7. Хутряні товари

7.1. Споживні властивості хутряних товарів і методи їх визначення

З давніх-давен з хутра диких звірів і свійських тварин виготов­ляли одяг і речі домашнього вжитку. Хутряні товари мають високі ес­тетичні, ергономічні, технологічні властивості та необхідну надій­ність.

Естетичні властивості характеризують відповідність виробу естетичним смакам і потребам споживачів, що склалися під впливом моди та стильової спрямованості. Вони зумовлені природною красою хутра: неповторним природним кольором, насиченістю відтінків, які надають особливої оригінальності і виразності виробам із хутряних напівфабрикатів.

Оригінальне розташування і поєднання в деталях виробів різ­номанітних комбінацій хутра, різних за фактурою, довжиною волося­ного покриву і кольором, фарбування їх різними способами, облагоро­джування та імітація під цінні види хутра дозволяють задовольняти будь-які естетичні смаки покупців. Естетичні властивості хутряних виробів тісно пов'язані з мінливим впливом моди, але відрізняються чіткою і виразною формою, що дозволяє виробу тривалий час залиша­тися модним і красивим.

Ергономічні властивості хутряних виробів визначаються гігіє­нічними, фізіологічними і психологічними показниками. Хутряні то­вари мають високі теплозахисні властивості, добру провітро- і паро-проникність, достатньо високу водо- і вітростійкість.

Фізіологічні властивості хутряних товарів характеризуються масою виробу і залежать від товщини шкірної тканини хутряного на­півфабрикату, висоти і густини волосяного покриву. Позитивне пси­хологічне сприйняття властивостей хутряних виробів створюється за рахунок шовковистості, м'якості, пухнастості та теплоти хутра.

Технологічні властивості, що визначаються зручністю розкро­ювання і можливістю складання та набирання шкур на виріб, залежать від площі і конфігурації шкур, колористичної гами волосяного покри­ву тощо.

405

Надійність хутряних виробів визначається їх моральною і фі­зичною довговічністю, а також тим, що вони добре зберігаються і ма­ють необхідну ремонтопридатність.

Фізична довговічність хутряних виробів визначається видом напівфабрикату, властивостями його шкірної тканини (міцністю зв'яз­ку волосяних стрижнів із шкірною тканиною, стійкістю до куйов­дження тощо), а також сортністю.

Вироби зі шкур 1 сорту можуть служити в півтора - два рази довше, ніж вироби зі шкур 2 сорту, у три - п'ять разів довше, ніж зі шкур 3 сорту. Тому деякі види хутряних виробів (пальта, головні убо­ри) із напівфабрикатів 3 сорту з низькою зносостійкістю зовсім не виготовляють. Довговічність хутряних виробів визначається формо­стійкістю та стійкістю напівфабрикатів до старіння, до дії молі, інших комах і мікроорганізмів, а також значною мірою залежить від умов зберігання і транспортування. Вироби із хутряних напівфабрикатів достатньо ремонтопридатні, тому досить легко можна збільшувати термін їх експлуатації, не понижуючи естетичних, а також ергоно­мічних властивостей.

Споживні властивості хутряних товарів зумовлені сукупністю характеристик: споживних властивостей волосяного покриву, шкірної тканини і шкурки в цілому.

Споживні властивості волосяного покриву

Переважаючими показниками споживних властивостей воло­сяного покриву хутряних напівфабрикатів є його довжина, висота, густина, пишність, міцність, еластичність та м'якість.

Висоту волосяного покриву вимірюють від шкірної тканини до кінчиків волоса у невипрямленому стані, а довжина волосяного по­криву - це довжина волоса (переважно остьового) від основи до кін­чиків у розпрямленому стані, що залежить головним чином від сере­довища проживання тварини. Довжина остьового волоса звірів, які живуть під землею, невелика - 8 - 25 мм і рівномірна на різних ділянках шкурки; у звірів, які ведуть наземний спосіб життя, вона сягає 100 мм (у росомахи), 150 мм (у бурого ведмедя).

Крім середовища проживання, на довжину волосяного покри­ву суттєво впливає вид, стать і вік тварини, кряж (порода), сезон заго­тівлі, топографічна ділянка його розміщення та інші чинники.

406

Залежно від довжини остьового волоса (у мм) хутряний на­півфабрикат поділяють на п'ять груп:

• особливо довговолосий - понад 90 (вовк, росомаха, єнот);

• довговолосий - від 50 до 90 (лисиця, песець, бобер, видра);

• середньодовговолосий - від 25 до 50 (соболь, куниця, нут­рія, норка);

• коротковолосий - від 15 до 25 (горностай, байбак, хом'як);

• особливо коротковолосий - до 15 (кріт, ховрах). Довжина волосяного покриву суттєво впливає на теплозахисні

властивості і зносостійкість хутряного напівфабрикату.

Висота волосяного покриву характеризується товщиною воло­са від поверхні шкірної тканини до кінчика покривного волоса. За висотою волосяного покриву хутряний напівфабрикат так само, як і за довжиною, поділяють на п'ять груп: особливо високоволосі, високо-волосі, середньовисоковолосі, низьковолосі, особливо низьковолосі, що залежить від довжини напрямного й остьового волоса. Проте пов­ної відповідності між висотою волосяного покриву і довжиною воло­сяних стрижнів немає. Це пояснюється тим, що висота визначається ступенем звивистості, кутом нахилу і густотою розміщення основних типів волосяних стрижнів. Як правило, висота волосяного покриву одного і того самого виду тварин менша за довжину. Чим більша дов­жина волоса й вищий шар волосяного покриву, тим вищі теплозахисні властивості напівфабрикатів.

Густина волосяного покриву визначається кількістю волосяних стрижнів різних категорій, що розташовуються на одиниці площі шкури. Кожен вид хутряного напівфабрикату має визначену густину волосяного покриву, що може змінюватися залежно від кряжу, статі, віку, сорту, топографічної ділянки, індивідуальної мінливості та ін­ших чинників.

У звірів, які живуть у північних районах, волосяний покрив більш густий, ніж у тих, які живуть на півдні, а зимових шкур гус­тіший за літні. Найбільш густий волосяний покрив на тих ділянках тіла, що піддаються найбільшому охолодженню: у тих, які переважно живуть у воді, - на животі, у наземних - на хребті й озадку. На 1 см² площі хребта у білки нараховується 10 тис. волосин, на животі - 6,5 тис, у песця відповідно - 21 і 6,5 тис, у кроля - 1,7 і 1,5 тис, ондатри - 10 і 14 тис, видри - 34 і 50 тис, бобра - 30 і 34 тис. Густину волосяного

407

покриву визначають методом підрахунку кількості волосин на оди­ниці площі шкури або підрахунком волосяних сумок на мікрозрізах і з допомогою радіометричних густомірів. Чим більша густина волося­ного покриву, тим більші теплозахисні властивості хутряного напів­фабрикату. Крім того, даний чинник впливає на масу і довговічність шкури, а також формує естетичні властивості напівфабрикату.

За густиною волосяного покриву хутряний напівфабрикат по­діляють на п'ять груп:

• особливо густоволосий - понад 20 тис. волосин (видра, бобер, песець, заєць-біляк);

• густоволосий - від 12 до 20 тис. (соболь, заєць-русак, кріль, ондатра);

• середньогустоволосий - від 6 до 12 тис. ( лисиця, вовк, ку­ниця, білка)

• рідковолосий - від 2 до 6 тис. (борсук, байбак, каракуль, овчина);

• особливо рідковолосий - до 2 тис. (ховрах, хом'як, ведмідь).

Щільність волосяного покриву характеризується площею по­перечного перетину волоса, що припадає на одиницю площі шкури, і прямо пропорційно залежить від густини і діаметра волосини. Від щільності волосяного покриву, його густини і висоти залежать вітро- і водостійкість хутряного напівфабрикату.

Колір волосяного покриву суттєво впливає на естетичні вла­стивості шкурки. Натуральне забарвлення хутряних напівфабрикатів характеризується великою різноманітністю кольорів і відтінків. За характером розміщення пігментованих, забарвлених волосин по площі розрізняють шкурки з однотонним (горностай, видра, колонок) і пля­мистим (леопард, рись, бурундук) забарвленням. Колір волосяного по­криву змінюється залежно від пори року і місця заготівлі шкур звіра (кряжа), топографічної ділянки. Колір хутра на хребті, як правило, відрізняється від кольору хутра на животі. Кольорова гама значно розширюється за рахунок зонарного забарвлення стрижня волосини за довжиною (кріль, шиншила), наявності ості різного кольору (пла­тинова лисиця, кольоровий каракуль). Деякі види звірів (песець голу­бий, кріль і лисиця сріблясто-чорна) мають біле кільце і чорні кінчики остьового волоса, які утворюють "вуаль". Шкури норки, лисиць, соболя, ондатри, каракулю поділяють за кольорами.

408

При оцінці забарвлення волосяно_го покриву звертають увагу на його чистоту, тобто на однотонність Чим менше у волосяному покриві волоса з відтінками, тим вища цінність шкурки.

Для фарбованих шкур важливе Значення має стійкість фар­бування волосяного покриву до сухого гертя, що нормується стан­дартами на всі види фарбованого напівфабрикату. Світлостійкість фарбувань шкур характеризується здатністю тривалий час зберігати точ і яскравість під дією світлопогоди.

Блиск характеризує здатність поверхні волоса відбивати про­мені світла, що на нього падають. Інтенсивність і характер блиску залежать від щільності волоса, гладкості поверхні та ступеня звивис­тості волосяних стрижнів. Блиск напрямного та остьового волоса зви­чайно вищий за блиск пухового. Він може бути шовковистим (соболь, норка), слабкошовковистим і склоподібним (каракуль). За інтенсивністю розрізняють волосяний покрив із сильним, середнім, слабким блиском і матовий. Блиск суттєво впливає на цінність шкур (особливо каракулю), тому сортування хутряного напівфабрикату за ступенем і характером блиску повинне відбуватися ₃ допомогою шкур-еталонів блиску.

Остистість волосяного покриву визначає красу хутра і зале­жить від ступеня розвитку остьового і пудового волоса. У різних видів хутряного напівфабрикату на один покривний волосяний стрижень припадає від 4 до 300 пухового волоса.

Хутряні напівфабрикати за ступенем розвитку покривних во­лосяних стрижнів (за остистістю) поділяюгь на:

• сильноостисті - 4 - 20 пухових волосин припадає на один покривний стрижень;

• середньоостисті - 20 - 60 пудових волосин припадає на один покривний стрижень;

• малоостисті - 60 - 300 пухових волосин припадає на один покривний стрижень.

Пишність волосяного покриву є Досить важливою характерис­тикою окремих видів пушнини. Вона визначає естетичні властивості й залежить від висоти, густини, еластичності й міцності волоса. За ступенем пишності хутряний напівфабрикат поділяють на: особливо пишний (песець, лисиця), пишний (куниця, соболь, горностай), середньопишний (норка, білка, ондатра), низькопишний (кріт), особливо

409

низькопишний (ховрах, нерпа). Особливо пишним і пишним видам хутра притаманна рухливість волосяного покриву під дією струменя повітря (пишність), що є важливим при оцінюванні естетичних влас­тивостей хутряних напівфабрикатів.

Муаристість - незначна хвилястість окремих груп волоса на шкурках ненароджених ягнят каракульних і грубошерстих порід овець, опойка, козлика, що утворює гарний рисунок.

Міцність волоса є одним із найважливіших показників вла­стивостей волосяного покриву, що визначає зносостійкість хутра і за­лежить від товщини волосини та її мікробудови (товщини коркового і серцевинного шарів).

Тонкий пуховий волос видри, який майже повністю складаєть­ся із коркового шару, міцніший за більш товстий із розвинутою сер­цевиною волос північного оленя.

Міцність волоса визначають при розтягуванні і багатора­зовому згинанні. При розтягуванні вона виражається величиною роз­ривного навантаження, яке характеризує абсолютну міцність, і вели­чиною розривного напруження, що характеризує зусилля при розриві, яке припадає на одиницю площі поперечного перетину. Міцність во­лоса при багаторазовому згинанні визначається кількістю згинів до повного руйнування волосяного стрижня і ступенем деформації зов­нішнього шару волосини. Чим менша деформація зовнішнього шару волосяного стрижня, тим більша міцність. Вона залежить від різних чинників - температури, вологості повітря, ультрафіолетового опро­мінення та величини механічного впливу і різна на різних топографіч­них ділянках, значно знижується під час фарбування, вибілювання й облагороджування.

Міцність зв'язку волоса зі шкірною тканиною в різних видів напівфабрикатів різна і визначається глибиною залягання волосяної сумки у шкірній тканині та щільністю дерми. Вона може змінюватися за життя тварини залежно від пори року, а також у процесі первинної обробки, консервування, вичинювання, зберігання. Дублення і фарбу­вання зміцнюють зв'язок волоса зі шкірною тканиною. Міцність зв'яз­ку волоса зі шкірною тканиною визначається зусиллям, необхідним для відриву пасма волоса від шкірної тканини площею 1 мм². Дуже міцний зв'язок волосяного покриву з шкірною тканиною (волосяний

410

стрижень при його вириванні обривається) у шкур видри, морського котика, норки, росомахи, а найбільш низька у зайця, кроля (волос ви­падає навіть при легкому погладжуванні).

Пружність волосяного покриву є показником, що характери­зує здатність волоса відновлювати початковий вигляд і стан після зняття деформації та навантаження. Ступінь пружності визначають за величиною залишкової деформації волосяного покриву після стискан­ня. Цей показник залежить від мікробудови, товщини, ступеня зріло­сті та категорії волоса, а також від густини волосяного покриву. Чим вища пружність волосяного покриву, тим вища фізична довговічність і збереженість хутряних напівфабрикатів.

Звалювання - здатність утворювати повстеподібну масу. Така негативна властивість волосяного покриву знижує довговічність хут­ряних напівфабрикатів і залежить від густини і м'якості волоса, спів­відношення остьового і пухового волоса, товщини і довжини волося­них стрижнів, будови лускатого шару тощо.

Підвищення вологості волоса, збільшення нерівномірності лускатого шару, недостатнє змащування стрижнів волоса виділеннями потових залоз призводять до збільшення ступеня звалювання волося­ного покриву. Найчастіше звалювання виникає на хутряних напівфаб­рикатах песця голубого, сріблясто-чорних і червоних лисиць.

М'якість волосяного покриву залежить від мікроструктури во­лоса, його товщини і довжини, кількісного співвідношення покрив­ного і пухового волоса та змінюється залежно від топографічної ді­лянки шкури, пори року, географічного району розповсюдження звіра, статі, віку та інших чинників. При органолептичній оцінці ступінь м'якості шкури умовно поділяють на особливо м'ягкі (шовковисті), м'які, напівм'які, грубуваті, грубі.