7.9. Формування властивостей та асортименту хутряних виробів у процесі їх виготовлення

Виготовлення хутряних виробів та формування їх споживних властивостей відбувається в процесі кушнірського та пошивного ви­робництва при обов'язковому попередньому моделюванні та констру­юванні виробу.

Моделювання хутряних виробів

Розробка моделі хутряного виробу розпочинається з ескізу, на якому художник-модельєр відображає власну ідею та основні риси до­слідного зразка виробу. У процесі виготовлення ескізу розробляється та формується силует виробу, а також враховуються й органічно поєд­нуються силует, композиція, лінії, пропорції, ритм, колір матеріалу тощо.

Зовнішній вигляд моделі безпосередньо залежить від правиль­ного підбору та розташування шкур, які підкреслюють притаманну хутру природну красу. Процес моделювання хутряного виробу полягає

433

в детальній розробці основної форми з допомогою різних способів розкроювання шкур та їх комбінацій, а також у певній системі зміни розташування шкур у деталях виробу. Моделі хутряного одягу роз­робляються з урахуванням особливостей будови тіла і росту спожи­вачів, суспільних коливань у стилі та естетичних смаках населення.

Разом з тим асортимент хутряних напівфабрикатів за своїми основними природними властивостями та показниками якості залиша­ється незмінним протягом багатьох років. Тому основою створення нових моделей є використання нових художніх стильових прийомів, принципів моделювання і конструювання, широке впровадження більш складних методів розкроювання та колористичної обробки шкур, комбінування хутра з іншими матеріалами, зокрема текстилем, шкірою та трикотажем.

Кушнірське виробництво

У процесі кушнірського виробництва виготовляють хутряні скрої: окремі деталі виробу (спинки, пілочки, рукави), що складають­ся з підібраних і зшитих шкур. Виконання кушнірських операцій та робіт залежить від якісного підбору хутряного напівфабрикату для скроєння, від можливості органічного поєднання їх у виробі та одно­рідності, способів і методів розкроювання та кваліфікованого вико­нання.

Процес виготовлення хутряних скроїв включає в себе вироб­ниче сортування, розпластування та розправлення шкур, набирання і складання шкур на вироби; видалення дефектів і розкрій шкур на ви­роби; зшивання, розправлення та обробка хутряних скроїв.

У процесі виробничого сортування проводять відбір однорід­них груп шкур одного виду, кряжу, розміру, сорту, висоти волосяного покриву, групи дефектів, кольору, відтінку, блиску, типу завитків, властивостей шкірної тканини, способу вичинення. З найбільш якіс­них шкур виготовляють жіночі пальта, а з менш якісних - коміри.

Розпластування (розрізання) і розправлення шкур. Розпласту­вання - це розрізання шкур, знятих трубкою або панчохою, як пра­вило, по середній лінії черева. Шкурки видри, нутрії, ондатри роз­різають по хребту і збоку. Після цього шкурки змочують водним роз­чином гліцерину, кухонної солі й алюмінієвого галуну, надаючи їм певної форми.

434

Набирання і складання шкурок на виріб включають у себе опе­рації з відбирання шкур на кращі і гірші: кращі будуть використані на спинку, праву пілочку, верх рукава, комір виробу, гірші - на ліву пі-лочку, низ рукава, нижній комір. Набирання передбачає відбір певної кількості шкур "кладів", необхідних для виготовлення виробу. Скла­дання (підбирання) передбачає визначення місця розташування кож­ної окремої шкури у виробі. Шкури більш темних відтінків кладуть у верхню частину виробу, дотримуючись поступового переходу від тем­них до світлих відтінків.

Видалення дефектів і розкрій шкур на вироби є однією з важ­ливих та складних операцій кушнірського виробництва. Існують різні методи видалення пошкоджень та виправлення дефектів шкури: часткове прорізування "рибкою", витягування ременя, спуск клина і вставка. У технологічному процесі їх застосовують залежно від розмі­ру, форми дефекту й місця його розташування.

Наприклад, прорізування "рибкою" застосовують для видален­ня лінійних дефектів, ширина яких не перевищує 1,5 см, причому довжина вирізаної ділянки повинна бути у шість разів більше за ширину, для того щоб уникнути зморшок шкірної тканини. Витягу­вання ременя використовують для видалення великих дефектів. Де­фект вирізають у вигляді квадрата, по ширині якого роблять два розрізи довжиною, що дорівнює шестикратній довжині видаленої ділянки. Отриманий ремінь витягують і зшивають з нижньою лінією розрізу. Видалення дефекту способом "спуск клина" передбачає вирі­зування його у вигляді прямокутника, наступного вирізування клина над або під отвором і спускання його до нижньої лінії розрізу та зши­вання з нею. Утворена у верхній частині клина щілина зшивається в результаті натягування країв шкур.

Після видалення дефектів шкури розкроюють. У кушнірсько­му виробництві використовують прості і складні методи розкроюван­ня шкур.

Прості методи розкроювання - обрізання за лекалами певної форми підібраних для виробів шкур.

Складні методи розкроювання дозволяють тією чи іншою мі­рою змінити форму і лінійні розміри шкур. Існують такі складні мето­ди розкроювання: розпускання, осадження, перекидання, спайка, роз­шивання, перфорація.

18

Розпускання застосовують у тих випадках, коли необхідно збільшити довжину шкури за рахунок ширини. Для цього шкури роз­різають на ремінці (смужки) шириною 1 см під кутом ЗО, 40, 60° до лі­нії хребта і зшивають їх під меншими кутами.

Осадження проводять у тих випадках, коли необхідно збіль­шити ширину шкури за рахунок її довжини. При цьому шкурку розкроюють, як і при розпусканні, на клиноподібні смужки, але зши­вають їх під більшим кутом.

Спайка - з'єднання за довжиною в одне ціле кілька шкур з од­наковим волосяним покривом. Для цього шкури розрізають на дві або чотири частини, які заміняють, щоб отримати шкури однієї довжини. Цей метод використовують переважно для вирівнювання довжини шкур, що мають однаковий колір і якість волосяного покриву.

Розшивання застосовують тоді, коли з двох різних за довжи­ною шкур необхідно отримати дві однакові за розмірами.

Перекидання - дозволяє з кількох шкур зробити одну або з од­нієї шкури декілька. Метод полягає у розрізанні шкури на смужки ши­риною 5 - 10 см паралельно хребтовій частині (вертикальне переки­дання) або перпендикулярно до неї (горизонтальне перекидання). Розмічені смужки нумерують. Після розрізання зі смужок з непарни­ми числами складають першу шкуру, а з парними - другу. У техно­логічному процесі виготовлення хутряного одягу застосовують й інші методи розкроювання хутряних напівфабрикатів: розшивання (збіль­шення розміру шкур у довжину чи ширину шляхом вшивання в шкури з густим волосом смужок іншого матеріалу) і перфорацію (зміна кон­фігурації шкури шляхом прорізування на шкурі за певною системою надрізів та наступним розтягуванням зволоженої шкури до певних розмірів).

В останні роки поряд із викладеними вище методами розкрою­вання хутряного напівфабрикату з'явилися нові, наприклад метод формування на дерев'яних і металевих правилках для виготовлення з шкур норки різних розмірів вичинених трубкою комірів шалевого фасону.

Після розкроювання шкури зшивають. Залежно від виду шкур та їх призначення використовують різні форми з'єднувальних швів: хвилясті, конусні, плоскі та ін.

19

Для уникнення складок і нерівностей скрої зволожують, а по­тім розправляють, надаючи їм необхідної форми відповідно до лекала. Потім скрій висушують, щоб зафіксувати необхідну форму та вида­лити зайву вологу.

Після сушіння скрій обробляють з метою видалення дефектів, що виникли в процесі проведення попередніх операцій. Крім того, скрій розчісують та вибивають, а за необхідності розгладжують воло­сяний покрив.

Пошивне виробництво

За технологією у процесі пошивного виробництва проводять підготовку і розкрій підкладкових тканин, утеплюючої прокладки, комплектування, з'єднання (збирання) хутряного скрою, підкладки і утеплюючої прокладки в готовий виріб.

При виготовленні хутряних виробів з напівфабрикатів зі слаб­кою шкірною тканиною на скрій наклеюють прокладкову тканину. У місцях, що піддаються витягуванню, підкладають бортову кромку або тасьму. Для надання формостійкості під борти, комір, манжети став­лять бортовку та інші матеріали. Потім пришивають фурнітуру. Об­робка хутряних виробів включає чистку хутра і підкладки, вибивання, підрівнювання і розчісування волосяного покриву.

Класифікація й асортимент хутряних виробів

Асортимент хутряних напівфабрикатів готових хутряних ви­робів досить різноманітний і широкий.

За цільовим призначенням хутряні вироби поділяють на верх­ній одяг, хутряні деталі для одягу з тканин і шкіри; головні убори; жі­ночі хутряні убори; хутряну галантерею; побутові хутряні вироби; пластини і хутро.

За статево-віковою ознакою хутряні вироби поділяють на жі­ночі, чоловічі, дитячі та підліткові. Всередині статево-вікових груп асортимент одягу розрізняється за розмірами, ростами, фасонами, ви­дами виробів, а також за видом хутра, конструкцією та обробкою во­лосяного покриву або шкірної тканини.

Видовий асортимент виробів може бути таким: хутряний одяг (пальта, напівпальта, жакети, жилети, піджаки, куртки); хутряні деталі для одягу (комір, підкладки, опуш, обробки, манжети); головні убори суцільнохутряні і комбіновані; жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини,

437

напівпелерини, палантини, шарфи, муфти); хутряна галантерея (рукавички, рукавиці, панчохи, шкарпетки); хутряне взуття (туфлі кім­натні, черевики, унти); побутові вироби (ковдри, пледи, килими, спальні мішки); пластини з різних видів хутра, скрої.

Асортимент хутряних виробів, що виготовляється у промисло­вості, формується під впливом кліматичних умов, національних тра­дицій, складу населення та його поділом за статтю і віком, а також під впливом коливань моди та стильової спрямованості.