8.2.1. Матеріали

Для виготовлення металевої галантереї використовують чорні та кольорові метали і їх сплави. Ювелірні вироби (прикраси) виготов­ляють із благородних металів: золота, срібла, платини, паладію, руте­нію, іридію та осмію. Для виготовлення прикрас широко використо­вують натуральне, штучне і синтетичне каміння, а також перли, встав­ки зі скла та з пластмас, емаль, мініатюрний лаковий живопис.

Із чорних металів у виробництві металевої галантереї вико­ристовують сталі (сплав заліза й вуглецю до 2,0 % загального вмісту) вуглецеві й леговані. Вуглецеві сталі бувають конструкційні (із вміс­том вуглецю до 0,6 %) та інструментальні (вміст вуглецю 0,6 - 1,4 %). Зі збільшенням вмісту в сталі вуглецю підвищується її твердість, але водночас підвищується крихкість та зменшується еластичність.

Леговані сталі містять домішки хрому, нікелю, ванадію та ін.

Кольорові метали та їх сплави: алюміній, мідь, хром, олово, цинк, сплави дюралюміни та суліміни, латунь і томпак, мельхіор і ней­зильбер, нікель використовують для виготовлення металевої галанте­реї або як захисно-декоративні покриття.

465

Благородні метали бувають різних проб. Проба свідчить про те, скільки металу приходиться на тисячу вагових частин сплаву, з якого виготовлено ювелірний виріб. Найпоширенішими є вироби із зо­лота 958, 750, 583, і 375 проб, із срібла 916, 875, 800 і 750 проб; пла­тини - 950; паладію - 850 проби.

Коштовне каміння поділяють на дорогоцінне, напівдорого-цінне і виробне.

Дорогоцінне каміння - це мінерали, що рідко зустрічаються в природі. Вони відзначаються високою прозорістю та твердістю. Залом­лення світла спричиняє веселкову гру кольорів. До них належать алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, а також перли, які є продуктом життє­діяльності молюсків. Ограновані алмази називаються діамантами.

Напівдорогоцінне каміння: олександрит, аметист, аквамарин, берил, бірюза, гірський кришталь, гранат, опал, топаз, турмалін, хризоліт, місячний камінь та ін.

Виробне камінн - це природні мінерали (самоцвіти) напів­прозорі або непрозорі: агат, сердолік, хризопраз, малахіт, лазурит, не­фрит, амазоніт, родоніт, яшма, обсидін, онікс та ін.

Каміння органічного походження (продукт живої природи): перли, корали, бурштин, перламутр.

Синтетичне каміння: корунд (окис алюмінію), рубін (окис хрому), сапфір (окиси заліза і титану), олександрит (окис ванадію).

Виробляють також синтетичні алмази і гранати.

Натуральне каміння на відміну від синтетичного має сторонні вкраплення і перехідні кольори в одному камені, що є результатом природних процесів.

8.2.2. Виробництво

Найголовнішими операціями у виробництві металевої (у т.ч. ювелірної галантереї) є: виготовлення основи, з'єднання деталей, тер­мічна обробка, обробка поверхні виробів, ограновування і закріплення каменів і вставок.

Металеву основу виробів виготовляють такими методами: литвом, штамповкою (вирубка, витяжка, вигинання), ковкою, волочін­ням, різанням. Деталі у виробі з'єднують з допомогою зварювання, клепання, шарнірів. Термічну обробку (гартування, відпалювання -після підігріву швидке або повільне охолодження) використовують при виробництві бритв, лез, голок та ін.

27

Обробка поверхні виробів здійснюється з допомогою шліфу­вання, полірування, витравлювання, чеканення.

Ограновування каменів полягає в нанесенні на їх поверхню різ­ної форми і розмірів граней (надається красива форма, ліквідуються дефекти, створюється гра світла). Найчастіше застосовується ограно­вування таких типів: діамантове, східчасте, таблицею і кабошоном.

Діамантове ограновування характеризується найбільшою кіль­кістю граней, яке надає сильного блиску і характеризується красивою веселковою грою світла.

Східчасте ограновування - грані розташовуються горизонталь­но навколо "сходинок", що спускаються рядочками з верхньої площи­ни каменя.

Ограновування таблицею - подібне до східчастого. Відріз­няється застосуванням: східчасте - для кольорового прозорого, а таблицею для напівдорогоцінного кольорового і виробного каміння.

Кабошоном обробляться густозабарвлене дорогоцінне, напів­дорогоцінне, а також виробне каміння. Шліфуванням надають випук­ло-сферичної або овальної форми без граней.

Камені вставляють у тримач, який називають кастом, або у ви­свердлене безпосередньо у виробі гніздо.

Існує кілька методів закріплення каменів: крапановий, глад­кий, гризантний, кернерний, "в обсипку", клеєм.

Крапанове закріплення здійснюється з допомогою крапанів (лапок, що згинаються на камені і тримають його з усіх боків).

При гладкому закріпленні камінь кріпиться в касті або у ви­свердленому гнізді. Краї каста або гнізда затискують камінь з усіх сторін, завдяки чому він і тримається.

При гризантному закріпленні з верхньої частини гнізда камінь кріпиться рамочкою або пластиночками, які на зовнішній стороні ма­ють зубчики.

Кернерне закріплення - метод, при якому камінь тримається у висвердленому гнізді з допомогою підтягнутої до каменя стружки ме­талу, взятої зі стінок отвору.

Закріплення в обсипку - це метод, при якому у виробі закріпля­ють кілька каменів крапановим або гризантним закріпленням.

Клеєм кріплять вставки зі скла у недорогих виробах.

467