58. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.

Шкалування – це процедура поєднання ряду відносно вузьких показників в єдину сумарну міру, яка приймається за відображення більш ширшого основного поняття, частиною якого є кожна окрема ознака.

Уніфікуюча міра, що відображає певне основне поняття назив. шкалою. Шкальна оцінка – часткове значення ступення прояву в кожному окремом випадку осн. поняття.

Шкалування є процедурою, за допомогою якої дослідник формує шкалу і приписує окремим випадкам оцінки на цій шкалі .

При виборі і інтерпритації компонентів шкали виник. 2 проблеми повєязані з валідністю та надійністю. Валідність – ступінь відповідності вимірювань поняттям, які ці вимірювання повинні відображати. Надійність – стійкість отриманих за допомогою вимірювання значень, Завданням надійності є те, щоб різні показники, що є компонентами шкали, були повєязанні один з одним послідовно. Якщо показники не є послідовними чи двозначними, то основані на них спостереження можуть бути хибними.

Шкал-ням за Лайкертом.

Проста методика, відповідно до якої кожному респоспонденту надається деяка серія стверджень, які потребують оціночних суджень. Пропонується сказати респонденту згоден чи не згоден з певним твердженням. Кожній відповіді приписується оцінка в діапазоні від 1-5. Кінцевий результат, отримується шляхом додавання оцінок, що проставлені навпроти відповідей респондента, а доалі цю суму розділити на кількість стверджень.

Передбачається чим вища оцінка, отримана в рамках даної шкали, тим більша кількість вимірюваної ознаки притамано респонденту.

Недолік: ми нічого не знаємо про взаємодію між окремими компонентами шкали (Кожний з них дійсно може виміряти різні аспекти того самого основної ознаки й на перший погляд так воно і є, однак ми не можемо бути в цьому абсолютно впевнені. Дослідники часто намагаються обійти це утруднення, упевнившись у тому, що між пунктами шкали існує високий ступінь кореляції, але при цьому найчастіше порушуються деякі статистичні допущення, що стосуються виміри ступеня кореляції.). Також некоретно додавати оцінки 1 з одною., а тим паче усереднювати їх. Більш правильною процедурою є знаходження на основі відповідей сер. величини іншого вигляду – медіани, яка потім приписується респонденту в якості оцінки шкали.

Шкал-ня за Гуттманом.

Цей метод виходить з того, що деякі типи поведінки повєязані 1 з одною так, що послуговування одним з них досягається з великими труднощами, ніж послуговування іншим.

Процедура подібна до попереднього шкал-ня. Респондентів прохають проставити навпроти кожного ствердженяя «+» , якщо згодні або «-» якщо ні. Цей метод забезпечує адекватний спосіб знаходження ступеня ознаки, що характерна для респондента, і ступінь відповідності компонентів. Для аналізу результатів будується таблиця, яка зображає гіпотетичний розподіл відповідей по шкалі Гуттмана. Кожна строка таблиці являє собою групу респондентів, що дали відповідь на запропановані ствердження.

Групи респондентів для яких характерний будь-який з наборів відповідей назив. Типами ідеальної шкали.

В кожній строчці підраховується ідеальні оцінки і похибки. Ризик хибного висновку розрах за коефіцієнтом відтворення за Гуттманом.