11. Вплив психології на концепцію людини в соціології XX століття: основні положення теорії соціального обміну Дж. Хоманса. Тлумачення влади та соціальної стратифікації.

Він створив узагальнення, придатні для опису функціонування малих груп в цілому. Він визначав їх як “відносно стійкі моделі соціального поводження, на підтримку яких спрямовані дії багатьох людей”.

Він виділив 4 типи пояснень інститутів:

1. структурний – доводиться, що кожний інститут існує як наслідок відносин з іншими інститутами в соціальній системі.

2. функціональний – складається у твердженні, що інститути існують, оскільки без них не могло б існувати і залишатись стабільним суспільство.

3. історичний – інститут розглядається як кінцевий продукт історичного розвитку.

4. психологічний – маючи в своєму розпорядженні достатню фактичну інформацію, ми виявляємо постулати про поводження людини як людини, вони ж і психологічними. Висновком є те, що історія й психологія по суті єдині.

Від структурного та функціонального пояснень Хоманс відмовляється, адже вони не здатні пояснити поведінку людей. Соціальні явища потрібно не тільки описати, але і пояснити по відношенню до мотивів діючих індивідів. Для Хоманса твердження, що інститути взаємозалежні з іншими інститутами (структурний) - ще не є поясненням їхнього існування, тому цей тип він відкидає. Функціональний тип Хоманс вважав ненадійним, адже воно є непрактичним і не має адекватного доказу.

За Хомансом, зміни в структури інститутів повинні одержати соціологічне пояснення, яке повинно бути в основі психологічним. Він ілюстрував цю думку на прикладі появи прядильних машин в Англії в XVIII в. Ця подія мала велике соціологічне значення, адже заклала основи багатьох сучасних інститутів. Вихідним імпульсом був ріст англійського експорту бавовни, що привело до зростання запитів підприємців на бавовняну нитку, що виготовлялася вручну. Заробітки прядильників почали стрімко зростати. Це загрожувало зростанням цін на одяг і стримуванням торгівлі. Виникла потреба в зниженні собівартості нитки. Підприємці почали шукати способи механізації виробництва, і деякі досягли успіху. Хоманс показав, що все вище описане можна звести до дедуктивної схеми, що пояснює дії підприємців психологічними принципами:

1. Люди уживають ті дії, які вони вважають в даних обставинам ведучими до досягнення результатів, що винагороджують.

2. Підприємці були людьми.

3. Підприємці повинні були досягти результатів у вигляді зростання прибутку, що розглядалася як винагорода.

Так Хоманс підтверджує свою тезу про те, що історичні зміни можуть бути пояснені лише за допомогою психологічних принципів. Він виключає структурний функціоналізм із соціології, доводячи, що щира соціологія спирається на психологічні посилки. Він намагається розгорнути власну соціологічну теорію. Ця теорія фокусується на психології і елементарних формах соціального життя. Вона була названа теорією соціального обміну (далі-ТСО). ТСО стала спробою руху від “чисто психологічного до психологічно забарвленого” уявлення про людину.

Соціальна дія – процес обміну, учасники якого прагнуть максимізувати вигоду и мінімізувати витрати. Люди безперервно знаходяться в процесі матеріального і нематеріального обміну один з одним. Цей процес (процес соціального поводження) може бути пояснений за допомогою наступних положень, які засновані на психологічному біхевіоризмі:

1. постулат успіху – чим частіше окрема дія людини винагороджується, тим частіше вона прагне повторити цю дію. Чим частіше окрема людина отримувала корисні поради, тим частіше вона знову буде звертатись за ними. Поводження людини складається з 3 стадій: дія людини, заохочення результату, повторення первісної дії або здійснення подібної. “Всі прагнуть успіху”.

2. постулат стимулу – якщо якийсь стимул привів до успішної дії, то у випадку повторення цього стимулу, людина буде прагнути до повторення цієї дії. Якщо 2 людини виявили, що надання і одержання ради винагороджується, то вони будуть виконувати подібні дії в подібних ситуаціях і в майбутньому. “Чому не всі досягають успіху”.

3. постулат цінності – чим більш цінним для людини є досягнення певного результату, тим більше вона буде прагнути повторити дію, спрямовану на його досягнення. В цьому положенні Хоманс докладніше розглядає поняття винагороди та покарання. Винагорода володіє позитивною цінністю, покарання – негативною. Зростання винагороди з більшою імовірністю викличе бажане поводження Заохочення може бути матеріальне та альтруїстичне. Заохочення, яке застосовується короткочасно може призвести до бажаного поводження.. Зростання покарання означає, що суб’єкт із меншою імовірністю відтворить небажане поводження. Покарання-неефективний спосіб змусити людей змінити поведінку.

4. постулат депривації-пересичення – чим частіше людина в минулому отримувала особливу винагороду, тим менш цінною буде кожна наступна винагорода. Вирішальним фактором є час. Хоманс визначає 2 поняття – ціна й вигода. Ціна поводження – усвідомлення індивідом втрати винагороди внаслідок свого попереднього поводження. Вигода – перевага обсягу винагороди над ціною, що довелося заплатити. Після визначення цих понять, Хоманс змушений пере формулювати постулат – чим більшу вигоду має людина від своїх вчинків, тим більше ймовірно, що вона повторить ці вчинки.

5. постулат агресії-схвалення – якщо людина отримує очікувану чи більшу винагороду, або не отримує очікуваного покарання, то вона прагне продемонструвати схвальну поведінку, і результати такої поведінки для неї стають більш цінними. В протилежній ситуації людина виражає почуття гніву, агресії та прикрості.

6. Постулат раціональності - при виборі моделі дії з поміж всіх альтернатив людина обере ту , результат якої буде мати найбільше цінність для людини (та дія, яка є найбільш реальною)

Хоманс є біхевіористом, працюючи винятково на поведінковому рівні і підкреслюючи, що великомасштабні структури можуть бути зрозумілі лише за умови адекватного розуміння елементарного соціального поводження. Він стверджує, що процеси обміну ідентичні на індивідуальному та соціальному рівнях, хоча й погоджується, що на соціальному рівні спосіб формування фундаментальних процесів більш складний.

Ці положення Хоманс розглядає як систему, яка пояснює дії людини в тій чи іншій ситуації. Але ці положення справедливі при взаємовигідних взаємовідносинах індивідів. А для пояснення несиметричних відносин Хоманс висуває наступне пояснення: особа, яка має найменшу зацікавленість в продовженні процесу обміну, володіє більшою здатністю диктувати умови обміну іншим учасникам. Це прояв влади, а будь-які владні відносини є окремим випадком обміну, тому пояснюються тими самими положеннями. Для пояснення соціальної стратифікації Хоманс вводить принцип дистрибутивної справедливості: будь-яке відношення обміну прагне до того, щоб винагороди учасників були пропорційні їхнім витратам, що неминуче породжує диференціацію індивідів. Звідси соціальна нерівність: природна і справедлива.

Таким чином ТСО Хоманса являє собою дуже раціоналізовану модель людської поведінки, детермінованої зовнішніми обставинами і внутрішніми мотиваціями. При цьому раціональність дії полягає не в усвідомленому виборі людини, а в слідуванні правилам соціального обміну. Тому свобода людини є лише “ілюзією вибору”, підпорядкованою психологічним правилам.