Бої на Південному фронті. Оборона Одеси

На Південному фронті влітку 1941 р. радянські війська теж змушені були відступати. На правому фланзі Південного фронту гітлерівці, прорвавшись 2 серпня до Первомайська, повели наступ у напрямку Дніпропетровська і Запоріжжя. Радянські частини в районі Запоріжжя 18 серпня, підірвавши греблю Дніпрогесу, відійшли на лівий берег Дніпра, а 25 серпня залишили і Дніпропетровськ. На півдні німецькі і румунські війська найважливішою метою мали взяття Одеси. 5 серпня Ставка дала директиву командуючому Південним фронтом: “Одесу не здавати і обороняти до останньої можливості, залучаючи до цього Чорноморський флот”. Почалася оборона міста. 13 серпня ворожі війська прорвалися до Чорноморського узбережжя на схід від Одеси. Таким чином Одеса з суші опинилася у ворожому оточенні. 4-а румунська армія, що мала 18 дивізій, які налічували 300 тис. солдатів і офіцерів, значно переважаючи захисників Одеси в живій силі, з 10 серпня почала численні атаки, намагаючись увірватись до Одеси з ходу. На захист Одеси, разом з частинами Приморської армії і військово-морської бази, піднялося населення міста. У боях взяли участь 30 тис. народних ополченців. 19 серпня 1941 р. за директивою Ставки було створено Одеський оборонний район, до якого було включено окрему Приморську армію, Одеську військово-морську базу і частини кораблів Чорноморського флоту.  На кінець вересня становище військ Південного фронту значно погіршилось. Захопивши на початку вересня плацдарм на лівому березі Дніпра, біля Каховки, гітлерівці завдали 9 вересня удару на південь і незабаром підійшли до Перекопського перешийка. З метою посилення військ, що обороняли Крим, Ставка направила директиву – в найкоротший строк евакуювати війська Одеського оборонного району на Кримський півострів. Евакуація Одеси була проведена непомітно для ворога й організовано. 16 жовтня радянські війська залишили місто. До Криму і Кавказу по морю було вивезено 86 тис. бійців і командирів Окремої Приморської армії і військово-морської бази, 15 тис. цивільного населення, багато гармат, автомашин, боєприпасів, устаткування заводів тощо. Оборона Одеси мала велике значення у зриві гітлерівських планів “блискавичної” війни. Понад два місяці захисники Одеси відтягували на себе 300-тисячну армію, завдаючи їй великих втрат. 73-денна оборона Одеси дала можливість радянському командуванню виграти час, щоб відвести війська Південного фронту за Дніпро, мобілізувати нові людські резерви і організувати оборону на нових рубежах. 

Бої в районі Харкова, Донбасі та Криму

Наприкінці вересня – на початку жовтня 1941 р. гітлерівське командування розгорнуло наступ в напрямі Донбасу і Криму. Ворожі війська, які налічували 52 дивізії, мали значну перевагу над частинами Червоної Армії в живій силі, літаках, артилерії і мінометах. У тяжких боях радянські війська стримували натиск ворога і вимотували його сили. 22 жовтня зав’язалися запеклі бої в околицях Харкова, який захищали частини 38-ї армії. 24 жовтня вони були змушені залишити місто.  На кінець жовтня 1941 р. війська Південно-Західного фронту закріпилися на лінії Вовчанськ-Балаклія-Красний Лиман, а Південного – на лінії Артемівськ-Шахтарське-Большекрєпінська. На цих рубежах вони утримували оборону до літа 1942 р. На Кримському напрямку 29 жовтня противнику вдалося прорвати фронт радянських військ, Приморська армія з боями відійшла до Севастополя, а 51-а на Керченський півострів, а звідки 16 листопада евакуюватись на Таманський півострів.