6. Позитивізм Дюркгайма

Дюркгайм спирався на такі соціальні факти:

• колективні звички,

• традиції,

• звичаї,

• правила поведінки,

• обряди.

Соціальні факти об’єктивні, бо індивід при появі на світ застає їх уже в готовому вигляді, вони існують незалежно від його індивідуальної свідомості, вони вирішальним чином впливають на його поведінку. За допомогою цих інститутів здійснюється соціальне регулювання і контроль зі сторони суспільства за своїми чинниками. Вони формують внутрішню цілісність суспільства. В ідеалі це регулювання може бути настільки м’яким, що індивід його не помічає і не сприймає як зовнішню дію.

Соціальні факти – це речі і розглядати їх слід як речі.

Дюркгай притримувався принципа згідно з яким соц. факти мають пояснюватись іншими соц. фактами, що можна довести на прикладі самогубства. Аналізуючи поняття самогубства, Дюркгайм дає наступні визначення: „Самогубством називається кожний смертельний випадок, який неопосередковано або опосередковано є результатом позитивного або негативного вчинка, скоєного самим постраждалим, якщо цей останній знав про очікувані його результати”. На основі статистичних даних він робить висновок, що крива самогубства не є випадковістю, а підкорена відомій закономірності. Він писав: „Склад індивідів, утворюючих відоме суспільство, із року в рік змінюється, а число самогубств, тим не менш, залишається тим самим до тих пір, поки не зміниться само суспільство”.

Свою типологію самогубства Дюркгайм виводив не із індивідуальних мотивів, оскільки вважав, що вони настільки різноманітні і найчастіше не відомі, що не мають соціологічного значення. Тому він виходив із специфічного стану суспільної свідомості, пояснюючих характер взаємовідносин індивіда і соціальної групи.

Він виділяв три типа самогубств: 1) егоістичний, 2) альтруістичний, 3) аномічний.

Як характеризував сам Дюркгайм у своїй книжці: егоїстичний (апатія) – лінькувата меланхолія із жалістю до себе, пересичена холоднокровність скептика; альтруїстична (вольова інергія) – спокійне відчуття свого обов’язку, містичний ентуазізм, спокійна мужність; аномічний (дратівлива відраза) – розлючені нарікання на життя взагалі, розлючені нарікання на певну особу зокрема (суїцид-убивство).

Істують також змішані типи: наприклад, аномічно-альтруїстичний (розпачливе збудження), его-альтруїстичний (меланхолія, погамована певною моральною непохитністю), его-аномічний (суміш піднесення й апатії, дії й мрійництва).

Проводячи свої дослідження, Дюркгайм виявляв такі характеристики трьох типів самогубства:

Егоїстичний. Досліджував релігійні конфесії (протестантів, католиків, юдеї), а також убезпеченість одружених суб’єктів (виявив, що чоловіки мають більше переваг у шлюбі. Чоловіки знаходять у шлюбі дисципліну, а жінки – свободу). Вивчав теорію вдівства і дійшов висновку, що убезпеченість зростає залежно від величини сім’ї, тобто її згуртованості. Також розглядав на прикладі національної і політичної кризи – суїцид зменшується, бо група набуває високого ступеня згуртованості.

Альтруїстичний. Найчастіше це самогубство було поширено в нервісному сус-ві (звичаї, боги, тощо). Досліджував самогубство в європейських арміях. Воно не залежить від стану безшлюбності, алкоголізму та неохоті до військової служби. Докази: 1) самогубство зростає разом з тривалістю служби, 2) вище серед надстрокових і добровольців, 3) серед унтер-офіцерів та офіцерів є більшим. Це загострення зумовлено мілітарним духом і станом аномії, котра йому властива.

Аномічний. Зростає самогубство в епоху економічних криз, коли людина розуміє, що її потреби не перебувають у відповідності з її засобами, тому необхідно обмежувати останні. Таке обмеження може здійснювати лише сус-во. Виникає аномія (безладдя). Суїцид зумовлюється і шлюбною аномією, вдівство. Паралельне зростання розлучень і самогубств (схильність до самогубств серед чоловіків загострюється, зменшується серед жінок).

Дослідження Д. Про самогубство мало велике научне і практичне значення. Ця проблема стала однією з найбільш важливих в загальній системі соціологічного пізнання сус-го життя. Наступні дослідження підтвердили правильність багатьох висновків Д.