59. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Особливості шкалування за Тёрстоуном та метод семантичного диференціалу.

Шкалування – це процедура поєднання ряду відносно вузьких показників в єдину сумарну міру, яка приймається за відображення більш широкого основного поняття, частиною якого є кожна окрема ознака.

Уніфікована міра, що відображає певне основне поняття, називається шкалою. Часткове значення ступеню кожного окремого випадку основного поняття називається шкальною оцінкою. Шкалування, або побудова шкали, - це процедура, за допомогою якої дослідник формує шкалу і приписує окремим випадкам оцінки на цій шкалі.

При відборі і інтерпритації компонентів шкали виникають 2 проблеми, повязані з поняттями валідності та надійності. Валідність – ступінь відповідності вимірюваннь понняттям, які ці вимірювання повинні відображати. Надійність – стійкість отриманих за допомогою вимірювання значень. Завданням надійності є те, щоб різні показники, що є компонентами шкали, були повязані один з одним послідовно. Якщо показники є непослідовними чи двозначними, то основані на них спостереження можуть бути хибними.

Шкалування за Тьорстауном. Один із способів знаходження сумарних мір – це рівномірне інтервальне шкалування за Тьорстауном. Метод полягає в тому, що окремим представникам досліджуваної сукупності надається можливість фактично самим приймати участь у розробці тих шкал, які в подальшомубудуть використані для вимірювання окремих властивостей даної сукупності в цілому.

Приступаючи до побудови шкали Тьорстауна, дослідник відбирає велику кількість стверджень (50-100), які відображають різноманітні ставлення до деякого обєкта. Потім з групи населення навмання відбираються «арбітри», які допомагають оцінити значення кожного твердження. На наступному етапі кожному твердженню приписується певна узагальнена оцінка шкали, яка вказує на його відносне положення на шкалі.

Деякі дослідники знаходть оцінку шкали, прирівнюючи її до середньоїарифметичної. Більш надійний спосіб полягає в знаходженні в якості оцінки шкали медіанне значення для кожного ствердження. Врешті решт в опитувальний лист потрапляють 15-20 пунктів, за якими арбітри більше всього зішлись в оцінках.

Метод семантичного диференціалу. Цей метод базується на тому, що респонденту пропонується оцінити певний обєкт за 7-бальною шкалою, по обидві сторони розміщуються прикметники-антоніми. Нейтральному ставленню відповідає середня точка шкали. Порядок розміщення прикметників всередині кожної пари визначається випадково, щоб уникнути зсуву в будь-який бік.

Ці шкали застосовуються для порівняння обєктів між собою або для формування шкал, що вимірюють більш загальні понняття. Цей метод допомагає формуванню і оцінці визначень тих чи інших понять.

60. Контент – аналіз

Контент-аналіз – це метод збору даних і аналізу змісту текста. Цей метод застосовується для аналізу книг, газетних чи журнальних статтей, обяв, виступів, офіційних документів, пісень, фотокарток тощо.

Контент-аналіз відноситься до неопитувальних методів, оскільки процес розміщення слів,символів в тексті не залежить від впливу зі сторони дослідника, який аналізує зміст тексту. Заидопомогою контент-аналізу дослідник може порівняти зміст багатьох текстів і аналізувати його за допомогою діагарам, графіків тощо. Крім того, він використовується, щоб виявити ті аспекти змісту текста, які важко виявити на поверхні.

Контент-аналіз використовується для дослідження проблем 3 типів:

1. Проблеми, які передбачають вивчення великих обємів тексту з використанням вибірки і складним кодуванням.

2. Коли проблема має бути досліджена «на відстані»

3. Можна виявити в тексті такі повідомлення, які важко побачити відразу.

В контент-аналізі можуть використовуватись різні одиниці аналізу. Це може бути слово, сюжет, газетна стаття тощо.

Одиниці аналізу визначають систему кодування – сукупність правил запису змісту тексту, що виділяється з нього на систематичній основі. Існують 2 види кодування:

1. маніфестне – кодування змісту текста, який лежить на поверхні. Дослідник підраховує кількість появ слова чи фрази в письмовому тексті.

2. латентне – дослідник шукає приховані значення змісту текста.

Контент-аналіз починається з формулювання проблеми, далі дослідник приймає рішення про одиниці аналізу, а також про елементи вибірки і популяцію (слова, речення, статті в документах певного типу певного періоду часу).

Для кожної одиниці аналізу складається окрема таблиця запису (форма кодування). Висновки, які в змозі зробити дослідник на основі отриманих результатів, є критичним пунктом дослідження. Існує 2 види контент-аналізу:

1. Змістовний

2. Структурний.

Контент-аналіз, що базується на дослідженні слів, тем і повідомлень, зосереджує увагу дослідника на змісті повідомлення, на тому, про що в ньому йдеться. В якості першогокроку при контент-аналізі цього типу необхідно створити своєрідний словник, в якому кожне спостереження отримає своє визначення і відноситься до певного класу. При цьому необхідно враховувати контекст, в якому вжито слово чи фразу, адже він може нести як позитивні, так і негативні риси.

Окрім слів, тем і інших елементів, які означають змістову сторону повідомлень, існують і інші одиниці, що дозволяють проводити структурний контент-аналіз (кількість часу, обєм друкованого простору, кількість газетнихстовпців, сторінок, наявність ілюстраційтощо).В цьому випадку дослідників цікавить не стільки те, що говориться, скільки, як говориться.

Взагалі, структурний контент–аналіз звичайно є більш простим в розробці і проведенні, а тому більш дешевий і надійний, ніж змістовний контент-аналіз.

48