Буткевич О.В. Історія міжнародного права_Частина 1

Розділ І. Теорія історії міжнародного права

Ключовими категоріями для встановлення історичних періодів міжнародного права для Ф. Мартенса є відповідні переважаючі в той чи інший період міжнародно-правові принципи або принципи міжнародного спілкування (принцип суверенітету, національності, особистості, територіальності та ін.).

Щоправда, він категорично не визнавав існування будь-яких подібних принципів у стародавній період, а появу їх відносив до часів розвитку європейської цивілізації. Такий підхід дає змогу чіткіше відділити різні періоди міжнародного права. Досить важко розподілити, наприклад, міжнародне право XIX ст. на декілька підперіодів (як це робив Ф. Ліст) залежно від окремих міжнародних договорів, оскільки в цей час міжнародне право володіло переважно єдиними протягом усього періоду характерними рисами, принципами регулювання, засобами досягнення ефективності й авторитету, що зазнавали у цей час порівняно незначних змін.

Інша періодизація історії міжнародного права побудована за виникненням, зміною чи характеристикою міжнародно-правових шкіл і наукових напрямів. Часто дослідники міжнародного права пов'язували його історію з історією його науки, а його історичні зміни з відповідними трансформаціями в його теоретичному обгрунтуванні. Більшість дослідників або окремо виділяли історію міжна- родно-правової науки, починаючи з розвинутого середньовіччя, або розглядали її паралельно з історією міжнародного права. Проте деякі дослідники взагалі поєднували ці поняття (історичний розвиток міжнародного права і його науки): «Загальна історія міжнародного права проявляється швидше як історія ідей і часто представлена у вигляді низки біографічних деталей авторів, які в основному і висували ці ідеї»1.

Характерна в цьому плані праця В. Грабаря «Нарис історії літератури з міжнародного права в середніх віках з IV по XIII ст.», в якій він поділяє історію міжнародного права в цей період за розвитком його науки. Взагалі як прихильник появи міжнародного права в стародавній (племінний) період, В. Грабар датує появу сучасного міжнародного права в середньовічний період досить раннім часом: «Перші зародки сучасного міжнародного

1 Parry С. The Function of Law in the International Community // Manual of Public International Law. Edited by Sorensen M. New York. St. Martin's Press, 1968.— P. 15.

4 1

Бугкевич О. В. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

права можна побачити вже в епоху переселення народів». Таким чином, на відміну від більшості дослідників, які датують появу міжнародного права або початок його сучасного періоду XVII ст., автор визначає його IV ст.

Виділений період (з IV по XIII ст.) автор поділяє на три етапи: І етап (перехідний) IV - VIII ст. (діяльність І. Севільського 570 — 632 pp., пап Леона І 440 — 461 pp. і Григорія І 590 — 604 pp.) — початок науки міжнародного права; II етап (VIII — друга половина XI ст.) — відносини між папською і світською владами та їхній вплив на формування науки і ідей міжнародного права; III етап (кінець XI — кінець XIII ст.) — продовження боротьби між імперією Оттона Великого і папством, Декрет Граціана, діяльність декретистів, Ф. Аквінський, схоластична література, їхній вплив на розвиток міжнародно-правових ідей. Проте запропонована періодизація швидше стосується історичних змін у розумінні й тлумаченні міжнародного права, а не його практики.

Іншим критерієм поділу історії міжнародного права є регіональний. Його дотримувались навіть і ті дослідники, які розглядали його періодизацію згідно із загальноісторичною. Цей поділ особливо важливий щодо міжнародного права стародавнього періоду (та й деяких наступних періодів аж до створення універсальної системи міжнародного права), в якому переважав регіоналізм. Так стародавній період міжнародного права поділяли на підперіоди: міжнародне право Близького сходу, Греції, Риму (М. Мюллер-Йохмус, Г. Вітон, Дж. Хосак, А. Нусбаум, Д. Бедерман та ін.).

Своєрідно регіональний критерій використано в періодизації міжнародного права О.В. Задорожнього, А.І. Дмитрієва та Ю.А. Дмитрієвої, які поділяють його історію на два періоди, локального регіонального (стародавнього та середньовічного), і універсального міжнародного права (від Вестфальського миру до наших днів). Як різновид цієї періодизації деякі дослідники пропонують розглядати історію міжнародного права, як локального (додержавний, родоплемінний період), регіонального (стародавнє, середньовічне й класичне до XX ст. міжнародне право) та універсального (від створення Ліги Націй у 1919 p.).

Часто вчені поєднували різні критерії для періодизації міжнародного права. Так, періодизація А. Нусбаума побудована за кількома критеріями (загальноісторичним, регіональним, договірним).

4 2

Розділ І. Теорія історії міжнародного права

Він виділяє: 1) античність; 2) середні віки; 3) XVI ст.; 4) XVII ст.;

5)XVIII ст.; 6) XIX ст.; 7) XX ст. Хоча й йому як прихильникові договору, як основного свідчення міжнародного права властива договірна класифікація типів міжнародного права. Його типи міжнародного права такі: 1) античне міжнародне право, протягом якого він вбачав окремі міжнародно-правові прояви (в основному укладені міжнародні договори); 2) середні віки в Європі, які, як і античність, не виділяють якихось крупномасштабних міжнародних договорів; 3) середні віки на сході Європи; 4) період до Тридцятилітньої війни в Європі; 5) від Вестфальського миру до війн Наполеона;

6)від Віденського конгресу 1815 р. до Першої світової війни; 7) від Версальських договорів 1919 р. до Другої світової війни. Автор керується не лише чисто договірними критеріями виділення типів чи видів міжнародного права, а й критеріями політичних відносин між державами.

Цей поділ прийнятий для більшої зручності і відповідає історичним етапам розвитку людства. Якогось особливого правового чи міжнародно-правового критерію в основу цього поділу не покладено. Починаючи з XVI ст. він розглядає розвиток доктрини міжнародного права (цей етап в автора повністю присвячено розгляду міжнародно-правових доктрин класиків).

На відміну від періодизації інших дослідників XX ст., наприклад В. Греве, А. Нусбаум більше уваги приділяє історичному розвитку теорій і доктрин міжнародного права, особливо починаючи із середньовіччя.

На сьогодні єдиним дослідженням, безпосередньо присвяченим розгляду історичних періодів міжнародного права, є праця В. Греве1. Критерій поділу міжнародного права на історичні періоди В. Греве ґрунтується на переважанні відповідної держави чи системи держав. Він розглядає міжнародне право з періоду середніх віків: 1) період середніх віків; 2) іспанський період (1493 - 1648); 3) французький період (1648 - 1815); 4) британський період (1815 - 1914); 5) період світових війн (оскільки це період, у якому не виділялось якоїсь

переважаючої світової сили, то автор його називає періодом «англо-

1 Grewe W.G. The Epochs of International Law. Translated and revised by M. Byers. Walter de Gruyter. Berlin. New York. 2000. — 780 p.; Див. про цю роботу: Neff S.C. Wilhelm G. Grewe. The Epochs of International Law// Journal of the History of International Law. Volume 3, Number 2, 2001; Macalister — Smith P., Haggenmacher P. A New Epoch in a Classic History of Public International Law. Wilhelm G. Grewe. The Epochs of International Law // Journal of the History of International Law. Volume 3, Number 2, 2001.

4 3

Бугкевич О. В. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

американського кондомініуму»; 6) період після Другої світової війни (радянсько-американського протистояння).

На початку свого дослідження В. Греве робить огляд праць з історії міжнародного права, які торкалися його періодизації.

Працю В. Греве можна розглядати також як історію міжнародного права, оскільки він хоч і робить наголос на зміні історичних типів міжнародного права, але в їхніх межах дає його характеристику та аналізує відповідні інститути. Так, автор зупиняється на інститутах справедливої війни, божого перемир'я, репресалій тощо в часи середніх віків і т.д. Як і більшість авторів до нього, В. Греве стверджує, що виникнення доктрини міжнародного права, поява і зміна його шкіл, напрямів та концепцій також немало впливають на зміни у відповідних типах міжнародного права (так, в іспанський період великий вплив на цей етап міжнародного права здійснює іспанська школа міжнародного права і т.п.).

У вступі В. Греве говорить і про перехідний період від античності до середніх віків (хоч його не виділяє в окремий етап історичного розвитку міжнародного права). Проте протягом цього періоду (V — IX ст.), на думку автора, «між чисельними незалежними політичними спільнотами, які співіснували в той період, розвивалося дуже багато принципів і відносин, типових для міжнародного права. Проте вони не склали відповідного міжнародного правового порядку»1.

Досить поверхово В. Греве розглядає перший період — середньовіччя. Автор навіть сумнівається в доцільності вживання на той час назви «міжнародне право». З таких позицій краще було б говорити про періодизацію сучасного міжнародного права, а не всієї його історії (оскільки відправним моментом для неї автор взяв Вестфальський мир 1648 p.).

При детальнішому розгляді подальших історичних періодів міжнародного права (після кінця середньовіччя можна говорити вже про відповідні періоди, а не історичні типи міжнародного права) автор спирається на активні зміни в міжнародних відносинах, що стали відбуватися часто миттєво. Зупиняючись на цих періодах, В. Греве вводить ще й такі критерії їхнього поділу, як поява тих чи інших принципів міжнародно-правової практики (релігійних прин-

1 Grewe W.G., ibid., p. 10

4 4

Розділ І. Теорія історії міжнародного права

ципів ведення і обмеження війни, міжнародного балансу сил — середні віки; свободи морів, воєнних репресалій — іспанський період; обмеження засобів війни, принцип суверенітету держав — французький період і т. д.).

В основу своєї періодизації В. Греве кладе не лише переважання тієї чи іншої світової сили (як це можна було б допустити на перший погляд), а й той самий популярний критерій міжнародних договорів.

Періодизацію В. Греве (поділ на шість періодів) після нього активно запозичували дослідники; зокрема, її використав і розвинув у своєму підручнику з історії міжнародного права К. Зіглер.

Деякі дослідники пропонували періодизацію міжнародного права

«всередині» того чи іншого історичного періоду, використовуючи знову ж таки регіональний критерій Так, Д. Бедерман поділяв стародавнє міжнародне право на три періоди: 1) стародавній Близький Схід, включаючи періоди шумерських міст-держав, великої імперії Єгипту, Вавилону, Ассирії і Хетгів (1400 — 1150 pp. до н.е.) і більш пізній короткий період існування Ізраїлю та його сирійських сусідів (966 — 700 pp. до н.е.); 2) грецькі міста — держави від 500 — 338 pp. до н.е.; 3) ширше Середземномор'я протягом періоду контактів Риму з Карфагеном, Македонією, Єгиптом Птоломеїв та імперією Селевкидів (358 — 168 pp. до н.е.). Проте цей поділ зроблено виключно за регіональним принципом, що не може бути критерієм відділення правових сукупностей різних типів.

У радянській науці міжнародного права визнавався поділ міжнародного права на періоди згідно з марксистським поділом історії людства на суспільно-економічні формації: «Історія міжнародного права є органічною частиною історії класового суспільства. Тому в основу періодизації міжнародного права повинна бути покладена періодизація загальної історії. Виходячи з цього, розрізняються такі типи міжнародного права: 1) міжнародне право рабовласницького суспільства; 2) міжнародне право феодального суспільства; 3) буржуазне міжнародне право; 4) сучасне міжнародне право, тобто право епохи переходу від капіталізму до соціалізму»'. Щоправда, в самого К. Маркса можна знайти як більш загальний поділ історії людства (на три періоди — докласового суспільства антагоністич-

1 Д.Б. Левин, А.Н. Талалаев. Возникновение и развитие международного пра- ва. В кн.: Международное право. М.: Юридическая литература, 1974, с. 8.

4 5

ного класового суспільства і комуністичного післякласового суспільства), так і більш детальний поділ — поділ формацій на внутрішньоформаційні періоди (наприклад, ранній, мануфактурний та розвинутий, або індустріальний капіталізм).

Поділ міжнародного права, прийнятий у радянській науці, обґрунтовувався тим, що «за своїм змістом і формою це право відповідає певному класовому типу людського суспільства»1. Більшість радянських вчених вважали, що міжнародне право виникає в період рабовласницької формації.

Прийнявши п'ятичленну формаційну схему розвитку історії і зокрема міжнародного права, радянські вчені не враховували регіональних, цивілізаційних особливостей, наприклад Сходу, Китаю, Індії, в яких лінійно-формаційний підхід не розкриває особливостей їхнього історичного розвитку, а деяких формацій взагалі не існувало в чистому вигляді.

Зокрема, поширений погляд на стародавню історію як на період рабовласництва в радянській загальноісторичній (В.В. Струве, І.М. Лур'є, М.М. Нікольський, В.І. Авдєєв та ін.) та міжнародноправовій (Ю.Я. Баскін, Д.І. Фельдман, В.А. Василенко, Д.Б. Левін та ін.) доктрині отримував слабкі підтвердження. Під рабовласництво «підганялися» ті країни і регіони, які взагалі не знали інституту рабства (шумерські міста і країни) або в яких рабство являло собою лише один із типів виробництва (Єгипет). Сучасні дослідники того періоду доводять, що «в країнах Давнього Сходу рабовласництво ніколи не досягало такого рівня розвитку, щоб можна було говорити про провідну роль рабської праці у виробництві», а отже немає достатніх підстав для виділення відповідної формації2.

Для характеристики відповідного періоду міжнародного права використовувалися переважно чинники економічного змісту, в основу яких було покладено марксистський, класовий підхід, що розглядав право як юридичну надбудову над міжнародними економічними відносинами. Так, на думку Д. Левіна, «в кожну з цих історичних епох міжнародне право, так само як і державна влада, поставлене на службу інтересам пануючих класів держав, які виступають на міжнародній арені»3.

' Курс международного права. В 6-ти томах. — Т. 1. — М.: Наука, 1967. — С. 39. " Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людст-

ва. — К.: Либідь, 2000. — С. 71.

3 Левин Д.Б. История международного права. — Там само, с. 6.

4 6

Розділ І. Теорія історії міжнародного права

Проте не всі представники радянської науки міжнародного права дотримувалися саме такого підходу. Зокрема, Ю. Баскін і Д. Фельдман піддають сумніву як сам суворо формаційний підхід, так і поняття про міжнародне право як надбудову, що в своєму розвитку зумовлена виключно економічними чинниками. Крім того, вони підходять ближче до західного розуміння історичних типів міжнародного права, пропонуючи відраховувати його сучасний період від створення Статуту ООН: «В основі її (періодизації міжнародного права — О.Б.) лежить широко прийнятий в загальноісторичній радянській літературі поділ, заснований на розумінні суспільноекономічних формацій. Проте добре відомо, що їхні хронологічні рамки в різних географічних і національно-державних регіонах були різними. Ще важливіша та умова, що явища надбудови і духовної культури володіють відносною самостійністю, їхня історія не збігається і не може збігатися з економічним розвитком ... Початковим визнається період, коли вже склалися сталі політичні та державні (а відповідно — класові, але не племінні) утворення ...

Положення Статуту ООН знайшли своє закріплення і розвиток в цілому ряді наступних міжнародно-правових актів, але вони вже становлять зміст саме сучасного міжнародного права»'.

Проф. Є.А. Коровін стверджував, що після революції 1917 р. не лише виникає нове міжнародне право, а й розподіляється на властиві йому підвиди. Так, відносини між капіталістичними державами регулює «міжнародне право буржуазних демократій», відносини між капіталістичними та соціалістичними державами — «міжнародне право перехідного часу», а відносини між «незалежними соціалістичними республіками» — «міжрадянське право»2. Щоправда, такий підхід був характерним для радянської науки міжнародного права на початку її існування.

Так, міжнародне право XX ст. характеризувалось, як право епохи існування та протиборства двох суспільних систем — світової системи соціалізму та світової системи капіталізму. А відтак і міжнародне право покликане регулювати «відносини між соціалістичними та капіталістичними державами — відносини, наповнені класовою боротьбою та об'єктивно необхідним співробітництвом на

1Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. Там само, с. 11-13.

2Див. докл.: Коровин Е.А. Международное право переходного времени. — Москва - Петроград, 1924. — С. 6.

4 7

основі принципу мирного співіснування.»1 Цей принцип визнавався стрижневим у сучасному міжнародному праві. Однією з найбільш крайніх характеристик такого типу права була та, згідно з якою міжнародне право у відносинах між капіталістичними та соціалістичними державами взагалі неможливе. Що ж до поодиноких випадків регулювання таких відносин, то вони розглядалися не як система, а як виняток. Так, на думку Коровіна, «спілкування на ґрунті інтелектуальної єдності (ідейної солідарності) між країнами буржуазної і соціалістичної культури, як правило, відпадає, і відповідний йому комплекс правових норм стає безпредметним, чим, однак, не виключається можливість часткового правового спілкування на ґрунті визнання цінностей так званого загальнолюдського порядку, тобто цінностей, не пов'язаних з обмеженою епохою і різко визначеним укладом політичних і соціальних форм — наприклад, боротьба з епідеміями, охорона пам'яток старовини, мистецтва і т. ін.»2. До основних характеристик системи міжнародного права XX ст. додавали великий вплив правових ідей Радянського Союзу, зокрема такого документа, як Декрет про мир 1917 року.

Серед інших критеріїв в основі історичної періодизації між-

А. Фердрос дотримувався поділу розвитку міжнародного права на періоди залежно від найбільш суттєвих змін у системі міжнародних відносин. У кожному періоді автор виділяє ідею чи інституцію, яка найбільше вплинула на міжнародне об'єднання держав: 1) період християнської спільноті держав (раннє середньовіччя — вплив християнства і створення загальних принципів права насамперед pacta sunt servanda); 2) формування класичного міжнародного права (від укладання Вестфальського миру 1648 р. протягом середніх віків — створення принципів суверенітету і рів-

' Игнатенко Г.В. Понятие и сущность международного права. — В кн.: Международное право: Учеб. пособие. — Свердловск: Свердлов, юрид. ин-т. 1974. — С. 13.

" Коровин Е.А. Международное право переходного времени. — Москва - Петроград, 1924, — С . 15.

4 8

Розділ І. Теорія історії міжнародного права

ності держав та міжнародної рівноваги); 3) період від Французької революції 1790 р. до Першої світової війни (автор підкреслює вплив революції на формування принципу народовладдя і зменшення авторитету держави та створення ідеї наддержавної організації, в ролі якої виступають Паризька мирна конференція 1815 p., Четверний союз та Аахенський конгрес 1818 р. та ін.); 4) період перетворення християнсько-європейського міжнародного права на універсальне міжнародне право (друга половина XIX ст., коли під впливом колонізації міжнародне право поширюється з Європи на колонізовані та завойовані території Америки, Азії і Африки); 5) період створення міжнародних конвенційних об'єднань Ліги Націй та ООН; 6) період розпаду єдиної міжнародної системи держав під впливом революції 1917 р. в Росії, а згодом — «холодної війни» і перенесення акценту міжнародно-правового об'єднання держав з універсального на регіональний рівень (створення регіональних міжурядових організацій).

А. Касезе пропонує періодизацію міжнародного права з його поділом на чотири основні етапи: 1) від його поступової появи (XVI — початок XVII ст.) до Першої світової війни; 2) від установлення Ліги Націй до кінця Другої світової війни (1919 — 1945);

3)від установлення ООН до кінця «холодної війни» (1945 — 1989);

4)сучасний період. В основу такого поділу, як і А. Фердрос, автор кладе об'єктивні зміни в міжнародному праві і міжнародно-право- вій свідомості народів, на які впливають відповідні політико-со- ціальні трансформації міжнародного суспільства.

Ці періоди автор поділяє на стадії: стадія вироблення окремих міжнародно-правових норм та інститутів до виникнення сучасного міжнародного права з Вестфальським миром (цей період є часом поступового формування міжнародного права); стадія створення міжнародного співтовариства (період створення системи міжнародного балансу сил, колоніалізм, коли проходили своє становлення основні характеристики сучасного міжнародного права). Протягом цього періоду виробились основні принципи сучасного міжнародного права, засновані на європоцентризмі, християнстві і ринковій економіці. Із завершенням Другої світової війни на перший план у міжнародному праві виходить ідея збереження миру, а всі його інституційні й конвенційні механізми спрямовуються на її досягнення. Окремо автор виділяє етап створення ООН та її діяльність.

4 9

Бугкевич О. В. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

На періодизацію міжнародного права протягом XX ст., на думку А. Кассезе, мало вплив виникнення СРСР і соціалістичного табору. їх відносини із західним світом складають весь третій період розвитку міжнародного права (тут основну критику автора викликав принцип мирного співіснування, запроваджений радянською доктриною).

З розпадом СРСР і кінцем холодної війни настає теперішній період розвитку міжнародного права, який виявляє такі вимоги щодо останнього: врахування інтересів окремих держав і регіонів, правове сприяння інтеграції міжнародної спільноти, міжнародноправове забезпечення пріоритету прав людини.

Можна запропонувати поділ історії міжнародного права на докласичний (стародавній і середньовічний), класичний та сучасний періоди. Докласичне міжнародне право пройшло два етапи формування: стародавній і середньовічний (феодальний), для кожного з яких характерні свої особливості суб'єктів, структура, рівень системності зв'язків між нормами та інститутами, конкретно історична специфіка джерел та ін. Класичний період, що починається з переходом до вестфальської системи міжнародного права, позначив собою весь час до кінця XX ст. З XX ст. відбувається перехід від вестфальських принципів до сучасного ліберально-демократичного міжнародного права (втрата державою пануючого в міжнародній системі становища, вихід на перший план індивіда, перехід від позитивістської до ліберально-демократичної концепції міжнародного права тощо). При цьому перехід від одного періоду міжнародного права до наступного не різкий, а характеризується важливим процесом історичної трансформації, яка є проміжним етапом між такими історичними періодами.

5 0