7.4. Весняні види хутряних напівфабрикатів

Байбак. З весняних видів хутряних напівфабрикатів це най­більш цінний вид. Він розповсюджений на території Східної Європи та в інших частинах Євразії. Забарвлення шкурки піщано-жовте з чор­ною або бурою рябизною. Боки дещо світліші, черево жовто-черво­ного кольору. Хутро низьке, щільне, м'яке. За стандартом байбака поділяють за кряжами, розмірами, сортами і групами дефектів. Площа шкурки - 400 - 1500 см².

Ховрах. Розповсюджений по всій території України. Розріз­няють 10 видів ховрахів. Забарвлення шкурок однотонне піщано-жов­того кольору, черево більш світле. Площа шкур - близько 350 см². Промислове значення мають шкурки ховраха звичайного та ховраха-піщаника.

Кріт. Шкурки невеликих розмірів, площа - 80 - 250 см². Ко­лір хутра найчастіше сіро-чорний, але зустрічаються кроти інших ко­льорів - сірі, бурі, молочно-білі. Сортують шкурки за кряжами, сорта­ми, розмірами та дефектами.

421

7.5. Зимові види шкур свійських тварин

Кріль для хутряної промисловості України має велике зна­чення. Залежно від якості волосяного покриву розрізняють хутряні й пухові (переробляють на фетер). Існує понад 60 порід кролів, а на те­риторії України їх нараховується більше 10 (шиншила, білий веле­тень, мардер, віденський голубий та ін.)- За стандартом шкурки кроля натурального поділяють за кольорами: білі, голубі, шиншилові, вуале-восріблясті, чорно-бурі, сіро-заячі строкаті, коричневі. Серед фарбова­них шкурок розрізняють чорні, однокольорові та багатокольорові. За­лежно від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки поділяють на три сорти. Проте волосяний покрив кроля має невисоку зносостійкість (12 балів), остьовий волос легко ламається, втрачає блиск.

Кішка домашня - має невелике промислове значення. Роз­різняють кішку хутряну і пухову. Волосяний покрив хутряної кішки середньої висоти (не більше 40 мм) з густою і пружною остю, пух різко відрізняється від неї будовою. За кольором шкурки поділяють на чорні, димчасті, сірі, тигрові, жовті, ліроподібні та ін. Зносостійкість шкурок кішки дещо вища, ніж кроля.

Собака. Шкурки собак мають різноманітне забарвлення та різ­ну якість волосяного покриву. Розмір, властивості волосяного покриву і зносостійкість залежать від породи й умов утримання. За кольором шкурки поділяють на однокольорові, строкаті, а за розмірами - на групи.

Овчину виготовляють зі шкур дорослих овець і залежно від породи поділяють на хутряну й шубну. Існує велика кількість порід овець, але переважно їх можна поділити на тонкорунні, напівтонко­рунні, напівгрубошерстні й грубошерстні. Порода овець впливає на зміну властивостей шкірного й волосяного покривів, тобто на їх одно­рідність і тонину. Сировиною для промислового виробництва хутря­ної овчини можуть бути шкури різних порід овець, крім грубошерст-них, з густим і м'яким волосяним покривом з повністю однорідної вовни або з пухового волоса з невеликою кількістю тонкої ості.

Згідно зі стандартом, хутряна овчина залежно від породи овець поділяється на види: тонкорунну, напівтонкорунну і напівгрубу.

За обробкою волосяного покриву овчина поділяється на нату­ральну, стрижену, фарбовану (трафаретна - одно-, двокольорова, ае-рографна, з фотофільмодруком, фарбована з особливою обробкою).

422

Шубна овчина виготовляється з грубошерстних порід овець (романівської, російської, монгольської та степової). Серед особливо­стей грубошерстних порід овець слід вирізняти неоднорідність воло­сяного покриву, який складається з грубого остьового, перехідного і тонкого пухового волоса, що формує підвищені теплозахисні власти­вості шкур. Залежно від значущості й кількості дефектів шубну ов­чину поділяють на чотири сорти, а з плівковим покриттям - на три. На промислових підприємствах виготовляють натуральну та фарбовану овчину шубну, а також з обробкою "під велюр"та з плівковим ла­тексним покриттям. Кількість, розміри та значимість дефектів впли­вають на якість овчини шубної, що поділяється на чотири сорти, а з плівковим покриттям - на три.