Показники споживних властивостей шкури в цілому •

Сукупність споживних властивостей шкірної тканини і волося­ного покриву формують споживні властивості шкури в цілому.

Теплозахисні властивості хутряних напівфабрикатів характе­ризуються теплопровідністю шкури і визначаються товщиною, густи­ною, вологістю шкірної тканини, а також щільністю, густиною, висо­тою, пружністю волосяного покриву, співвідношенням покривного і пухового волоса, ступенем їх звивистості. Як правило, високі тепло­захисні властивості мають хутряні шкури з густим і пишним воло­сяним покривом. Теплозахисні властивості хутра характеризуються показником сумарного теплового опору, який визначається за швид­кістю охолодження нагрітого осердя, ізольованого від навколишнього середовища досліджуваним хутром. За теплозахисними власти­востями усі види хутряного напівфабрикату поділяють на п'ять груп:

• особливо високі теплозахисні властивості (песець голубий, північний олень, лисиця червона, бобер, куниця, соболь);

• високі теплозахисні властивості (кріль, білка, ондатра, нут­рія, кішка);

• середні теплозахисні властивості (мерлушка, кріль щипаний);

• низькі теплозахисні властивості (горностай, байбак);

• особливо низькі теплозахисні властивості (хом'як, кріт, ховрах).

Маса хутряного напівфабрикату є важливим показником фізіо­логічних властивостей шкури в цілому, тому що визначає масу го­тового одягу. Маса шкур залежить від товщини і густини шкірної тка­нини, а також від густини волосяного покриву. Частково маса шкури зменшується під час стриження, вищипування, епілювання волосяного покриву, при зменшенні товщини і щільності шкірної тканини.

За масою хутряні напівфабрикати поділяють на (кг/м²):

• особливо важкі - 1,6-3 (собака, вовк);

• важкі - 1,1 - 1,5 (каракуль, лисиця, соболь);

• середні - 0,7 - 1,0 (норка, кріль, нутрія);

• легкі - 0,25 - 0,65 (ховрах, ласка, кріт, заєць-біляк).

Зносостійкість шкур - це сумарний показник зносостійкості

волосяного покриву і шкірної тканини. Вона визначається міцністю зв’язку волоса зі шкірною тканиною, міцністю самої шкірної тканини,

414

стійкістю волосяного покриву до дії ультрафіолетових променів, світ­лостійкістю, міцністю і пружністю самого волосяного стрижня, стій­кістю до стирання і багаторазового згинання, стійкістю фарбування до сухого і мокрого тертя. Зносостійкість різних видів шкур оцінюється в балах. Так, зносостійкість хутра видри прийнято за 100 балів, бурого ведмедя - 95, бобра камчатською - 95, бобра річкового - 85, котика морського фарбованого - 70, котика морського натурального - 85, соболя натурального - 80, норки натуральної - 70, норки фарбованої -55, каракулю - 60, песця голубого - 60, овчини - 55, ондатри - 45, лисиці натуральної - 40, лисиці фарбованої - за 35 балів.

Зносостійкість значною мірою залежить від обробки. Так, у результаті фарбування цей показник помітно знижується. Фарбовані хутра зношуються на 10 - 20 % інтенсивніше, ніж нефарбовані.

За рахунок меншого звалювання стрижене хутро на 20 - 40 % більш зносостійке, ніж нестрижене.