Напад німецьких військ на срср. Початок Великої Вітчизняної війни

22 червня 1941 р. війська нацистської Німеччини напали на СРСР. Разом із Німеччиною у війну проти Радянського Союзу вступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина. Допомогу Німеччині подавали Іспанія і Болгарія. План війни проти СРСР під назвою “План Барбаросса”, розроблений німецьким генштабом і затверджений Гітлером у грудні 1940 р., ґрунтувався на ідеї “блискавичної війни”. Він передбачав швидке просування танкових з’єднань, оточення і знищення радянських сухопутних військ у західних районах СРСР. Планувалося, що після цього гітлерівські армії протягом шести-восьми тижнів вийдуть на лінію Архангельськ – Волга – Астрахань – західне узбережжя Каспійського моря, ударами авіації зруйнують уральський промисловий район і примусять Радянський Союз  до капітуляції. Для здійснення своїх планів Гітлер зосередив на кордонах з СРСР, включаючи війська своїх сателітів, 190 дивізій (5,5 млн. чол.) проти 170 радянських дивізій, які мали 2,9 млн. чол. Німецькі війська підготували для нападу на СРСР 4300 танків і штурмових гармат, 4980 бойових літаків, 47200 гармат і мінометів. Прикордонні військові округи СРСР мали 9200 танків, 8450 літаків, 46830 гармат і мінометів. Отже, війська Червоної Армії мали значну перевагу у танках і літаках, але їх дислокація  не забезпечувала необхідних умов для ведення успішної оборони, ряд військових частин було підведено впритул до кордону, не підготовлені були оборонні рубежі, оскільки ведення війни було розраховано на стрімкий наступ і бої на “чужій території”. А німецькі війська, маючи величезний досвід в веденні сучасної війни, були раціонально розташовані, зокрема, на напрямках головних ударів вони в 6-8 разів переважали радянські війська, які їм протистояли. З перших днів війни вглиб території СРСР розгорнули наступ три угрупування німецьких армій. Група армій “Північ” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Леєб) із Східної Прусії через Прибалтику наступала на Ленінград. Група армій “Центр” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Бок), зосереджена в Польщі, розгорнула наступ в напрямку Мінськ – Смоленськ – Москва. На Україну наступала група армій “Південь” (командуючий генерал-фельдмаршал фон Рундштедт), розгорнута від Любліна до гирла Дунаю, яка разом налічувала 57 дивізій і 13 бригад. З початком війни Прибалтійський, Західний, Київський і Одеський військові округи були перетворені на Північний, Західний, Південно-Західний і Південний фронти. В Україні військам противника протистояли два фронти: Південно-Західний і Південний. З сухопутними військами взаємодіяли Чорноморський флот, Дунайська і Пінська військові флотилії. 

Бої в прикордонних районах

Рано-вранці 22 червня 1941 р. німецькі війська атакували радянські прикордонні застави, авіація піддала бомбардуванню багато міст, зокрема Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь, розташування військових частин, аеродроми. Зав’язалися запеклі кровопролитні бої. Удар ворога, непідготовленість до його відбиття, швидке просування німецьких танкових і моторизованих частин порушили управління радянськими військами, поставили їх в дуже складне становище і змушували відступати. На південно-західному напрямі бойова обстановка для радянських військ, як і скрізь, склалася несприятливо, хоча прикордонники, бійці і командири частин, які першими прийняли на себе удари ворога, в ряді місцевостей виявили зразки безприкладного героїзму. На кордоні (на річці Сян), у районі Леско-Глинне-Постолів-Тальни, оточені ворогом гарнізони майже 100 недобудованих дотів (близько 6 тис. чол.), вели бої аж до початку липня. З 22 червня до 1 липня, звитяжно билися бійці 13-ї застави Володимир-Волинського прикордонного загону під командуванням лейтенанта О.В. Лопатіна в селі Скоморохи. У перший день війни прикордонники в запеклому бою під Перемишлем і в самому місті стримували натиск фашистів, сили яких переважали в 15-20 разів. 23 червня на допомогу захисникам міста підійшла 99-а стрілецька дивізія полковника М. Дементьєва, ворог був вибитий з Перемишля. Радянські воїни утримували місто 5 днів і відійшли лише після одержання наказу командування про його залишення. З винятковою хоробрістю билися радянські льотчики. У першу годину війни в районі Дубно здійснив таран фашистського літака льотчик 26-го винищувального авіаційного полку старший лейтенант І. Іванов. Того ж дня таранили ворожі літаки льотчики Південно-Західного фронту Л. Бутелін, Д. Кокорєв, Є Панфілов і О. Мокляк. Але в той же час радянські війська втратили 1200 бойових машин, майже всі на аеродромах. З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Броди-Рівне тривала найбільша танкова битва початкового періоду війни, в якій взяли участь близько 2 тис. танків. За директивою Ставки головного командування в наступ проти 1-ї танкової групи німців були кинуті вісім механізованих корпусів. У ході цієї битви радянські війська затримали просування противника до Києва на тиждень, але спинити його не могли. До 30 червня 1941 р. на львівсько-київському напрямку частини Червоної Армії змушені були відійти від державного кордону на 100-200 км., залишивши міста Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне. Гітлерівцям  вдалося прорвати оборону радянських військ на рубежі старого державного кордону в районі Новоград-Волинський, Шепетівка. 9 липня вони захопили Житомир, 11 липня підішли до річки Ірпінь, за 15 км. на захід від Києва. Створилася безпосередня загроза столиці України. На Південному фронті німецькі і румунські витіснили радянські війська із Північної Буковини і Бесарабії і підійшли до Дністра та до дальних підступів Одеси.