Законодавство про оплату праці
- •72.Економічний ефект мінімуму заробітної плати. Законодавство про оплату праці.
- •73.Новий зміст соціальної політики на етапі переходу до ринкової економіки
- •74.Створення умов для творчої, високопродуктивної праці як основне завдання державної соціальної політики
- •75.Сучасні напрямки соціальної політики в Україні.
- •76.Соціальний захист населення як елемент соціальної політики
- •77.Нова роль суспільних фондів споживання
- •78.Форми соціального страхування населення в нових економічних умовах
- •79.Необхідність змін в системі пенсійного забезпечення в нових умовах розвитку українського суспільства
- •80.Перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового досвіду.
- •81.Сутність соціального партнерства та його роль у регулюванні ств і використанні трудових відносин
- •82.Складові системи соціального партнерства та механізм її функціонування.
- •83.Порядок ведення переговорів на національному рівні та укладання генеральної угоди
- •84. Суть, значення та завдання професійної орієнтації
- •85. Управління професійною орієнтацією. Основні напрямки професійної орієнтації.
- •86. Світовий досвід управління професійною орієнтацією.
- •87. Завдання управління з формування професійного рівня трудового потенціалу.
- •88. Система професійної підготовки трудового потенціалу в Україні.
- •89. Організація перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій.
- •90. Становлення і розвиток міжнародного співробітництва в управлінні трудовим потенціалом.
- •91. Міжнародна організація праці (моп): цілі, завдання, функції, структура та основні напрямки діяльності.
- •92. Проблеми створення єдиного ринку праці в країнах Європейського економічного співтовариства.
- •93. Участь України в європейських і світових структурах. Двостороннє міжнародне співробітництво в управлінні трудовими ресурсами.
- •94. Проблеми інтеграції України в світовий ринок праці.
- •95. Поняття, показники і критерії економічної та соціальної ефективності використання трудових ресурсів.
- •96. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу.
- •97.Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України.
- •98. Характеристика резервів і шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України.
- •99.Структурні зміни світового ринку праці у 90-х роках двадцятого століття.
- •Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
63. Рівень життя та його вплив на економічну і соціальну активність.
Розвиток трудового потенціалу суспільства залежить від рівня життя, сутність якого розглядалася у попередньому розділі. Що він вищий, то більше можливостей у суспільства та кожної особи забезпечити вищий рівень здоров’я, освіти, професіоналізму, культури і то більше можливостей задовольнити потреби суспільства, що зростають. Потреба — це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда. Цим зумовлений і різний набір потреб людини, на які впливають певні фактори (рис. 4.2.5).
Підвищення рівня життя сприяє поліпшенню якості життя, тобто умов існування людини. Якість життя характеризується насамперед рівнем споживанням товарів і послуг, а також включає соціальні результати економічного та політичного розвитку, а саме: середню тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорону праці, соціальну захищеність населення, поліпшення соціального середовища, забезпечення прав людини.
Джерелом підвищення рівня та якості життя населення є зростання НД, який є частиною сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат. Розмір і динаміка залежить від продуктивності праці, обсягу інвестицій, зайнятості, структур економіки, рівня розвитку соціальної сфери тощо. НД ділиться на фонд нагромадження та фонд споживання.
64. Бідність та її виміри. Напрями подолання бідності в Україні.
Проте поряд із такими загальними ознаками українська бідність має цілу низку специфічних особливостей:
1) низький рівень життя населення в цілому;
2) психологічне неприйняття економічної нерівності;
3) украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними;
4) поширеність бідності серед працюючого населення.
Низький рівень життя. Сьогодні населення України в цілому бідне. Це засвідчують найрізноманітніші показники: низька якість раціону харчування, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, висока захворюваність і смертність, незадоволеність широких верств суспільства загальноекономічною ситуацією та своїм матеріальним становищем. Незважаючи на те, що частка витрат на харчування в бюджеті середньої української родини виросла за 1991--2000 роки з 33 до 64%, якість харчування помітно погіршилася: енергетична цінність денного раціону знизилася з 3597 до 2505 ккал, вміст білків -- зі 105 до 73 г, жирів -- зі 124 до 71 г, кальцію -- з 1362 до 848 г (табл. 1 на стор.10). Але, можливо, це закономірність, характерна для нового ставлення до режиму харчування в багатих країнах?
Узагалі-то, коли бачиш традиції багатого застілля в Україні, здається, що люди не голодують, але... Неупереджена статистика свідчить: якість харчування населення в нас помітно нижча, ніж в інших європейських країнах.
До того ж у 10 млн. чоловік (майже п'ятої частини населення!) енергетична цінність харчування -- нижча від 2100 ккал. А це, за визначенням фахівців Всесвітньої організації охорони здоров'я, є межею бідності.
Низька якість харчування в поєднанні з погіршенням медичного обслуговування, недоступністю для широких верств населення багатьох ліків, відмовою від занять спортом, хронічними психологічними й емоційними перевантаженнями, роботою в несприятливих умовах тощо -- усе це позначається на стані здоров'я нації. Приміром, рівень поширення залізодефіцитної анемії серед жінок 15--54 років збільшився за 10 років майже втричі, а кількість хворих на туберкульоз -- більш як у півтора рази; кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, котрі перебувають на обліку, за п'ять років зросла більш як у 17 разів. На щастя, й адаптація населення до нових умов життя, і скорочення виробничого травматизму, і зусилля медиків щодо зниження смертності, передусім новонароджених і дітей раннього віку, зрештою, привели до деякого збільшення середньої тривалості життя в країні.
Україна перетворилася на постачальника дешевої й досить кваліфікованої робочої сили в багато країн близького й далекого зарубіжжя. За даними Національного інституту українсько-російських відносин, лише в Росії працюють понад 300 тисяч наших співвітчизників.
Ще одна дуже важлива ознака зубожіння -- вельми низька народжуваність.
Використовуючи такий критерій бідності, як ступінь відсутності можливості придбання домогосподарствами основних побутових товарів, потрібно відзначити, що в 2000 р. згідно опитам, 92,7% всіх українських сімей не мали нагоди придбати холодильник, 90,0% -- не могли дозволити собі купити пральну машину, а доходів 86,6% сімей не вистачало на покупку недорогого телевізора.
Згідно даним про самооцінку українських сімей, що стосується рівня їх матеріальної забезпеченості в 2001 р., чверті опитаних домогосподарств доходів вистачало тільки на споживання (на прийнятному рівні) і лише 1,9% з них мали достатній дохід і могли робити заощадження. Фактично це означає, що людьми, що мають нагоду зберігати частину доходу, тобто небідними, в нашій країні в минулому році була лише п'ятдесята (!) частина населення.
Державна соціальна політика, орієнтована на підвищення рівня життя всіх верств населення (незалежно від їх майнового положення), повинна бути пов'язана з такими задачами стабільного економічного розвитку як забезпечення реального зростання виробництва, поліпшення ситуації на національному ринку праці, заборона інфляційних процесів, ефективне використовування бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів. Саме ефективний економічний розвиток на макрорівні закладає фундамент соціального розвитку країни і зрештою визначає рівень добробуту її населення. З урахуванням специфіки процесів, пов'язаних з трансформацією вітчизняної економіки, необхідним також представляється вживання першочергових заходів в таких напрямах:
скорочення майнової нерівності шляхом проведення гнучкої податкової політики,
стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу,
упровадження системи раціональних соціальних трансфертів,
легалізація тіньової економіки і незареєстрованих доходів.
Особливістю прояву проблеми бідності в Україні є той факт, що не тільки перебування у складі соціально уразливих груп населення (сім'ї з дітьми, пенсіонери, інваліди), але навіть зайнятість не гарантує від попадання в групу бідних. Саме тому необхідною умовою подолання бідності стає надання працездатному населенню країни можливостей для самостійного вирішення проблем трудовлаштування. Досягнення цієї мети сприятиме збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці, а також запобіганню різкому збільшенню рівня безробіття унаслідок структурних перетворень в економіці. Однієї з таких можливостей, свого часу успішно реалізованої західними країнами, є створення нових ефективних робочих місць на базі розвитку малого і середнього бізнесу.
Не менш важливим представляється також створення умов для зростання доходів, одержуваних від трудової діяльності. При розробці відповідних заходів політики доходів і зайнятості слід врахувати, що збільшення реальних трудових доходів населення може бути слідством: по-перше, стабілізації макроекономічної динаміки, що забезпечує зростання реальної заробітної платні; по-друге, встановлення економічно і соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної платні з поетапним наближенням її розміру до рівня прожиткового мінімуму і, по-третє, забезпечення оптимальної між професійної і міжгалузевої диференціації заробітної платні всіх категорій працюючих.
Ще однією необхідною умовою для подолання бідності в Україні є реформування системи соціального захисту, направлене на посилення її адресності і пов'язане з регулюванням величини гарантованого мінімального доходу. Як свідчить світова практика, ефективними заходами реформаторської політики в даному напрямі може стати розвиток нових соціальних технологій, які торкаються підтримки потребуючих (малозабезпечених) сімей, надання безкоштовних послуг охорони здоров'я і освіти, а також послуг соціальної реабілітації.