- •2.Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
- •3.Населення як демографічна категорія: постійне, наявне, юридичне населення.
- •4.Економічно активне і економічно неактивне населення.
- •5.Природний та механічний рух населення, його показники. Види і наслідки міграції.
- •6.Відтворення населення. Прогнози відтворення населення в Україні.
- •7.Шляхи вдосконалення державної демографічної політики регулювання демографічних і міграційних процесів.
- •8.Трудовий потенціал як соціально-економічна і обліково-статистична категорія.
- •9.Трудовий потенціал як форма прояву особистісного фактора.
- •10.Характеристика трудових ресурсів і трудового потенціалу України, їх прогнози.
- •11.Визначення управління як соціально-економічного явища і як процесу.
- •12.Функції управління соціально-економічними об’єктами.
- •14. Утп як державна система планомірного регулювання процесів відтворення, розподілу та використання трудових ресурсів суспільства.
- •15. Елементи державної системи утп. Цілі, завдання і функції утп.
- •16. Цілі, завдання і функції утп на державному рівні
- •17.Організаційний та функціональний аспекти державної системи утп
- •18.Завдання та функції державних, регіональних та галузевих органів утп України
- •19.Роль науково-дослідних установ та наукових досліджень у забезпеченні органів утп необхідною інформацією та нормативно-правовими документами.
- •20.Технологія прийняття та реалізації рішень щодо утп на різних рівнях суспільної системи.
- •21.Нормативно-правова база утп, порядок її розробки, затвердження та перегляду.
- •22.Система нормативно-правових актів, що регулюють утп
- •23. Характеристика основних законодавчих актів у сфері праці
- •24.Науково-методичне обслуговування процесів управління і використання трудового потенціалу
- •25. Характеристика науково-методичної бази в галузі планування і прогнозування, регулювання зайнятості, організації діяльності органів управління трудовими ресурсами, регулювання трудових доходів
- •26.Кадрове і фінансове забезпечення використання трудового потенціалу
- •27.Ринок праці як підсистема ринкової економіки: макроекономічні аспекти
- •28. Ринок праці як інструмент включення робочої сили в суспільне виробництво
- •29.Ринок праці як ринок особливого виду. Регулятори ринку праці.
- •30. Конкуренція наринку праці, її види та роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •31. Становлення ринкової економіки України і ринку праці.
- •32. Характеристика ринку праці України, його структура, функції, умови ефективного функціонування, тенденції розвитку.
- •33. Основні завдання планування трудового потенціала в умовах становлення ринкової економіки в Україні.
- •34. Система балансів трудових ресурсів і методи їх розробки.
- •35.Баланс ринку праці: сутність, порядок і методи розробки.
- •36. Планування зайнятості працездатного населення та забезпечення потреб народного господарства в робочій силі.
- •37. Оптимізація пропорцій розподілу трудового потенціалу за галузями народного господарства, територіями та основними видами діяльності.
- •38. Прогнозування чисельності населення та розвитку трудового потенціалу.
- •39. Зайнятість і безробіття як соціально-економічні явища. Поняття ефективної зайнятості.
- •40. Методи впливу на попит, пропозицію і ціну робочої сили на макрорівні.
- •41. Порядок формування, організація виконання програм зайнятості.
- •42. Оцінка ефективності політики зайнятості в Україні.
- •43. Поняття та основні показники загальноосвітнього і професійного рівня трудового потенціалу.
- •44. Конкурентоспроможність робочої сили і професійна мобільність людини на ринку праці.
- •45. Функції та структура державної системи загальної та професійної освіти.
- •46. Людський капітал в системі соціально-економічних категорій
- •47. Соціально-економічне значення концепції людського капіталу.
- •48.Інвестиції в людський капітал як соціально-економічна категорія.
- •50.Розрахунок індексу тривалості життя.
- •51. Розрахунок індексу рівня освіченості
- •52. Взаємозв’язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку.
- •54. Людський розвиток як шлях до економічного зростання
- •55. Рівень життя, нерівність і людський розвиток
- •57.Освіта, культура, інтелектуальний потенціал як чинники людського розвитку.
- •58. Гендерні аспекти людського розвитку.
- •60. Моделі мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •63. Рівень життя та його вплив на економічну і соціальну активність.
- •65. Види доходів та економічні закони, що регулюють їх розподіл.
- •66. Заробітна плата як основна форма трудових доходів. Сутність, функції і форми заробітної плати
- •70. Економічна роль держави в умовах ринку та її функції: ефективності, справедливості, стабільності
- •71.Державне регулювання заробітної плати. Законодавство про оплату праці
- •72.Економічний ефект мінімуму заробітної плати. Законодавство про оплату праці.
- •73.Новий зміст соціальної політики на етапі переходу до ринкової економіки
- •74.Створення умов для творчої, високопродуктивної праці як основне завдання державної соціальної політики
- •75.Сучасні напрямки соціальної політики в Україні.
- •76.Соціальний захист населення як елемент соціальної політики
- •77.Нова роль суспільних фондів споживання
- •78.Форми соціального страхування населення в нових економічних умовах
- •79.Необхідність змін в системі пенсійного забезпечення в нових умовах розвитку українського суспільства
- •80.Перспективи розвитку соціальної політики в Україні з урахуванням світового досвіду.
- •81.Сутність соціального партнерства та його роль у регулюванні ств і використанні трудових відносин
- •82.Складові системи соціального партнерства та механізм її функціонування.
- •83.Порядок ведення переговорів на національному рівні та укладання генеральної угоди
- •84. Суть, значення та завдання професійної орієнтації
- •85. Управління професійною орієнтацією. Основні напрямки професійної орієнтації.
- •86. Світовий досвід управління професійною орієнтацією.
- •87. Завдання управління з формування професійного рівня трудового потенціалу.
- •88. Система професійної підготовки трудового потенціалу в Україні.
- •89. Організація перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій.
- •90. Становлення і розвиток міжнародного співробітництва в управлінні трудовим потенціалом.
- •91. Міжнародна організація праці (моп): цілі, завдання, функції, структура та основні напрямки діяльності.
- •92. Проблеми створення єдиного ринку праці в країнах Європейського економічного співтовариства.
- •93. Участь України в європейських і світових структурах. Двостороннє міжнародне співробітництво в управлінні трудовими ресурсами.
- •94. Проблеми інтеграції України в світовий ринок праці.
- •95. Поняття, показники і критерії економічної та соціальної ефективності використання трудових ресурсів.
- •96. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу.
- •97.Сучасний рівень ефективності використання трудового потенціалу України.
- •98. Характеристика резервів і шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України.
- •99.Структурні зміни світового ринку праці у 90-х роках двадцятого століття.
- •Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
41. Порядок формування, організація виконання програм зайнятості.
Головними розробниками базових програм зайнятості населення є відповідні центри зайнятості.
До чинного порядку складання проекту програми зайнятості варто, на нашу думку, внести такі доповнення:
1. Проект програми зайнятості складати із урахуванням взаємоув'язки основних показників програми зайнятості з основними показниками програми економічного і соціального розвитку.
2. Аналізувати існуючий стан ринку праці, соціально-економічного розвитку району на початок прогнозного періоду, виявляти найгостріші та складні проблеми у господарському комплексі, соціальній, екологічній та інших сферах, визначати причини їх виникнення.
3. Обґрунтовувати цілі, завдання і пріоритети у соціально-економічному розвитку на прогнозний період, визначати засоби поетапного вирішення виявлених проблем, розробляти відповідні заходи і кількісні характеристики розвитку господарства району (міста, селища) на майбутнє з урахуванням формування ринкових відносин, структурних та інституціональних перетворень, передбачуваних змін на ринку робочої сили, визначати джерела фінансування тощо.
4. Узгоджувати основні завдання і параметри проекту програми зайнятості з намірами і завданнями центральних та місцевих органів виконавчої влади й самоврядування, з поданими підприємствами і організаціями проектами пропозицій з питань, пов'язаних із соціально-економічним розвитком району.
5. Складати проект програми зайнятості, її узгодження за найважливішими економічними, соціальними та фінансовими показниками з обласним центром зайнятості, управлінням праці та зайнятості населення, економічним управлінням облдержадміністрації й подавати на розгляд райдержадміністрації.
6. Внести уточнення до показників програми зайнятості після розгляду райдержадміністрацією й подати її на розгляд і затвердження відповідним службам зайнятості та облдержадміністрації.
Принциповим під час розроблення програми є те, що показники програми розробляють не узагальненням і підсумовуванням даних, а на основі попередньо розрахованих загальноекономічних, трудових, соціальних та інших цільових завдань та спрямування розвитку району.
Показники програми мають спиратися на чинну систему облікової й звітної інформації органів державної статистики та державної служби зайнятості населення.
Під час розроблення програми зайнятості населення треба враховувати норми чинних законодавчих і нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади та рішень місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.
Проекти регіональних програм зайнятості населення складають обласні центри зайнятості разом із управліннями праці та зайнятості населення, економічними та іншими заінтересованими управліннями обласних, Київської й Севастопольської міських держадміністрацій та Міністерством праці і соціального захисту АР Крим у взаємодії з Міністерством праці та соціальної політики України.
Регіональні програми зайнятості розробляють на базі відповідних програм базового рівня адміністративних районів і міст республіканського (АР Крим) і обласного підпорядкування.
Регіональні програми зайнятості є складовою державної програми зайнятості населення України, а їхні основні показники інтегрують (входять) до програм економічного і соціального розвитку регіонів. Показники регіональних програм зайнятості визначають не простим зведенням відповідних показників програм міст і адміністративних районів, а з урахуванням проведеного аналізу соціально-економічного і фінансового стану району.
До процесу розробки Програми зайнятості України мають входити такі етапи:
1. Розроблення концепції (концептуальних підходів) і структури Державної програми, організаційного механізму координації робіт. Цей етап мусить завершуватися розглядом концепції, структури й графіка розробки проекту програми на засіданні колегії Міністерства праці та соціальної політики за участю представників інших міністерств і відомств, які беруть участь в її розробці.
2. Опрацювання методичних засад побудови Програми, обґрунтування цілей, завдань, пріоритетів. Розроблення основних напрямів і заходів державної програми зайнятості. Доведення організаційних і методичних вимог щодо розробки Програми до центральних і регіональних органів виконавчої влади — співвиконавців розробки Програми.
3. Прогнозна оцінка зайнятості населення України на наступний рік, розрахунки основних показників зайнятості з урахуванням основних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на наступний рік.
4. Подання до співвиконавців Програми зайнятості населення орієнтирів щодо:
— основних напрямів державної політики з питань зайнятості населення;
— основних макроекономічних показників Програми зайнятості населення з урахуванням економічного і соціального розвитку України.
5. Розроблення на відповідних рівнях управління регіональних програм зайнятості з урахуванням доведених до них Міністерством праці та соціальної політики основних напрямів державної політики у сфері регулювання зайнятості на наступний рік, з урахуванням макроекономічних показників програми економічного і соціального розвитку України.
6. Розробку проекту Програми зайнятості населення України на наступний рік завершують з урахуванням даних регіональних програм зайнятості населення і подання її (основних показників) до Мінекономіки, Мінфіну України для включення до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку й Державного бюджету України.
7. Доведення до центральних і регіональних органів виконавчої влади завдань щодо опрацювання, уточнення проекту Програми зайнятості населення.
8. Доопрацьований і уточнений проект Програми зайнятості населення України з розробленими відповідними заходами щодо її реалізації подають до Кабінету Міністрів України на затвердження.
Після затвердження Кабінетом Міністрів України Програма зайнятості населення підлягає виконанню.
Порядок і терміни подання звітності про виконання Програми встановлюються Держкомстатом, Міністерством праці та соціальної політики України і місцевими органами державної виконавчої влади. Інформаційне забезпечення органів управління проводиться місцевими органами служби зайнятості й статистики на підставі форм статистичної звітності та одноразових обстежень відповідно до чинних нормативних документів.
Хід і підсумки виконання Програми зайнятості населення розглядають на засіданнях Координаційного комітету сприяння зайнятості населення, а також можуть виноситись на засідання колегій місцевих і центральних органів виконавчої влади. Далі ухвалюють відповідні рішення про виконання Програми зайнятості населення, що сприятиме державному регулюванню цього процесу.