12. Суспільство та демістифікована людина. З.Фройд

Відрядним для Фройда є таке: “Здається незаперечним, що в нашій сучасній культурі ми себе погано почуваємо”. З одного боку, людство досягло неабияких успіхів у покращенні свого життя, а з іншого – усе більше людей почувають незадоволення існуючим станом речей. Фройд пропонує звернути увагу до людини. На його думку, їй притаманні 2 інстинкти:

1.інстинкт до життя (ерос) – збереження органічного життя або у формі самозбереження чи у формі продовження роду;

2. інкстинт до смерті (танатос) – повернення до стану неживої матерії з метою відокремлення від турбот життя.

Ерос. З самого початку дитині притаманний статевий потяг – лібідо, яке народжується разом з тілом і помирає разом з ним. Ознаками лібідо є:

1. лібідо дитини розсіяене по всьому тілу, тому будь-яка його ділянка може стати джерелом збудження. Ерогенними зонами є : рот, анус, шкіра, великий палець руки чи ноги.

2. Лібідо не є самостійним та диференційним, а торкається інших потреб організму та процесів їх задоволення, надаючи всьому сексуального відтінку.

3. Дитина – автооеротична істота, тобто лібідо задовільняється на власному тілі та не вимагає інших людей.

4. Лібідо – бісексуально, бо не має приматогеніталій та майже відсутня статева диференціація.

5. Дитина є многобічною перверсивною істотою, здатна до садизму, мазохізму, гомосексуалізму.

Найбільш важливою подією в житті дитини є потяг до матері та ненависть до батька. Відносини між дитиною та матір’ю з самого початку є сексуалізовані. Дитина може надавати сексуального відтінку будь-якому акту піклування та турботи з боку матері, оскільки при цьому неможливо уникнути торкання геніталій, ерогенних зон, що спричиняє приємні відчуття та може стати причиною першої ерекції. Конкурентом дитини є батько, який змушує дитину бути самостійною, не дозволяє брати її у ліжко.Тому виникає ненависть до батька.

Танатос. – вроджена потреба у злі, жорстокості, агресії. Частково діє щодо зовнішнього світу, що проявляється у руйнівних діях (садизм), і щодо внутрішнього світу, що призводить до руйнівних дій (мазохізм). З народження в психіці дитини панує принцип насолоди, який вимагає негайного задоволення усіх бажань та потреб. По мірі її розвитку стає зрозумілим несумісність принципу насолоди з рельністю. Формується принцип реальності, мета якого- привести усі бажання у відповідність до дійсності. Некерований ерос так само деструктивний як і некерований танатос і їх безперешкодне задоволення несумісне із цивілізаційним розвитком людини, а тому усі пов’язані з потреби і бажанння повинні витіснятися, але вони не зникають і врешті-решт утворююють певну структуру особистості. Відтепер особистість складається з 3-х психічних інстанцій:

1. ВОНО – царина первинних інстинктів, де діє принцип насолоди;

2. Я (Его) – це перцептуально осягаюча система, завдання якої – представляти дійсність перед Воно таким чином, щоб зменшити кіл-ть конфліктів з нею;

3. НАД-Я – формується під впливом батьків та оточення. Це – мораль, вищі цінності людського життя. Відтепер витіснення бажань, що є несумісні з дійсність відбувається автоматично, а людське життя наповнюється почуттям провини, що спричинено, з одного боку, наявністю бажань, а з іншого – усвідомленням неможливості їх задоволення.

Фройд вказував на те, що джерелом людської цивілізаціїє ті інстинкти, що витісняються. Вони продукують енергію, на якій будується уся людська культура, тобто десексуалізовані інстинкти задовольняються іншими засобами. Цей процес Фройд назвав сублімацією. Ще один наслідок для суспільного життя – заміна деяких речей, відтепер замість негайного задоволення людина одержує відстрочене, замість радості чи горя – праця або робота тощо. І головне: така психічна будова людини означає фіксацію розвитку інстинктів на дитячій стадії, тобто інстинктуальній будові людини властиве прагнення до минулого стану дійсності і така реакційність є небезпечною, бо психічний розвиток дитини відстає від її розумового розвитку. Таку ситуацію позначають як “дитина з атомною бомбою”, коли при постановці цілі люди керуються фактичними бажаннями дитини, хоча їхні можливості – це можливості дорослої людини. Така організація інстинктів і наслідки є неминучими і не піддаються жодній спробі реформування.